ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року Справа № 925/505/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Криштопа Я.В. - адвокат,
від відповідача - представник не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи - підприємця Виничука Артема Юрійовича,
м. Київ
до фізичної особи - підприємця Шевченка Андрія Андрійовича,
смт. Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області,
про стягнення 105 478 грн. 53 коп.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась фізична особа підприємець Виничук Артем Юрійович до фізичної особи - підприємця Шевченка Андрія Андрійовича про стягнення 105 478 грн. 53 коп., а саме: 100 000 грн. 00 коп. - боргу (попередньої оплати), 3 341 грн. 54 коп. - інфляційних втрат та 2 136 грн. 99 коп. - 3 % річних, у зв`язку з непоставкою товару.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 год. 00 хв. 21 травня 2026 року.
Проте, судове засідання призначене на 09 год. 00 хв. 21 травня 2026 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 21 травня 2026 року розгляд справи в підготовчому засіданні було призначено на 09 год. 30 хв. 23 червня 2026 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23 червня 2026 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 09 год. 30 хв. 20 липня 2026 року.
В судовому засіданні, що відбулося 20 липня 2026 року, суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 01 вересня 2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з`явився.
Ухвалу суду від 20 липня 2026 року було направлено відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Гетьманський шлях, 23, кв. 3, смт. Лисянка, Звенигородський район, Черкаської області.
Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 31 липня 2026 року, у зв`язку з відсутністю одержувача за адресою місцезнаходження.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу суду в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (31 липня 2026 року).
У визначені процесуальним законом строки відповідач відзиву на позов суду не надав.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні, яке відбулося 01 вересня 2026 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/505/26.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що замовив у фізичної особи-підприємця Шевченка Андрія Андрійовича товар на суму 100 000 грн. 00 коп.
03 липня 2025 року ФОП Виничук А. Ю. сплатив кошти за замовлений товар на розрахунковий рахунок ФОП Шевченка А.А. на підставі рахунку на оплату № 194 від 03 липня 2025 року у сумі 100 000 грн. 00 коп.
Проте, зобов`язання щодо поставки товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 100 000 грн. 00 коп. - боргу (попередньої оплати) а також інфляційні втрати та 3 % річних.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець Виничук Артем Юрійович через мережу інтернет замовив у фізичної особи-підприємця Шевченка Андрія Андрійовича товар (супутниковий інтернет Starlink Mini) на суму 100 000 грн. 00 коп.
03 липня 2025 року ФОП Виничук А. Ю. сплатив кошти за замовлений товар на розрахунковий рахунок ФОП Шевченка А.А. на підставі рахунку на оплату № 194 від 03 липня 2025 року у сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 74 від 03 липня 2025 року.
Оскільки товар не було поставлено, позивач 16 липня 2025 року направив на адресу відповідача письмову претензію від 15 липня 2025 року з вимогою повернути сплачені кошти до 22 липня 2025 року.
Відповідач грошові кошти не повернув, відповіді на претензію не надав.
В зв`язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 100 000 грн. 00 коп. боргу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України укладеним є договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 цієї статті договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Особа, яка отримала оферту, яка містить усі істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв`язаною умовами оферти у разі її прийняття, виражає свою згоду щодо змісту істотних умов договору або навпаки незгоду у момент ознайомлення із змістом пропозиції.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, суб`єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори у письмовій формі як шляхом складення єдиного документа за підписом обох сторін, так і у спрощеній формі.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №916/36/22.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом враховано, що на момент звернення позивача до суду прострочення боржника триває більше одного року.
Замовлений позивачем товар відповідач не поставив.
Позивач відмовився від поставки товару і вимагав повернення попередньої оплати.
Водночас, відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, а також не було спростовано доводи позивача.
Враховуючи вищенаведене, сума попередньої оплати в розмірі 100 00 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення 3 341 грн. 54 коп. - інфляційних втрат нарахованих за період: 01 серпня 2025 року по 01 березня 2026 року та 2 136 грн. 99 коп. - 3% річних нарахованих за період: з 23 липня 2025 року по 08 квітня 2026 року.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «LIGA 360» судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних позивачем нараховано вірно.
Наведений вище розрахунок відповідачем не спростовано, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Шевченка Андрія Андрійовича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь фізичної особи - підприємця Виничука Артема Юрійовича, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - 100 000 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 3 341 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 2 136 грн. 99 коп. - 3 % річних та 2 662 грн. 40 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.
Суддя А.В.Васянович