П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 567/1805/25
Провадження № 22-ц/4815/1336/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 14 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
в с т а н о в и в :
09.10.2025 року звернувся до суду ОСОБА_2 (надалі - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якій просить стягнути з відповідача, який є його батьком, на свою користь аліменти у зв`язку з навчанням в розмірі 1/6 частки всіх видів доходу щомісячно до закінчення ним навчання, мотивуючи тим, що він з 19.08.2024 року навчається на денній формі навчання, за державним замовленням, в Національній академії внутрішніх справ, з терміном навчання 3 роки.
Вказує, що відповідач має рівні з матір`ю обов`язки щодо його матеріального утримання, однак не бере належної участі у такому утриманні, та вважає, що він має таку можливість та згідно СК України зобов`язаний його утримувати, оскільки за віком та станом здоров`я є працездатною особою та проходить військову службу за мобілізацією, де отримує регулярний дохід, а відтак вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на його утримання.
Посилається на те, що в зв`язку з навчанням він потребує матеріальної допомоги, оскільки змушений нести витрати на проїзд до місця навчання, на харчування та одяг, а також витрати на придбання підручників, канцелярського та іншого приладдя.
Після досягнення повноліття та у зв`язку з продовженням навчання він потребує матеріальної допомоги від батька, який на його думку може таку допомогу надавати, разом з тим його мати самотужки не має можливості його утримувати, що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 14 квітня 2026 року позовну заяву заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задоволено частково.
Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/7 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.10.2025 р. і до закінчення ОСОБА_2 навчання, однак не пізніше як до досягнення двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи визначив розмір аліментів, який, на його думку, покладає на нього надмірний матеріальний тягар. Оскільки має на утриманні неповнолітню дитину, на даний час не перебуває на військовій службі, не працює, жодних доходів не отримує.
Звертає увагу апеляційного суду, що на обґрунтування усіх вказаних витрат позивач не надав жодного доказу, тому не можливо визначити, на що саме він потребує матеріальної допомоги. Крім того, просить суд взяти до уваги, що має на утриманні неповнолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої апелянт сплачує аліменти, яка потребує значно більшої матеріальної допомоги від останнього, ніж повнолітній син.
Крім того, позивач має власний дохід, а саме стипендію в розмірі рівнозначному мінімальній заробітній платі на 2026 рік.
Просить суд взяти до уваги, що під час розгляду справи представником позивача було зазначено навчальний заклад в якому навчається позивач, відноситься до об`єкту режимного типу, позивач забезпечений житлом, забезпечений одягом та взуттям, харчуванням, доступом до необхідної літератури та мережі інтернет, не залишає даний навчальний заклад за власним бажанням, існують обмеження пересування як у навчальному закладі, так і поза ним. Оплату за проїзд до місця навчання та додому він може нести за рахунок отримуваної ним стипендії, яка становить достатній розмір на рівні з мінімальною заробітною платою.
У зв`язку з чим просить рішення Острозького районного суду Рівненської області від 14 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16.05.2022 року у справі № 567/346/22.
Під час спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.2007 року, відповідно до якого батьком вказано ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_4 .
Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16.05.2022 року з відповідача на користь ОСОБА_4 стягувались аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 4 000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.04.2022 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Також судом встановлено, що на день подання позову до суду ОСОБА_2 вже є повнолітнім, навчається та є студентом, що підтверджується довідкою Національної академії внутрішніх справ № 46/01-755 від 19.09.2025 року, навчається на 2-му курсі Національної академії внутрішніх справ на денній формі навчання, за державним замовленням, термін навчання становить з 19.08.2024 року по 04.07.2027. ОСОБА_2 на повному державному забезпеченні не перебуває.
Згідно довідки Спеціальної школи в м.Острог Рівненської обласної ради №57 від 02.07.2025, довідки №92 від 19.09.2025, ОСОБА_4 працює на посаді помічника вихователя з 01.07.2025 по даний час, розмір її доходу становить 8 000 грн. в місяць.
Згідно довідки про доходи від 04.02.2026 ОСОБА_2 навчається у Національній академії внутрішніх справ та розмір його доходу за період з серпня 2024 по грудень 2025 року становить 111 420,83 грн., утримано податків з доходів фізичних осіб та військовий збір 25 268.15 грн.
Згідно довідки ГУ ПФУ в Рівненській області від 15.12.2025 ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з в/ч НОМЕР_2 Національної Гвардії України в період з 27.04.2025 по 04.08.2025 та отримував дохід в розмірі 20 585,10 в місяць.
Згідно довідки ГУ ПФУ в Рівненській області від 17.02.2026 відомості про доходи ОСОБА_1 в період з вересня 2025 року по січень 2026 року відсутні.
Ухвалюючи рішення судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 є курсантом 2 курсу Національної академії внутрішніх справ та отримував стипендію у 2025 році, розмір якої становив 7158-7670 грн. на місяць. При цьому суд взяв до уваги додаткові витрати у зв`язку з навчанням, придбання інших необхідних предметів для навчання, а також витрати на продукти харчування, одяг, взуття, оплату за проїзд, мобільний інтернет, витрати на лікування, та на інші щоденні побутові витрати.
Одночасно з наданих відповідачем доказів, враховано, що платник аліментів, окрім інших витрат, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд першої інстанції враховуючи обов`язок утримувати повнолітню дитину на період навчання мають нести однаково як матір, так і батько дитини, вирішено задовольнити позов частково у розмірі 1/7 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення сином навчання, однак не пізніше як до досягнення двадцяти трьох років, що буде достатнім для забезпечення першочергових потреб повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Статтею 199 СК України визначено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід враховувати, що тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
При цьому під час вирішення спору про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, одним із елементів доказування є наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Посилання апелянта на те, що останній не спроможний сплачувати аліменти у розмірі 1/7 частини доходу, не доведено матеріалами справи, оскільки обов`язок доказування такої обставини покладається на сторону, яка на неї посилається. Саме лише посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позову і скасування рішення суду першої інстанції повністю, не спростовують право позивача на отримання аліментів, відповідно до положень ст. 199 СК України.
При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції вірно виходив із необхідності забезпечення участі обох батьків в утриманні повнолітньої дитини яка продовжує навчання та не можливість покладення всього обов`язку щодо її матеріального забезпечення виключно на одного з батьків.
Доводи апеляційної скарги про наявність у позивача стипендії як на підставу для відмови у позові, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Сам факт отримання повнолітньою дитиною стипендії не свідчить про відсутність у неї потреби в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, а навчання в закладі який відноситься до об`єкту режимного типу як підстава для звільнення від сплати аліментів не усуває витрат, пов`язаних із проїздом, придбання речей та інших витрат на забезпечення потреб дитини.
Апелянт фактично ототожнює забезпечення дитини окремими видами необхідних потреб у вищому навчальному закладі із повним її матеріальним забезпеченням, оскільки повнолітня дитина яка продовжує навчання, не позбавлена інших повсякденних та навчальних витрат.
Колегія суддів звертає увагу, що наявність у позивача стипендії та проживання у навчальному закладі який відноситься до об`єкту режимного типу, можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів, однак не є підставами для звільнення відповідача від передбаченого ст. 199 СК України обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Фактично зміст апеляційної скарги дублює відзив на позовну заяву та доводи викладені в апеляційній скарзі повністю досліджено та враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.
Оскільки відповідачем не доведено неможливість сплачувати аліменти у розмірі 1/7 частки заробітку (доходу), то суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір аліментів які підлягають до стягнення та задаволив позов частково.
Ураховуючи викладене, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 14 квітня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.