УХВАЛА
11 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 621/2865/25
провадження № 61-11147ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович, про визнання договору позики неукладеним, визнання відсутнім зобов`язання сплати коштів за ним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву задоволено частково. Визнано виконавчий напис № 81029, вчинений 24 жовтня 2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 31 565,91 грн на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року вимоги представника позивача про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 3925,70 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу. У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2026 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гіль Є. В. залишено без задоволення. Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року залишено без змін.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
21 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в суді апеляційної інстанції в повному обсязі на загальну суму 5 292,00 грн.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2026 року (провадження № 61-10767ск26) цю справу визнано малозначною та відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року, додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2026 року у справі.
Тому судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2026 року у справі № 621/2865/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко