Справа № 484/4951/26
Провадження № 2/484/3556/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.09.2026 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Панькова Д.А., секретаря судового засідання - Бостан І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 40190,01 грн., яка складається із: 29679,39 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2019 року до жовтня 2023 року (включно), інфляційні втрати у розмірі 8254,18 грн., 3% річних у розмірі 2256,44 грн.
15.09.2026 року в судове засідання представник позивача надіслав заяву про відмову від позову, оскільки відповідачем вищевказана заборгованість добровільно погашена, а тому просить суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, та стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач надала суду відзив, в якому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00грн., оскільки вони є необґрунтованими.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про відмову від позову і закриття провадження по справі підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову. В разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження по справі підлягає закриттю, оскільки позивач відмовився від позову, і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Ч. 3 ст 142 ЦПК України передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 2314 від 13.07.2026 позивачем сплачено судовий збір за даним позовом про стягнення боргу у сумі 1331,20 грн.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 11538,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Як встановлено у даній справі, яка є малозначною, позов від імені позивача ФОП ОСОБА_1 та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Заболотною І.Є., яка не є адвокатом, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року.
У заяві про закриття провадження у справі представник позивача просила про компенсацію здійснених витрат, понесених позивачем на правову допомогу.
Разом з тим, договір про надання правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, Додаток №1 до Договору №01 від 19 березня 2026 року, Акт №605 приймання-передачі документів від 10 липня 2026 року, та Акт здачі-приймання надання послуг від 24 вересня 2026 року, укладені між адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 .
Між тим, матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко».
За такого витрати на правову допомогу про які було заявлено до стягнення з відповідача не можуть бути відшкодовані, а відтак заява представника ФОП Галкіна Г.О. про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Також, з урахуванням того, що позивачем подано заяву про відмову від позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача половину документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.142, 206, 255, 259 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Відмову позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - прийняти, а провадження по справі закрити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно платіжної інструкції № 2314 від 13.07.2026 у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
В стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Роз`яснити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в разі якщо скарга не була подана. У разі якщо скарга була подана, ухвала набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо ухвалу не буде скасовано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (отримання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: