Справа №:755/14814/26
Провадження №: 2-з/755/189/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про забезпечення позову
"22" вересня 2026 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, про визнання недійсним договору дарування, поділ майна подружжя та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, про визнання недійсним договору дарування, поділ майна подружжя та витребування майна.
До матеріалів позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що 27 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2026 року у справі № 761/52396/25 розірвано. Рішення набрало законної сили 24 березня 2026 року. Позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжям було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2021 року. Разом з тим 08 лютого 2024 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_2 уклала договір дарування вказаної квартири з ОСОБА_3 . Позивач вказує, що згоди на відчуження квартири не надавав, вважає її майном, набутим подружжям за час шлюбу за спільні кошти, та у зв`язку з цим звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, поділ майна та витребування майна. На думку позивача, оскільки право власності на спірну квартиру на даний час зареєстровано за ОСОБА_3 , існує можливість подальшого відчуження цього майна, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2026 року вказану заяву передано в провадження судді Коваленко І.В.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом заяви за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суддя дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, зокрема, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного виду забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є, зокрема, визнання недійсним договору дарування квартири, поділ майна, набутого за час перебування позивача та ОСОБА_2 у шлюбі, та витребування спірного майна.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 під час перебування її у шлюбі з позивачем, а 08 лютого 2024 року відчужена нею за договором дарування ОСОБА_3 .
Таким чином, з огляду на предмет заявленого позову та обставини відчуження спірного нерухомого майна, між сторонами дійсно існує спір щодо прав на вказану квартиру.
При цьому право власності на спірну квартиру на даний час зареєстровано за ОСОБА_3 , яка як власник має можливість розпоряджатися належним їй майном.
За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірної квартири, що, у свою чергу, може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективний захист прав позивача.
Суд враховує, що заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки стосується саме того нерухомого майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, та є співмірним із такими вимогами.
Накладення арешту на спірну квартиру має тимчасовий характер, не позбавляє ОСОБА_3 права володіння та користування майном, а лише обмежує можливість його відчуження до вирішення спору по суті.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а заявлений захід забезпечення позову відповідає предмету спору, є необхідним та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець пов`язує обов`язкове застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, існування реальної можливості подальшого відчуження спірного нерухомого майна та необхідність забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Відомості про боржника: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відомості про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя :