ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 527/1020/25 Номер провадження 22-ц/814/2347/26 Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Коротун І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Глобинського районного суду Полтавської областi від 30 січня 2026 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021 у розмірі 112375,74 грн та 2 422,40 грн судових витрат.
Позовні вимоги мотивує тим, що 02 серпня 2021 відповідач ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклала з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101627893467564 щодо надання їй кредиту у розмірі 50 000 грн, на строк 64 місяці (до 01.12.2026) зі сплатою процентів у розмірі 75.00% щорічно. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконало повністю, надавши відповідачу кредит у відповідному розмірі. Натомість відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеним порушенням, станом на 28.03.2025, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 112375,74 грн, яка складається з: 46863,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 65512,36 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до заочного рішення від 14.05.2025 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО 307770) заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021 станом на 28.03.2025: 46863,38 грн - заборгованість за кредитом; 65512,36 грн - заборгованість за відсотками, а всього 112375,74 грн (сто дванадцять тисяч триста сімдесят п`ять гривні 74 коп); стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської областi від 30 січня 2026 року відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка подана представником позивача Шкапенком Олександром Віталійовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Новпогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач АТ «Акцент-Банк». Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Скаржник наголошує, що Анкета-Заява про приєднання до УтП - підтверджує звернення клієнта до банку щодо банківських послуг та належне проходження ідентифікації та верифікації. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту , Меморіальний ордер, що підтверджує факт видачі кредиту. Банківська виписка що підтверджує факт погашення (чи відсутності такового) кредиту є доказами які безперечно свідчать про укладення та отримання відповідачем кредиту . Проте вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської областi від 30 січня 2026 року, та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У справі встановлено, що 11.09.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк». Анкета-заява містить анкетні дані Відповідача, її контактну інформацію. Також у ній зазначено, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Крім того, вказано, що Клієнт ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Клієнт зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку. Анкета містить підпис Відповідача та підпис представника Позивача.
До матеріалів справи позивачем долучено Заяву про надання послуги «Швидка готівка» АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021 року, а також Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» .
У розділі «Підпис споживача», зазначено: ОСОБА_1 2021-08-02 підтверджено простим електронним підписом за номером телефону НОМЕР_3 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.
Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021 щодо надання кредиту на наступних умовах: тип кредиту - кредит строковий; сума кредиту - 50000,00 грн; строк кредиту - з 02.08.2021 року по 01.08.2026 року включно; процентна ставка фіксована - 75 % на рік; розмір щомісячного платежу - 3251,93 грн; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту № НОМЕР_4; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 195116,53 грн.
Кредитний договір складається з Заяви, умов та правил надання банківських послуг, паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021, станом на 28.03.2025 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 112375,74 грн, з яких: 46863,38 грн - заборгованість по кредиту (тілу кредиту) та 65512,36 грн - заборгованість за процентами (а.с.9-10).
Згідно виписки по кредиту від 28.03.2025 року, за період з 02.08.2021 по 27.03.2025 року відповідач сплачувала заборгованість за кредитним договором (а.с.11-12).
Факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50000,00 грн підтверджується меморіальним ордером № TR.18593710.26036.65455 від 02.08.2021 року (а.с.10 на звороті). Факт видачі відповідачу грошових коштів та користування ними підтверджується також випискою по картці АТ «Акцент-Банк».
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021 року у розмірі 112375,74 грн, з яких: 46863,38 грн - заборгованість по кредиту (тілу кредиту) та 65512,36 грн - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.07.2017, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10.06.2017 на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №509/4771/14 (провадження №61-15459св23).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2021 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у в АТ «А-Банк». Відповідно до вказаної заяви, відповідач своїм підписом підтвердив, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між нею та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг .
Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021, ОСОБА_1 просила надати кредит за послугою «Швидка готівка» на наступних умовах: сума кредиту 50 000,00 грн, строк кредиту - з 02.08.2021 по 01.08.2026 , процентна ставка фіксована - 75 % на рік, розмір щомісячного платежу 3251,93 грн, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту НОМЕР_4 .
Згідно з паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка», який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови .
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем становить 112 375,74 грн, з яких: 46863,38 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 65 512,36 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.
У матеріалах справи також міститься виписка по кредиту від 28.03.2025 за період з 02.08.2021 по 27.03.2025.
Як вбачається із паспорта споживчого кредиту, споживач має право достроково повернути споживчий кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням. Договором про споживчий кредит може бути встановлений обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.
Тобто, вказаними умовами гарантуються права споживача на дострокове повернення отриманих у кредит коштів. Однак, не містить умов, за якими кредитору надається право достроково вимагати повернення всієї суми отриманого кредиту до спливу погодженого сторонами строку виконання зобов`язань позичальником, тобто положень закріплених у ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Апеляційним судом встановлено, що із підписаних позивачем та відповідачем умов заяви, а також паспорту споживчого кредитування, анкети-заяви не вбачається, що сторони обумовили право кредитодавця на дострокове повернення кредитних коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за умовами договору АВН0СТ155101627893467564 від 02.08.2021, строк кредиту становить з 02.08.2021 по 01.08.2026 включно. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача 28.03.2025, тобто до закінчення строку кредитування. Доказів звернення до відповідача із вимогою про усунення порушення, надання строку для усунення такого порушення, про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, матеріали справи не містять та такі не були надані позивачем.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки вони були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,382 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської областi від 30 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов