Справа № 127/26267/14-ц
Провадження № 2-п/127/76/26
У Х В А Л А
Іменем України
23 вересня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Іщенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення від 15.06.2015 року у цивільній справі №127/26267/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.
Заява мотивовано тим, що відповідач не отримував судових повісток чи інших повідомлень про розгляд справи, у зв?язку з чим не знав про дату та час судового засідання, призначеного на 15.06.2015 року, та не мав можливості повідомити суд про причини своєї неявки, надати заперечення проти позовних вимог, подати докази та надати пояснення по суті спору. Повний текст заочного рішення від 15 червня 2015 року відповідачу не вручався та не направлявся за місцем його проживання. Відповідач не був присутній при проголошенні рішення та тривалий час не знав про його існування. Про наявність заочного рішення відповідач дізнався у зв?язку з відкриттям щодо нього виконавчого провадження. 07 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами цивільної справи №127/26267/14-ц у Вінницькому міському суді Вінницької області. Саме після такого ознайомлення відповідачу стало відомо про факт ухвалення заочного рішення, його зміст та обставини, за яких воно було ухвалене. Таким чином, до 07 серпня 2026 року відповідач не мав можливості звернутися із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки не знав про його існування та не отримував його копії. Водночас після того, як відповідачу стало відомо про існування заочного рішення та його зміст, він без зволікання вжив заходів для реалізації свого права на судовий захист. У даному випадку причини пропуску строку не залежали від волевиявлення повідача. ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не був присутній у судовому засіданні та не отримував копії заочного рішення. Саме ці обставини об?єктивно перешкоджали йому своєчасно скористатися правом на подання заяви про його перегляд. 3 огляду на викладене просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення як пропущений з поважних причин. Просив суд переглянути заочне рішення та скасувати його та поновити строк.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по цивільній справі №127/26267/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_3 3000,00 доларів США (сума основного боргу (неповернута сума позики); 509,59 доларів США, ( сума 100 % процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання із повернення позики), 132,83 доларів США, (сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язання із повернення позики); 3000, 0 доларів США, (сума штрафу у розмірі 100 % від суми Договору позики за несвоєчасне виконання зобов`язання із сплати боргу понад 50 днів); 900 доларів США, (проценти за користування позикою), загалом 7542,42 доларів США, що еквівалентно 177699,42 гривень. Стягнуто пропорційно з ОСОБА_4 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2102,74 грн..
26.08.2026 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, та просила відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 15.09.2026 року заяву прийнято до свого провадження.
Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви про скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідач зазначає підставою для перегляду заочного рішення те, що він не знав про дане рішення.
Проте, суду будь-яких доказів на підтвердження даного факту заявником не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, зокрема, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, 15.06.2015 року судом, зважаючи на відсутність заперечень позивача та наявних матеріалів справи, було винесено заочне рішення.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 23.06.2016 року звертався до суду з заявою про видачу судового рішення від 15.06.2015. А отже був повідомлений про заочне рішення.
Також, жодних доказів в підтвердження поданої заяви про перегляд заочного рішення, тобто доказів, які слугують на користь відповідача та мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не було подано на час розгляду справи по суті, зокрема на спростування висновків суду, заявником не надано.
Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.
Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування доводів позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про скасування заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по цивільній справі №127/26267/14-ц.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 25.09.2026.
Суддя: