ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 538/2195/25 Номер провадження 22-ц/814/2835/26 Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Дряниці Ю. В., Лобова О. А.
при секретарі: Коротун І. В.
розглянувши в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід»
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року, ухвалене суддею Бондарь В. А., повний текст рішення складений - дата не вказана
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім право оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди, -
В С Т А Н О В И В:
24.11.2025 ТОВ «Райз-Схід» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім право оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди, в якому просило суд: - визнати укладеною додаткову угоду №б/н до договору оренди землі від 15.12.2017 між ТОВ «Райз-Схід» та ОСОБА_1 у запропонованій редакції; - визнати відсутнім право оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2025; - скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,2636 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0043, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2025, номер запису про інше речове право 60155502.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.12.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Райз-Схід» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га. 26.09.2023 укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі №б/н від 15.12.2017 про заміну сторони між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Схід», на підставі якої сторону орендодавця замінено на ОСОБА_1 . Відповідно до п.1.1 договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га. Відповідно до п.3.1. договору оренди землі, договір укладено строком до 29.05.2025, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавстовом, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором до моменту закінчення збирання врожаю. Відповідно до п.3.2. договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. При цьому, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю, у місячний термін з дати отримання листа-повідомлення від орендаря, орендодавець направляє лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У зв`язку із закінченням 29.05.2025 строку дії договору, на виконання п.6.2. договору оренди позивачем 19.02.2025 спрямовано відповідачу лист-повідомлення вих. №34 про намір продовжити дію договору оренди землі №б/н від 15.12.2017. До цього листа додано два оригінальних примірника додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря (трек-номер відправлення 0601114636596). Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк. Таким чином, позивач (орендар) скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. На підтвердження належного виконання умов договору оренди з боку орендаря надаються платіжні інструкції, які підтверджують своєчасну та у повному обсязі виплату орендної плати за 2021-2025. До 2020 орендна плата виплачувалась через касу, тому платіжні інструкції відсутні. Таким чином, позивач вважає поновленим договір оренди землі №б/н від 15.12.2017 на підставі ч. ч. 5, 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії у судовому порядку. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, було порушене при укладенні договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право та відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Враховуючи вищевикладене, переважне право позивача потребує судового захисту та відновленню шляхом визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеною. 30.05.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, укладенням вищезазначеного договору відповідачі порушили переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043 на новий строк.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року у задоволенні позову представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» - Саєнка Олександра Олексійовича до ОСОБА_1 та Фізичної-особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім право оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме він висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткову угоду до нього, земельною ділянкою наразі користується інший орендар, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону №161-XIV переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою (частини 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури та наявності волевиявлення сторін.З огляду на викладене, вище суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої відповідачу ОСОБА_1 , становить 8 000,00 грн. Підстав передбачених положеннями статті 141 ЦПК України для зменшення вказаних витрат судом не встановлено. За таких обставин вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ТОВ «Райз-Схід», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 з 8 000 грн до 2 500 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач (орендар) скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду. При цьому, позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідач не надіслав повідомлення про небажання продовжувати договірні відносини, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною. Таким, чином, позивач вважає поновленим договір оренди землі №б/н від 15.12.2017 на підставі частини п`ятої та шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії у судовому порядку. Проте, відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, наявне інше речове право - право оренди ФОП ОСОБА_2 . Всупереч переважному праву позивача, ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043 з ФОП ОСОБА_2 , на підтвердження чого надається інформація з ДРРП на нерухоме майно та копію договору оренди земельної ділянки від 30.05.2025. Отже, ОСОБА_1 порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди, уклавши новий договір оренди з іншим орендарем без надання позивачеві можливості скористатися своїм правом першочергового поновлення договору на тих самих умовах, що суперечить вимогам законодавства та умовам попереднього договору. Вважає, що при ухваленні рішення у справі суд проігнорував той факт, що орендодавцем було порушено переважне право орендаря на укладення додаткової угоди, оскільки орендодавець належним чином не відреагував на лист-повідомлення та не розглянув належно пропозицію поновлення договору оренди, оскільки не надав свою пропозицію щодо орендної плати та інших істотних умов договору. ТОВ «Райз-Схід» дотримано процедуру щодо поновлення договору оренди землі, натомість, орендодавцем дану процедуру було проігноровано. ТОВ «Райз-Схід» - орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження орендних правовідносин. Як доказ належного виконання зобов`язань за договором оренди землі своїх зобов`язань, ТОВ «Райз-Схід» надало платіжні документи щодо сплати орендної плати орендодавцю. Жодних порушень з боку орендаря не було, що свідчить про його добросовісне ставлення до своїх зобов`язань. Орендар завчасно звернувся до орендодавця з пропозицією щодо продовження строку договору оренди землі. Судом першої інстанції не було враховано те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: - з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. При зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря на підтвердження позовних вимог було надано як доказ дотримання позивачем процедури поновлення лист повідомлення вих. №34 від про намір продовжити дію договору оренди землі від 15.12.2017 №б/н, який було направлено належним чином засобами поштового зв`язку, що не заперечується судом. Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказу, який долучено до справи як заперечення щодо поновлення договору оренди землі. Лист ОСОБА_1 , що додано до відзиву та яким вона повідомляє, що просить не обробляти земельну, позивач не отримував. Заявляє про те, що жодної відповіді на лист-повідомлення, направлений позивачем у порядку визначеному ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», позивач від відповідача не отримував. Стороною відповідача до матеріалів відзиву долучено в якості доказів повідомлення позивача про намір не продовжувати орендні відносини лист заперечення щодо поновлення дії договору від 29.10.2024. Як доказ направлення даного листа долучено фіскальний чек про направлення рекомендованого повідомлення датований 27.01.2026, тобто по спливу 3 місяців з дня складення заяви; поштова накладна, прикладена до матеріалів, як доказ направлення листа заперечення, додана у нечитабельному вигляді (розмитий текст ксерокопії); опис вкладення цінного листа від 29.10.2024 не містить ідентифікації номеру поштового відправлення. Виходячи з цього, неможливо з доданих документів установити яке саме поштове відправлення (вміст) було вручено за адресою Товариства 31.10.2024. Зазначає той факт, що суд першої інстанції помилково визнав вирішальною обставиною факт подання орендодавцем листа про небажання поновлювати договір оренди землі, не надавши належної оцінки правовій природі переважного права орендаря та порядку його реалізації. Ненадання орендодавцем мотивованих заперечень у встановлений законом строк свідчить про відсутність обґрунтованих заперечень.
При поданні представником ОСОБА_1 - адвокатом Панченко О.В. відзиву на позовну заяву, адвокат просила стягнути з позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу суду було надано: квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 8 000,00 грн. договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі правових послуг. Враховуючи, обсяг наданих послуг, заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (позов малої складності, представник позивача удавано заявив необґрунтовану (неіснуючу) суму до стягнення, додаткові нарахування є помилковими. Дана справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, більше того, суд має можливість надати відповідну правову оцінку з метою захисту прав та інтересів позивача навіть за відсутності представника адвоката в даній справі. Савченко Г.П. не надає доказів, що підтверджують факт понесення нею витрат в такому розмірі, тому позивач вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 8 000,00 грн не є співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, що були стягнуті рішенням суду, а тому позивач просить зменшити їх до 2 500,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У судове засідання апеляційного суду 23.09.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 03.08.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 128-132), які були доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв`язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 23.09.2026 о 10040 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 30.07.2026 ТОВ «Райз-Схід» через систему «Електронний суд» надало апеляційному суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника. 16.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко О.В. на апеляційну скаргу, в якому вона просить розгляд справи проводити у відсутність відповідача та її представника. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених продату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,2636 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, що розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належить останній на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер НСН482591, реєстр №349, виданого 16.09.2023 державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори (а.с. 18).
15.12.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Райз-Схід» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га.
26.09.2023 укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі №б/н від 15.12.2017 про заміну сторони між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Схід», на підставі якої сторону орендодавця замінено на ОСОБА_1 (а.с. 19-20).
Відповідно до п.1.1. договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га.
Відповідно до п.3.1. договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавстовом, але в будь-якому випадку, даний договір та право оренди за даним договором до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.
Відповідно до п.3.2. договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно платіжних інструкцій від 21.07.2023, 23.01.2024, 23.01.2024, 06.09.2024, 06.11.2024, 24.09.2025 ТОВ «Райз-Схід» було сплачено ОСОБА_1 орендну плату по договору оренди землі за 2021-2025 (а.с. 23-25).
29.10.2024 ОСОБА_1 направила ТОВ «Райз-Схід» лист-повідомлення про те, що вона не бажає поновити дію договору і має намір самостійно обробляти орендовану за Договором земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 37200 4535305 6 від 31.10.2024 (а.с. 56-57).
19.02.2025 ТОВ «Райз-Схід» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. №34, в якому зазначили про намір продовжити дію договору оренди землі №б/н від 15.12.2017, до якого, як вказується в додатках, долучено два оригінальних примірники додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря (а.с. 21-22, 26).
30.05.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.10.2024 ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Райз-Схід» повідомлення про те, що не має наміру укладати з ТОВ «Райз-Схід» новий договір оренди землі чи пролонгувати попередній. Спірною земельною ділянкою на даний час користується ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме вона висловила своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписала додаткову угоду до нього, земельною ділянкою наразі користується інший орендар, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону №161-XIV переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.
При поданні представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Панченко О.В. відзиву на позовну заяву, адвокат Панчеко О.В. просила відмовити у задоволені позову та стягнути із позивача понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн (а.с. 50-53).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем ОСОБА_1 надано суду:
- квитанцію до прибуткового касового ордера №6/7-ц від 12.03.2026 на суму 8 000,00 грн (а.с. 69);
- договір №б/н про надання правової допомоги від 14.12.2025, укладений між адвокатом Панченко О.В. та ОСОБА_1 (а.с. 70);
- акт приймання-передачі правових послуг від 14.12.2025, де вказано, що в межах надання правової допомоги були виконані наступні роботи: опрацювання матеріалів справи, написання відзиву на позов 4 000,00 грн; усі консультації, підготовка інших процесуальних документів, участь в судовому розгляді 4 000,00 грн (а.с. 71).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 Цивільного Кодексу України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції на дату укладання договору, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.
З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у постановах, зокрема від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі №530/212/17, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»)».
У своїй постанові від 28.09.2020 (справа №272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
У постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/605/20 зазначено, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином: «якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку: договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист- повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах».
Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:
- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проєкт договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі»;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.
Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18.01.2018 у справі №910/12017/17).
Проте, оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі, тому припинилося переважне право орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.
Поняття поновлення договору оренди за статтею 764 ЦК України та переважного права на укладення нового договору оренди відповідно до статті 777 ЦК України не є тотожними. Переважне право орендаря на поновлення договору покликане забезпечити пріоритет його інтересів, воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди на укладення додаткової угоди на поновлення договору оренди.
Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою (частини 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури та наявності волевиявлення сторін.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №902/619/17, від 27.06.2019 у справі №923/925/18, від 29.04.2020 у справі №912/1138/19, від 17.05.2022 у справі №384/30/21, від 24.04.2023 у справі №608/2591/21.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, виходячи з наступного.
По справі вбачається, що предметом даного спору є: - визнання укладеною додаткової угоди №б/н до договору оренди землі від 15.12.2017 між ТОВ «Райз-Схід» та ОСОБА_1 у запропонованій редакції; - визнання відсутнім права оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2025; - скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,2636 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0043, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.2025, номер запису про інше речове право 60155502.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,2636 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, що розташована на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належить останній на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер НСН482591, реєстр №349, виданого 16.09.2023 державним нотаріусом Чорнухинської державної нотаріальної контори (а.с. 18).
15.12.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Райз-Схід» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га.
26.09.2023 укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі №б/н від 15.12.2017 про заміну сторони між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Схід», на підставі якої сторону орендодавця замінено на ОСОБА_1 (а.с. 19-20).
Відповідно до п.1.1. договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043, загальною площею 3,2636 га.
Відповідно до п.3.1. договору оренди землі, договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавстовом, але в будь-якому випадку, даний договір та право оренди за даним договором до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.
Відповідно до п.3.2. договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Таким чином, по справі вбачається, що ТОВ «Райз-Схіл» мало право оренди вказаної земельної ділянки до 29.05.2025.
29.10.2024 ОСОБА_1 направила ТОВ «Райз-Схід» лист-повідомлення про те, що вона не бажає поновити дію договору і має намір самостійно обробляти орендовану за Договором земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 372[телефон приховано] від 31.10.2024 (а.с. 56-57).
19.02.2025 ТОВ «Райз-Схід» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. №34, в якому зазначили про намір продовжити дію договору оренди землі №б/н від 15.12.2017, до якого, як вказується в додатках, долучено два оригінальних примірники додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря (а.с. 21-22, 26).
30.05.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).
Спірною земельною ділянкою на даний час користується ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до п.3.2. договору оренди, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6.2. вищезазначеного договору оренди, сторони передбачили, що у питаннях поновлення договору оренди землі сторони керуються положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Зокрема, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше за 3 (три) місяці до спливу строку договору оренди землі та надати проєкт додаткової угоди (в трьох примірниках), підписаної з боку орендаря. При цьому, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю, у місячний строк з дати отримання листа-повідомлення від орендаря, орендодавець направляє лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку цього договору і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку цього договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, даний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
По справі встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 завчасно (29.10.2024) повідомила орендаря ТОВ «Райз-Схід» про небажання продовжувати термін дії договору оренди землі та після закінчення терміну дії договору просила повернути належну їй земельну ділянку, надіславши лист з оголошеною цінністю, який був отриманий позивачем 31.10.2024, що підтверджується штампом АТ «Укрпошти від 31.10.2024, та накладною АТ «Укрпошти» за №372[телефон приховано], номер якої співпадає з номером рекоендованого повідомлення про вручення прштового відправлення (372[телефон приховано]) (а.с. 57), чим достовірно підтверджуються факти направлення ОСОБА_1 на адресу позивача вказаного листа-повідомлення від 29.10.2024 та його отримання останнім.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме вона висловила своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписала додаткову угоду до нього, земельною ділянкою наразі користується інший орендар, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону №161-XIV переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою (частини 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури та наявності волевиявлення сторін.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з підставами відмови у задоволенні позову, виходячи з того, що укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендатором не порушує переважне право ТОВ «Райз-Схід», оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася, а новий договір укладений відповідачами вже після його припинення, тому причин відмовляти у проведенні державної реєстрації права оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у позовній заяві, у державного реєстратора не було. Позивачем не дотримано встановленої законом процедури реалізації переважного права та відсутнє волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє. Водночас, відсутність згоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.
Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відсутність письмової згоди відповідача є абсолютною підставою для відмови у поновленні договору, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 як власник земельної ділянки майже за рік до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки заявила про своє небажання поновлювати строк дії договору оренди землі.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ТОВ «Райз-Схід» виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк, при цьому орендодавець ОСОБА_1 на виконання вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» не подала заперечень щодо поновлення договору оренди землі, то ці доводи є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, орендодавець завчасно повідомив орендаря про відмову в його продовженні, що підтверджується відповідним листом від 29.10.2024 (а.с. 56).
При цьому апеляційний суд зазначає, що переважне право ТОВ «Райз-Схід» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме, відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, яка повідомляла орендаря про небажання поновлювати договір оренди.
Інші доводи апеляційної скарги на рішення суду також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про стягнення з ТОВ «Райз-Схід» витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, виходячи з наступного.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4, 6, 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2021 при розгляді справи №925/1137/19.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц наведено, що із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Панченко О.В. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 14.12.2025, сторони погодили наступне: розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу складає 8 000 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції (а.с. 70).
14.12.2025 клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Панченко О.В. складено акт приймання-передачі правових послуг від 14.12.2025, де вказано, що в межах надання правової допомоги були виконані наступні роботи: опрацювання матеріалів справи, написання відзиву на позов 4 000,00 грн; усі консультації, підготовка інших процесуальних документів, участь в судовому розгляді 4 000,00 грн (а.с. 71).
02.02.2026 ТОВ «Райз-Схід» подано до суду відповідь відзив на позовну заяву з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, за змістом якого, серед іншого зазначено, що обсяг наданих адвокатом послуг є завищеним, оскільки справа є малозначною та такою, що не потребує великої правової кваліфікації (а.с. 58-59).
При ухваленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена відповідачем, є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.
Крім того, суд першої інстанції, наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду, застосував неправильно, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, про те, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи.
Між тим, апеляційний суд у складі колегії суддів, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 8 000 грн, застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому, з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог ТОВ «Райз-Схід» до орендодавців про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім право оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що ухвалений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу 8 000 грн є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 4 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Фінансова спроможність ТОВ «Райз-Схід» сплатити 8 000 грн правничих витрат не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо їх неспівмірності зі складністю справи та ціною позову, тоді як відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині стягнення витрати на професійну правничу допомогу слід змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, ухвалених до стягнення із ТОВ «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 , з розміру 8 000 грн до розміру 4 000 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід»- задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, зменшити їх до розміру 4 000 грн.
В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. А. Лобов