УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6186/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.
за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача (відповідача за позовом третьої особи з самостійними вимогами) - не з`явились,
відповідача 1 - Груби Д.І.,
відповідача 2 - не з`явились,
третьої особи 1 - не з`явились,
третьої особи 2 (третьої особи з самостійними вимогами) - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 (суддя Нечай О.В.) у частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA
у справі №910/6186/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест"
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний зерновий термінал ІП",
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Екозерно",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрівка",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів компанії Harvest Group SA,
про зобов`язання вчинити певні дії,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, компанії Harvest Group SA
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест"
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" (далі за текстом також - ТОВ "Агронордвест") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний зерновий термінал ІП" (далі за текстом також - ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екозерно" (далі за текстом також - ТОВ "Екозерно") про зобов`язання вчинити певні дії.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачами умов договору про надання послуг від 01.09.2021 №03/01092021 щодо переоформлення на нового власника права власності на зерно відповідно до листа позивача від 26.12.2022 №01-26/12.
3. У січні 2024 року компанія Harvest Group SA подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ТОВ "Агронордвест", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП" та ТОВ "Екозерно", у якій просить суд зобов`язати ТОВ "Агронордвест" вчинити всі необхідні дії, які стосуються або пов`язані з переоформленням права власності на зерно на Harvest Group SA, та направити до зернового складу ТОВ "Екозерно" оригінал листа та всіх необхідних документів з проханням переоформити зерно: соя, насипом, врожаю 2020 - 2021 року, країна походження Україна, загальною вагою 2331,480mtn., яке зберігається у зерновому складі ТОВ "Екозерно" (площа Одеська, 6, місто Херсон) на нового власника, а саме на Harvest Group SA.
4. Обґрунтовуючи свої вимоги, третя особа з самостійними вимогами вказує на порушення ТОВ "Агронордвест" умов Контракту №SB/250122/НG в частині вчинення всіх дій задля переоформлення права власності на зерно, яке зберігається у зерновому складі ТОВ "Екозерно", на нового власника.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
5. 01.09.2021 ТОВ "Екозерно" (зерновий склад), ТОВ "Агронордвест" (замовник) та ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП" (виконавець) уклали договір про надання послуг №03/01092021, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується організувати (забезпечити) надання замовнику комплексу послуг зерновим складом з приймання, складського зберігання, обробки і проведенню оздоровчих заходів, лабораторного дослідження зернових культур (зерно) відвантаження на водний транспорт на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги виконавцеві та зерновому складу.
6. Відповідно до пункту 1.4 договору №03/01092021 зберігання зерна, визначеного в пункті 1.3 цього договору, буде здійснюватися в зерносховищі зернового складу у 4-ох силосах ємністю 4000 тон кожний.
Сторони домовилися, що зерно яке передається на зберігання, є власністю замовника. Весь вантаж замовника буде прийматися в квоту виконавця. Складські документи за цим договором будуть виписуватись на ім`я замовника.
7. Пунктом 1.5 договору №03/01092021 сторони погодили, що місце надання послуг за цим договором (місце зберігання зерна); м. Херсон, площа Одеська, 6, (ТОВ "Екозерно").
8. Відповідно до пункту 1.6 договору №03/01092021 строк надання послуг за цим договором, в тому числі строк зберігання зерна - з 01.09.2021 по 31.05.2022.
9. У пункті 4.7 договору №03/01092021 сторони погодили вартість послуг, порядок розрахунків та оформлення результатів надання послуг.
10. Згідно з пунктом 10.2 договору №03/01092021 замовник не має права уступати третім особам свої права по цьому договору без попереднього письмового дозволу зернового складу.
11. За умовами пункту 3.19 договору №03/01092021 переоформлення права власності на зерно проводиться в разі оплати всіх послуг зернового складу та при наданні зерновому складу наступних документів:
- оригіналів складських документів на зерно замовника;
- листа з проханням переоформити зерно на нового власника;
- довіреності замовника, яка надає право його представнику на переоформлення зерна;
- трьохстороннього акту про приймання-передачу зерна (за участі замовника, нового власника та зернового складу);
- договору зберігання, укладеного з новим власником (крім випадків переоформлення права власності на ім`я зернового складу);
- документу, що підтверджує особу представника замовника, а також документу, який підтверджує повноваження.
Без надання повного пакету документів та повної оплати послуг переоформлення права власності на зерно не проводиться.
12. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі №916/999/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, встановлено, що на виконання умов договору №03/01092021, зерновий склад - ТОВ "Екозерно" прийняв на зберігання від замовника - ТОВ "Агронордвест" товар - сою, врожаю 2021 року, що підтверджується складськими квитанціями: від 31.01.2022 №890, бланк БА100890, вага 23800 кг; від 31.01.2022 №893, бланк БА100893, вага 23440 кг; від 31.01.2022 №894, бланк БА100894, вага 55520 кг; від 31.01.2022 №894, бланк БА100891, вага 67000 кг; від 31.01.2022 №892, бланк БА100892, вага 27560 кг; від 31.01.2022 №895, бланк БА100895, вага 82860 кг; від 01.02.2022 №896, бланк БА100896, вага 154000 кг; від 01.02.2022 №897, бланк БА100897, вага 105020 кг; від 02.02.2022 №898, бланк БА100898, вага 49300 кг; від 02.02.2022 №899, бланк БА100899, вага 23440 кг; від 02.02.2022 №901, бланк БА100901, вага 49920 кг; від 02.02.2022 №902, бланк БА100902, вага 26200 кг; від 03.02.2022 №904, бланк БА100904, вага 124580 кг; від 03.02.2022 №905, бланк БА100905, вага 72180 кг; від 04.02.2022 №906, бланк БА100906, вага 105320 кг; від 07.02.2022 №908, бланк БА100908, вага 131400 кг; від 08.02.2022 №913, бланк БА100913, вага 132640 кг; від 08.02.2022 №914, бланк БА100914, вага 147460 кг; від 09.02.2022 №917, бланк БА100917, вага 27260 кг; від 10.02.2022 №918, бланк БА100918, вагою 25160 кг; від 14.02.2022 №923, бланк БА100923, вага 79400 кг; від 11.02.2022 №920, бланк БА100920, вага 27700 кг; від 11.02.2022 №921, бланк БА100921, вага 25760 кг; від 11.02.2022 №922, бланк БА100922, вага 46780 кг; від 15.02.2022 №924, бланк БА100924, вага 50000 кг; від 15.02.2022 №925, бланк БА100925, вага 26960 кг; від 15.02.2022 №928, бланк БА100928, вага 4420 кг; від 16.02.2022 №931, бланк БА100931, вага 24960 кг; від 17.02.2022 №932, бланк БА100932, вага 128980 кг; від 17.02.2022 №933, бланк БА100933, вага 26080 кг; від 22.02.2022 №935, бланк БА100935, вага 26380 кг; від 23.02.2022 №936, бланк БА100936, вага 27720 кг.
13. 02.09.2021 ТОВ "Екозерно" (зерновий склад), Компанія Harvest Group SA (замовник) та ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП" (виконавець) уклали договір надання послуг №04/02092021, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується організувати (забезпечити) надання замовнику комплексу послуг зерновим складом з приймання, складського зберігання, перевалки, доробки i проведенню оздоровчих заходів, лабораторного дослідження зернових культур на водний транспорт на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги виконавцеві та зерновому складу.
14. У пункті 1.2 договору №04/02092021 сторони погодили, що комплекс послуг, зазначений в пункті 1.1 цього договору, включає такі послуги: зберігання зерна в зерносховищі; приймання зерна з автомобільного та/або залізничного транспорту; подачу-уборку вагонів; завантаження/вивантаження зерна в/із зерносховища; навантаження зерна на водний (річковий) транспорт, зокрема в баржі, склади суден, самохідні судна, автомобільний та залізничний транспорт; доробка (очищення, активне вентилювання) до показників якості, встановлених для відповідного виду зерна; проведення оздоровчих заходів (освіження, охолодження тощо); проведення лабораторного дослідження зерна для встановлення його якісних характеристик (органолептичні показники, показники зараженості, стан по вологості та засміченості, а також показників, що і визначають клас зерна).
15. Відповідно до пункту 1.4 договору №04/02092021 зберігання зерна, визначеного в пункті 1.3 цього договору, буде здійснюватися в зерносховищі зернового складу, у 4-ох силосах ємністю 4000 тон кожний.
16. За умовами пункту 1.5 договору №04/02092021 зерно, яке передається на зберігання, є власністю замовника. Весь вантаж замовника буде прийматися у квоту виконавця. Складські документи за цим договором будуть виписуватись на ім`я замовника.
17. Згідно з пунктом 1.5 договору №04/02092021 місце надання послуг за цим договором (місце зберігання зерна): м. Херсон, площа Одеська, 6 (ТОВ "Екозерно").
18. У пункті 1.6 договору №04/02092021 сторони погодили, що строк надання послуг за цим договором, в тому числі строк зберігання зерна - з 01.09.2021 по 31.05.2022.
19. Пунктом 2.11 договору №04/02092021 передбачено, що зерновий склад здійснює вивантаження зерна в зерносховище на підставі таких документів:
- залізнична накладна (для зерна, яке прибуло залізничним транспортом);
- товаротранспортна накладна (для зерна, яке прибуло автомобільним транспортом);
- документів, які підтверджують якість зерна, якщо зерно надходить із інших зернових складів (на вимогу зернового складу);
- документів про якість зерна, виданих ВТЛ зернового складу.
20. За умовами пункту 3.1 договору №04/02092021 відвантаження (повернення) зерна зерновим складом замовнику зі зберігання здійснюється на підставі письмової заявки замовника, поданої не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку відвантаження, у присутності його представника (з належно оформленими документами, що підтверджують його повноваження).
21. Відповідно до пункту 3.2 договору №04/02092021 представник замовника пред`являє паспорт, надає зерновому складу оригінал довіреності, яка надає право на отримання зерна, складські документи на зерно (оригінал складської квитанції).
22. Згідно з пунктом 3.19 договору №04/02092021 переоформлення права власності на зерно проводиться в разі оплати всіх послуг зернового складу та при наданні зерновому складу наступних документів:
- оригіналів складських документів на зерно замовника;
- листа з проханням переоформити зерно на нового власника;
- довіреності замовника, яка надає право його представнику на переоформлення зерна;
- трьохстороннього акту про приймання-передачу зерна (за участі замовника, нового власника та зернового складу);
- договору зберігання, укладеного з новим власником (крім випадків переоформлення права власності на ім`я зернового складу);
- документу, що підтверджує особу представника замовника, а також документу, який підтверджує повноваження.
Без надання повного пакету документів та повної оплати послуг переоформлення права власності на зерно не проводиться.
23. 02.09.2021 Harvest Group SA (замовник) та ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП" (виконавець) було укладено договір про надання послуг №2021/09-02, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується організувати (забезпечити) самостійно та із залученням третіх осіб надання замовнику комплексу послуг з приймання, складського зберігання, доробки і проведенню оздоровчих заходів, лабораторного дослідження зернових культур, відвантаження на водний транспорт на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцеві такі послуги.
24. Згідно з пунктом 1.2 договору №2021/09-02 комплекс послуг, зазначений в п. 1.1 цього договору, включає такі послуги: зберігання зерна в зерносховищі; приймання зерна з автомобільного та/або залізничного транспорту; подачу-уборку вагонів; завантаження/вивантаження зерна в/із зерносховища; навантаження зерна на водний (річковий) транспорт, зокрема в баржі, склади суден, самохідні судна, автомобільний та залізничний транспорт; доробка (очищення, активне вентилювання) до показників якості, встановлених для відповідного виду зерна; проведення оздоровчих заходів (освіження, охолодження тощо); проведення лабораторного дослідження зерна для встановлення його якісних характеристик (органолептичні показники, показники зараженості, стан по вологості та засміченості, а також показників, що визначають клас зерна).
Зерно, яке передається на зберігання, є власністю замовника. Весь вантаж замовника буде прийматися у квоту виконавця, складські документи за цим договором будуть виписуватись на ім`я замовника.
25. Відповідно до пункту 1.5 договору №2021/09-02 місце надання послуг за цим договором (місце зберігання зерна): м. Херсон, площа Одеська, 6 (ТОВ "Екозерно").
26. Згідно з пунктом 1.6 договору №2021/09-02 строк надання послуг за цим договором, в тому числі строк зберігання зерна - з 01.09.2021 по 31.05.2022.
27. У пункті 3.1 договору №2021/09-02 визначено, що відвантаження (повернення) зерна зерновим складом замовнику зі зберігання здійснюється на підставі письмової заявки замовника, поданої не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку відвантаження, у присутності його представника (з належно оформленими документами, що підтверджують його повноваження).
28. За умовами пункту 3.19 договору №2021/09-02 переоформлення права власності на зерно проводиться в разі оплати всіх послуг зернового складу та при наданні зерновому складу наступних документів:
- оригіналів складських документів на зерно замовника;
- листа з проханням переоформити зерно на нового власника;
- довіреності замовника, яка надає право його представнику на переоформлення зерна,
- трьохстороннього акту про приймання-передачу зерна (за участі замовника, нового власника та зернового складу);
- договору зберігання, укладеного з новим власником (крім випадків переоформлення права власності на ім`я зернового складу);
- документу, що підтверджує особу представника замовника, а також документу, який підтверджує повноваження.
Без надання повного пакету документів та повної оплати послуг переоформлення права власності на зерно не проводиться.
29. 25.01.2022 ТОВ "Агронордвест" (продавець) та Компанією Harvest Group SA (покупець) було укладено контракт №SB/250122/НG, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити сою, насипом, врожаю 2020 або 2021 років, країна походження Україна, відповідно до умов даного Контракту.
30. У пункті 3 контракту №SB/250122/НG сторони погодили, що кількість товару вказується в додаткових Угодах до контракту.
31. Відповідно до пункті 5 контракту №SB/250122/НG право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару в пункті призначення.
32. За умовами пункту 6 контракту №SB/250122/НG період поставки кожної окремої партії товару вказується в додаткових Угодах до контракту. Датою поставки при відправці залізничним транспортом є дата накладної, яка поставлена на станції відправлення товару. При відправці автотранспортом датою поставки вважається дата штампа, поставлена на накладній в пункті призначення.
33. На виконання контракту №SB/250122/НG ТОВ "Агронордвест" (продавець) та Компанією Harvest Group SA (покупець) уклали додаткові угоди, якими погодили поставку товару, його кількість та вартість, а саме додаткові угоди:
від 25.01.2022 №1 - 302,100 mtn., загальною вартістю 163 134 доларів США;
від 31.01.2022 №2 - 407,880 mtn., загальною вартістю 223 518,24 доларів США;
від 01.02.2022 №3 - 323,400 mtn., загальною вартістю 180 653,16 доларів США;
від 02.02.2022 №4 - 250,480 mtn., загальною вартістю 140 268,80 доларів США;
від 04.02.2022 №5 - 1546,700 mtn., загальною вартістю 866 152 доларів США;
від 07.02.2022 №6 - 431,880 mtn., загальною вартістю 241 852,80 доларів США;
від 08.02.2022 №7 - 232,120 mtn., загальною вартістю 129 987,20 доларів США;
від 09.02.2022 №8 - 125,400 mtn., загальною вартістю 70224,00 доларів США;
від 11.02.2022 №9 - 336,380 mtn., загальною вартістю 195 100,40 доларів США;
від 18.02.2022 №10 - 436,380 mtn., загальною вартістю 253 100,40 доларів США.
34. На підставі контракту №SB/250122/HG продавець зобов`язався поставити покупцю товар у порт м. Херсон, а саме на зерновий склад ТОВ "Екозерно" (площа Одеська, 6, місто Херсон) вагою 4 392,72 mtn., загальною вартістю 2 463 991 доларів США.
35. На виконання умов контракту №SB/250122/НG ТОВ "Агронордвест" виставило компанії Harvest Group SA рахунки на оплату від 07.02.2022 №SB/250122/HG-5; від 09.02.2022 №SB/250122/HG-7; від 14.02.2022 №SB/250122/HG-8; від 21.02.2022 №SB/250122/HG-9; від 22.02.2022 №SB/250122/HG-10.
36. Компанія Harvest Group SA сплатила ТОВ "Агронордвест" грошові кошти в сумі 1 756 416,80 доларів США, що підтверджується платіжними переказами SWIFT від 07.02.2022 на суму 645 000 доларів США; від 11.02.2022 на суму 221 152,00 доларів США; від 17.02.2022 на суму 371 840 доларів США; від 18.02.2022 на суму 70 224 доларів США; від 22.02.2022 на суму 253 100,40 доларів США та від 22.02.2022 на суму 195 100,40 доларів США.
37. Частина зерна, а саме: соя, насипом, врожаю 2020-2021 року, країна походження Україна, яка була розміщена у зерновому складі ТОВ "Екозерно" загальною вагою 2061,240 mtn. (зерно поставлене в межах додаткових угод №№1,2,3,4 до контракту №SB/250122/HG), була відвантажена на користь компанії Harvest Group SA, що підтверджується фітосанітарним сертифікатом №13/21-6047/XX-683350 від 16.02.2022, виданим для здійснення перевезення зерна загальною вагою 2061,240mtn
38. Станом на 15.05.2023 на зерновому складі ТОВ "Екозерно" зберігалося зерно сої заліковою вагою 1 949 200 кг, яке належить ТОВ "Агронордвест", що також встановили суди при розгляді справи №916/999/23 з посиланням на відповідь Державного підприємства Держреєстри України від 15.05.2023 за вих. №470.
39. Компанія Harvest Group SA неодноразово зверталась до ТОВ "Екозерно" з листами щодо можливості відвантаження придбаного у ТОВ "Агронордвест" зерна.
40. ТОВ "Екозерно" повідомило компанію Harvest Group SA про можливість відвантаження зерна на його користь виключно після пред`явлення оригіналів відповідних складських квитанцій. Також повідомило, що жодна із сторін не повідомляла зерновий склад про переоформлення права власності на товар.
41. 20.12.2022 ТОВ "Агронордвест" (продавець) та ТОВ "Юрівка" (покупець) уклали договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №2012/2022/2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію урожаю 2021 року (здійснити переоформлення права власності на продукцію), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цю продукцію.
42. Предметом договору №2012/2022/2 є соя врожаю 2021 року загальною вагою 1 949,200 тон, загальною вартістю 32 161 800 грн.
43. ТОВ "Агронордвест" зазначає, що 26.12.2022 звернулось до ТОВ "Екозерно" з листом №01-26/12 від 26.12.2022, у якому просило здійснити всі необхідні дії щодо проведення невідкладного переоформлення розміщеного ним на зерновому складі зерна вагою 1 949 200 кг на нового власника - ТОВ "Юрівка".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
44. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.12.2025 у справі №910/6186/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 06.05.2026, у задоволенні позову ТОВ "Агронордвест" відмовив.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, задовольнив частково.
Зобов`язав ТОВ "Агронордвест" вчинити всі необхідні дії, які стосуються або пов`язані з переоформленням права власності на зерно на компанію Harvest Group SA, та направити до зернового складу ТОВ "Екозерно" оригінал листа та всіх необхідних документів з проханням переоформити зерно: соя, насипом, врожаю 2020 - 2021 року, країна походження Україна, загальною вагою 1 949,2 mtn., яке зберігається у зерновому складі ТОВ "Екозерно" на нового власника, а саме на компанію Harvest Group SA.
В іншій частині позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відмовив.
45. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що:
(1) оскільки ТОВ "Агронордвест" як продавець за контрактом від 25.01.2022 №SB/250122/НG не вчинив всіх необхідних дій, спрямованих на передачу придбаного компанією Harvest Group SA товару, позовні вимоги останньої про зобов`язання вчинити дії та направити до зернового складу ТОВ "Екозерно" оригінал листа та всіх необхідних документів з проханням переоформити зерно: соя, насипом, врожаю 2020 - 2021 року, країна походження Україна, підлягають задоволенню в частині зерна загальною вагою 1 949,2 mtn.
Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити дії щодо зерна загальною вагою 382,28 mtn. задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт розміщення ТОВ "Агронордвест" зерна в такому обсязі на зерновому складі ТОВ "Екозерно";
(2) заявлений ТОВ "Агронордвест" обсяг зерна, що був предметом договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №2012/2022/2 та був проданий ТОВ "Юрівка", фактично не перебував у власності ТОВ "Агронордвест" станом на момент укладення зазначеного договору, з огляду на обсяг зерна, завантаженого на зерновий склад ТОВ "Екозерно". Тобто ТОВ "Агронордвест" повторно продало ТОВ "Юрівка" те саме зерно, яке вже було продано компанії Harvest Group SA та за яке вказана компанія сплатила грошові кошти.
Вказане свідчить про недоведеність ТОВ "Агронордвест" обставин, на які воно посилається в обґрунтування заявленого позову.
З огляду на характер спірних правовідносин, задоволення позову ТОВ "Агронордвест" не вплине на права останнього, оскільки ТОВ "Агронордвест" не є власником зерна, розміщеного на зерновому складі ТОВ "Екозерно".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
46. ТОВ "Агронордвест" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в новій редакції якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі №910/6186/23 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 в цій справі скасувати в частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA і залишити позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA без розгляду.
47. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, ТОВ "Агронордвест" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК), зазначаючи про неврахування правових висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, щодо застосування пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК.
48. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) ТОВ "Агронордвест" та компанія Harvest Group SA уклали арбітражне застереження (пункт 15 контракту №SB/250122/НG), яке передбачає розгляд спорів Арбітражем GAFTA в Лондоні за Арбітражними правилами GAFTA №125.
Це застереження є дійсним, не втратило чинності та щодо нього не встановлено неможливості виконання, у ньому відсутня помилка у назві арбітражної установи;
(2) ТОВ "Агронордвест" своєчасно, у заяві від 31.10.2024, заперечило проти вирішення спору за позовом компанії Harvest Group SA в господарському суді та просило залишити цей позов без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК для передачі спору до Арбітражу GAFTA;
(3) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, щодо застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині розгляду позовних вимог Компанії "Harvest Group SA" по суті, а не залишення цього позову без розгляду.
Зокрема, суди не врахували, що згідно з наведеною у цій постанові правовою позицією, господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди. Тому в постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18 Верховний Суд за наявності третейської угоди скасував рішення судів попередніх інстанцій, а заявлений позов залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК.
49. За текстом касаційної скарги скаржник повідомив, що у зв`язку з розглядом цієї скарги має сплатити витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 285 000 грн, докази на підтвердження чого будуть подані після ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
50. Компанія Harvest Group SA подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
51. Доводи третьої особи з самостійними вимогами зводяться до того, що:
(1) арбітражне застереження не охоплює спору в тому суб`єктному складі та обсязі, у якому він розглядався судами, оскільки ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП" та ТОВ "Екозерно" не є сторонами контракту й учасниками арбітражної угоди, а первісний позов ТОВ "Агронордвест" був спрямований саме до цих осіб;
(2) арбітражна угода фактично не може бути виконана, оскільки передбачений Rule 4 Арбітражних правил GAFTA №125 річний строк для ініціювання арбітражного провадження з моменту виникнення підстави для позову (лютий 2022 року) спливав у лютому 2023 року, тоді як компанія Harvest Group SA отримала фактичну можливість з`ясувати стан товару та звернутися по захист лише після деокупації міста Херсона у листопаді 2022 року;
(3) ТОВ "Агронордвест", будучи ініціатором первісного судового провадження в державному суді, лише після вступу компанії Harvest Group SA у справу почало посилатися на арбітражне застереження, що є суперечливою процесуальною поведінкою;
(4) постанова Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/4272/18 є нерелевантною, оскільки не встановлювала безумовного обов`язку суду залишати позов без розгляду за будь-яких обставин незалежно від конкретних обставин справи.
52. ТОВ "Агронордвест" звернулось до Верхового Суду із заявою, в якій просить за результатами касаційного розгляду стягнути на його користь всі судові витрати, які товариство понесло і має понести, в тому числі витрати за надання професійної правничої допомоги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2026, копія якого додається.
53. До вказаної заяви ТОВ "Агронордвест" долучило копії акта від 19.08.2026, договору від 22.12.2022, угоди до договору від 22.12.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також ордер.
Позиція Верховного Суду
54. За змістом норм статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
55. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
56. Тобто, касаційне провадження у справі залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які навів скаржник і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
57. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.
58. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
59. Покладений нормами ГПК саме на скаржника обов`язок з визначення та доведення підстав касаційного оскарження (у тому числі того, який саме висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні) з урахуванням положень статті 290 ГПК зобов`язує скаржника у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми у справах з подібними правовідносинами.
60. Предметом касаційного перегляду у цій справі №910/6186/23 є рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного суду, в частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA, а саме правомірність розгляду судами такого позову по суті заявлених позовних вимог, який (касаційний перегляд) Суд здійснює виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які навів скаржник і які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження (пункт перший частини другої статті 287 ГПК).
61. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
62. Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
63. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
64. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
65. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
66. Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
67. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
68. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
69. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
70. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
71. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
72. Надаючи оцінку наведеним за змістом касаційної скарги доводам скаржника у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, Суд виходить з такого.
73. Предметом розгляду у справі №910/4272/18 були вимоги про стягнення пені, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, а саме простроченням виконання робіт за укладеним між сторонами договором підряду.
74. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач, приймаючи від підрядника роботи за актами наданих послуг, підписаними та скріпленими печатками сторін, не заявив претензій щодо строків виконання робіт, а тому відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України втратив право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору, що виключає правомірність нарахування неустойки за прострочення виконання робіт.
75. Крім цього суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, мотивованого пунктом 7.5 договору підряду, в якому сторони передбачили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку із виконанням цього договору або стосуються його змін, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc").
76. Відмовляючи в задоволенні цього клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що:
- у сторін існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускаються;
- відсутність взаємної згоди сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.
77. Апеляційний суд вказане рішення суду першої інстанції скасував та ухвали нове про часткове задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення помилковим застосуванням судом першої інстанції приписів статті 853 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок виявлення недоліків щодо якості та обсягу робіт, тоді як до порушення саме строків виконання робіт ця норма застосуванню не підлягає. Водночас апеляційний суд здійснив власний перерахунок пені з урахуванням лише робочих днів у періодах прострочення, що й стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.
78. Верховний Суд постановою від 01.04.2019 у справі №910/4272/18 рішення судів попередніх інстанцій скасував, позов залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК, мотивуючи своє рішення тим, що:
(1) між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), відповідач звертався до суду із запереченнями проти вирішення спору в господарському суді, судами така угода не визнана недійсною, такою, що втратила чинність, та не встановлено неможливості виконання третейської угоди, а тому суд першої інстанції неправомірно не застосовував норми пункту 7 частини першої статті 226 ГПК та розглянув спір по суті;
(2) апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, однак не застосував вказаної норми та не надав оцінки вищевказаним пунктам договору щодо третейської угоди.
79. При цьому Верховний Суд зазначив, що:
у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.
Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд.
Така ж позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16.
80. У свою чергу, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі правових висновків Верховного Суду про застосування норм пункту 7 частини першої статті 226 ГПК, викладених у єдиній визначеній скаржником постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, останній за змістом касаційної скарги акцентує увагу лише на тому, що: згідно з наведеною у цій постанові правовою позицією господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди, вказуючи в продовження на те, що тому (очевидно в силу такого висновку) у вказаній постанові Верховний Суд за наявності третейської угоди скасував рішення судів попередніх інстанцій, а заявлений позов залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК.
81. Тобто, фактично скаржник намагається довести, що невраховані судами попередніх інстанцій висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, зокрема, процитована ним за змістом касаційної скарги їх частина щодо тлумачення будь-якої неточності в тексті третейської угоди та розгляду сумнівів щодо її дійсності, чинності та виконуваності, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA та, відповідно, для залишення Верховним Судом позову останньої без розгляду.
82. Проаналізувавши зміст цієї постанови, Суд вважає за необхідне зауважити, що процитована скаржником частина висновку Верховного Суду за своєю правовою природою є правилом тлумачення будь-якої неточності в тексті третейської угоди та розгляду сумнівів щодо її дійсності, чинності та виконуваності, яке (правило):
підлягає застосуванню до вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин дійсної наявності відповідної третейської угоди, які дозволяють з`ясувати, чи зміст (текст) такої угоди містить будь-які неточності;
обумовлює встановлення (з`ясування) судами попередніх інстанцій, зокрема в межах відповідних сумнівів, її дійсності, чинності та виконуваності.
83. Такі висновки Верховного Суду як у процитованій скаржником частині, так і в цілому не визначають безумовного обов`язку суду першої інстанції залишити позов без розгляду лише за умови подання відповідачем не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, заперечень проти вирішення спору в господарському суді з посиланням на укладення сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
84. За наведеними в постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18 висновками Верховного Суду, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку (не пізніше початку розгляду справи по суті) недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди, що, в свою чергу, очевидно обумовлює попереднє встановлення судом першої інстанції в передбаченому законом порядку обставин дійсної наявності відповідної угоди, дослідження та оцінку її змісту на предмет наявності в її тексті будь-якої неточності та сумнівів щодо її дійсності, чинності та виконуваності.
85. У справі №910/4272/18, вказуючи про неправомірне застосування судом першої інстанції норм пункту 7 частини першої статті 226 ГПК за наявності третейської угоди про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), Верховний Суд виходив, зокрема, зі встановлених судом першої інстанції в межах розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі обставин наявності третейської угоди про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), а саме з того, що пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку із виконанням цього договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд "ad hoc"), а пунктами 7.6-7.15 договору - встановили порядок формування складу третейських суддів, вимоги до суддів, процедури та правила розгляду третейського спору, а також наданої такій угоді оцінці в межах поданих відповідачем заперечень щодо розгляду цього спору в господарському суді.
86. Тоді як у цій справі №910/6186/23 зміст оскаржуваних рішень судів взагалі не містить встановлених судами попередніх інстанцій обставин дійсної наявності в укладеному ТОВ "Агронордвест" та компанією Harvest Group SA контракті №SB/250122/НG арбітражного застереження, на яке посилається скаржник.
87. На відміну від справи №910/4272/18, у якій суд першої інстанції у межах розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі надав оцінку укладеній сторонами третейській угоді, суди попередніх інстанцій у цій справі №910/6186/23 за змістом оскаржуваних рішень:
- не досліджували таке арбітражне застереження;
- не надавали йому жодної оцінки, зокрема, в контексті наведеного скаржником змісту такого застереження за пунктом 15 вказаного контракту, за яким: "Будь-які та всі спори, що виникають відповідно до цього Контракту, або будь-які претензії щодо тлумачення або виконання цього Контракту, будуть вирішуватись Арбітражем GAFTA, Лондон, відповідно до Арбітражних Правил GAFTA 125 в редакції, дійсній на момент укладання цього Контракту. Вказані Правила є невід`ємною частиною цього Контракту, цим Сторони підтверджують, що зміст зазначених Правил їм зрозумілий та погоджуються на застосування цих Правил.";
- не встановлювали, зокрема, в межах відповідних сумнівів, й обставин щодо його дійсності, чинності та виконуваності.
88. Оскаржувані рішення судів у цій справі №910/6186/23 взагалі не містять жодної згадки про таке арбітражне застереження, серед іншого, в аспекті поданої ТОВ "Агронордвест" суду першої інстанції заяви про залишення позову третьої особи без розгляду.
89. Суд першої інстанції за змістом свого рішення лише зауважив, що 01.11.2024 заява ТОВ "Агронордвест" про залишення позову третьої особи без розгляду була сформована представником останнього в підсистемі "Електронний суд" та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", а в підготовчому засіданні 22.10.2025 в її задоволенні було відмовлено у зв`язку з її безпідставністю без наведення мотивів такої відмови.
90. При цьому Суд враховує, що, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії "Harvest Group SA", скаржник не оскаржує відмову суду першої інстанції в задоволенні заяви про залишення такого позову без розгляду.
91. Скаржник не визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК, положення якого кореспондуються з частиною третьою статті 310 цього Кодексу, як і не доводить у межах пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК необґрунтованість відхилення судом першої інстанції зазначеної заяви як заяви щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставин дійсної наявності відповідного арбітражного застереження, дослідження й оцінки його змісту на предмет наявності в тексті неточності і сумнівів щодо його дійсності, чинності та виконуваності, що є передумовою застосування процитованого скаржником правила тлумачення такої неточності та розгляду відповідних сумнівів, викладеного в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/4272/18.
92. За відсутності такої підстави касаційного оскарження Суд позбавлений процесуальної можливості відреагувати на доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в наведеній постанові правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК .
93. У контексті наведеного Суд звертає увагу на принципову відмінність між ситуацією неправильного застосування норми права та ситуацією, коли норма права судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин взагалі не застосовувалася через невстановлення обставин, що є передумовою для вирішення питання про її застосування.
94. У справі №910/4272/18 висновки Верховного Суду про неправомірне застосування судом першої інстанції норми пункту 7 частини першої статті 226 ГПК та їх незастосування апеляційним судом були обумовлені вже встановленими судом першої інстанції обставин наявності та змісту третейської угоди, що вказує на те, що предмет для застосування відповідних норм існував, зокрема, станом на момент їх застосування Верховним Судом.
95. Тоді як у цій справі №910/6186/23 суди попередніх інстанцій не встановлювали обставини наявності такого арбітражного застереження, не досліджували його зміст, не надавали йому жодної оцінки, не встановлювали, зокрема, в межах відповідних сумнівів, й обставин щодо його дійсності, чинності та виконуваності, а відтак питання незастосування судами попередніх інстанцій норм пункту 7 частини першої статті 226 ГПК до обставин, які взагалі не встановлювалися судами, що скаржник не оскаржує, не може бути вирішене у контексті єдиної визначеної скаржником підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, через неподібність ситуацій, в межах яких постало питання про застосування такої норми.
96. Наведене свідчить, що як доводи в частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA ,в межах єдиної визначеної скаржником підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), так і вимоги касаційної скарги щодо скасування рішень судів у частині розгляду цього позву із залишенням саме Верховним Судом його без розгляду на підставі пункту 7 часини першої статті 226 ГПК скаржник наводить безвідносно:
- до обставин як цієї справи №910/61286/23, так і справи №910/4272/18, а саме до ситуації, за якої Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 скасував рішення судів попередніх інстанцій та залишив позов без розгляду, самостійно застосувавши такі норми;
- до суб`єктного складу учасників спорів у цих справах, зокрема, до того, що у справі №910/4272/18 на розгляд господарського суду було передано спір, який виник між сторонами договору з відповідним застереженням у вигляді третейської угоди, тоді як у цій справі №910/6186/23 спір між ТОВ "Агронордвест" та компанією Harvest Group SA як сторонами контракту №SB/250122/НG з відповідним арбітражним застереженням, на яке посилається скаржник, розглядався у межах спору між ТОВ "Агронордвест" та ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП", ТОВ "Екозерно", які не є сторонами такого контракту, відповідно, не є сторонами визначеного в ньому арбітражного застереження.
97. Тоді як для спростування висновків судів попередніх інстанцій, наведених в оскаржуваних рішеннях судів у цій справі, а саме для спростування правомірності розгляду ними позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA, по суті, скаржнику в межах визначної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) недостатньо лише посилатись на відповідну постанову Верховного Суду або певну правову позицію у справі, яку він вважає подібною до цієї справи, він повинен довести, що зазначена ним правова позиція Верховного Суду щодо застосування конкретних норми права у подібних відносинах є свідченням порушення судами норм процесуального права (в цьому випадку пункту 7 часини першої статті 226 ГПК), яке полягає у неправильному їх тлумаченні, застосуванні норм, які не підлягали застосуванню, або незастосуванні норм, які підлягали застосуванню, чого у контексті посилання на вищенаведену правову позицію Верховного Суду скаржник не зробив.
98. З огляду на наведене, проаналізувавши зміст визначеної скаржником постанови, у контексті доводів та вимог касаційної скарги, в межах визначеної скаржником єдиної підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287), висновків судів попередніх інстанцій, Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду в наведеній скаржником постанові (в цілому або в зазначеній ним частині в межах конкретних доводів касаційної скарги) та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними як через відмінність за суб`єктним складом (у справі №910/4272/18 на розгляду господарського суду було передано спір, який виник між сторонами договору з відповідним застереженням у вигляді третейської угоди, тоді як у цій справі №910/6186/23 спір між ТОВ "Агронордвест" та компанією Harvest Group SA як сторонами контракту №SB/250122/НG з відповідним арбітражним застереженням, на яке посилається скаржник, розглядався у межах спору між ТОВ "Агронордвест" та ТОВ "Логістичний зерновий термінал ІП", ТОВ "Екозерно", які не є сторонами такого контракту, відповідно, не є сторонами визначеного в ньому арбітражного застереження), предметом, підставами позовів, відповідним правовим регулюванням та встановленими судами фактичними обставинами щодо такого арбітражного застереження (на відміну від справи №910/4272/18, у цій справі №910/6186/23 суди попередніх інстанцій не встановлювали обставини наявності такого арбітражного застереження, не досліджували його зміст, не надавали йому жодної оцінки, не встановлювали, зокрема, в межах відповідних сумнівів, й обставин щодо його дійсності, чинності та виконуваності), так і за змістовим критерієм через відмінність спірних питань, що формують зміст правовідносин з урахуванням їх специфіки, що, в свою чергу, виключає подібність правовідносин у вказаних справах.
99. Наведене свідчить, що визначена скаржником - ТОВ "Агронордвест", підстава касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA, у справі №910/6186/23 не знайшла свого підтвердження, що є підставою для закриття цього касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
100. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
101. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агронордвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA у справі №910/6186/23.
Розподіл судових витрат
102. З огляду на те, що Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агронордвест", сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В :
1.Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у частині розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, компанії Harvest Group SA у справі №910/6186/23, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець