ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 693/1419/25
Провадження № 22-ц/821/1533/26
Категорія: 312000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна,
відповідач- ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Петрієвський Дмитро Павлович,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрієвського Дмитра Павловича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № [номер приховано]-86206 , відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн. строком 20 діб.
06.10.2021 укладено договір № 06-10/21 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, у тому числі до відповідача.
10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги, у тому числі до відповідача.
Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складає 36 528,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 33 028,00 грн.
На підставі наведеного, товариство просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36 528,00 грн, судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року позовні вимоги - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №[номер приховано]-86206 від 17.06.2021 у розмірі 36 528,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр»сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр»витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, тому суд вважав, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 36 528,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за відсотками 33 028,00 грн.
Задовольняючи вимоги в частині витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності заперечень з боку відповідача, підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
26 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петрієвський Д.П. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення постановленим за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач заперечує факт підписання вказаного договору позики, отримання ним грошових коштів та наявності будь-якої заборгованості.
Вказує, що судом помилково встановлено факт укладення кредитного договору, на підставі якого у позивача ніби-то з`явилося право грошової вимоги та проігноровано, що відсутні будь-які докази ознайомлення з ним та укладення з відповідачем.
Звертає увагу, що укладення відповідачем договору в електронній формі не доведено належними та допустимими доказами. Сама лише наявність тексту договору та наявність на ньому літер та цифр з позначкою підпису не встановлює факт укладення його з відповідачем.
Вважає, що текст договору був сформований самим позивачем. У договорі відсутні докази ознайомлення з ним та підписання його відповідачем.
Судом першої інстанції проігноровано, що позивач не надав суду належних доказів надсилання до відповідача електронних повідомлень на укладення електронних договорів, одноразових ідентифікаторів для підписання договорів, не доведено вчинення відповідачем дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету, про проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет.
Додатково звертає увагу на розбіжності, що містяться в кредитному договорі та паспорті кредиту.
Судом першої інстанції проігноровано, що до матеріалів справи позивачем не долучено жодних доказів, що підтверджують передачу грошових коштів за кредитним договором відповідачу, а довідка не може бути належним доказом переказу грошових коштів.
Вказує, що суд першої інстанції проігнорував, що заборгованість нараховано за період з 17.06.2021 по 23.02.2022, що становить майже 8 місяців, хоча згідно умов договору п. 2.3 він укладався на 20 днів.
Звертає увагу суду та просить надати належну оцінку тому, що із розрахунків неможливо встановити дійсну заборгованість по тілу кредиту та методику розрахунку.
Судом проігноровано, що загальна сума заборгованості за відсотками по користуванню коштами перевищує розмір коштів, які ніби-то передавалися відповідачу майже у 10 разів.
Вказує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 33 028,00 грн. не є співмірною сумі кредиту 3 500,00 грн за кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності.
Також посилається на те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн є непропорційно великим розміром коштів.
Відсутність доказів оплати витрат за надання правничої допомоги вказує на потребу у повній відмові у стягненні таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 29 червня 2026 року, ТОВ «Коллект Центр» , вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не спростовує доводів, викладених у рішенні суду, а рішення суду законним та ухваленим з урахуванням всіх наданих сторонами доказів, просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено договір позики №[номер приховано]-86206, відповідно до якого ОСОБА_1 надано позику на споживчі потреби у розмірі 3 500,00 грн, із строком кредитування 20 діб з 17.06.2021 по 07.07.2021.
Відповідно до п. 2.3 договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом.
Згідно п.3.2 договору, кредит надається одноразово шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви про надання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору.
Відповідно до п.3.6 договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком розрахунків, або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного повернення кредиту, встановленого цим договором.
За змістом п.п.3.8,4.3.1 позичальник зобов`язується здійснити повернення суми кредиту та нараховані, у відповідності до цього договору, проценти за користування кредитом згідно графіку розрахунків та належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе, за цим договором, зобов`язання, у тому числі, щодо своєчасного повернення кредиту та інших обумовлених цим договором платежів, у тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом та можливої неустойки, в порядку й на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 6.3 договору, за несвоєчасне повернення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити на користь Товариства штраф у розмірі 50 % (відсотків) від суми кредиту, який може бути нараховано одноразово на 10-й день прострочення сплати заборгованості.
Відповідно до п. 4.2.7. Договору, товариство має право відступити, у будь-який спосіб (цесія, факторинг) права вимоги за цим Договором будь-якій третій особі, без отримання згоди від Позичальника.
Згідно з Графіком платежів, що є додатком №1 до договору позики, дата повернення кредиту встановлена 07.07.2021, сума кредиту 3 500,00 грн, сума нарахованих процентів 1 360,00 грн. Разом 4 860,00 грн. Реальна процентна ставка 702 %.
ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» належно виконало умови договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.
Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2873_25[телефон приховано] від 24-03-2025, товариство на підставі договору на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 2020-08-20 укладеного з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», успішно було перераховано кошти на платіжну картку клієнта 17-06-2021 16:07:16 на суму 3 500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 94024234, призначення платежу: зачисление 3 500,00 грн на карту НОМЕР_1 .
06.10.2021 між ТОВ «ФК Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення права вимоги №06-10/21 з відступленням прав грошової вимоги за договорами позики, відповідно до якого право грошової вимоги за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Вердикт капітал».
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ « Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 з відступленням прав грошової вимоги за договором позики, відповідно до якого право грошової вимоги за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року заборгованості відповідача перед позивачем становить 36 528,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 33 028,00 грн.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалами Черкаського апеляційного суду 19 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 23 вересня 2026 року на 16 год. 30 хв в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
29 червня 2026 року до Черкаського апеляційного суду від представника ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання просила витребувати у АТ «Акцент Банк»: інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 кредитна картка НОМЕР_1 та надати повний номер банківської картки НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3 500,00 грн, які 17.06.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 за номером картки НОМЕР_1 за період з 17.06.2021 по 17.07.2021; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу проживання, контактні дані та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 за період з 17.06.2021 по 17.07.2021 та інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1.
Колегія суддів, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, виходить із наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України.
Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Встановлено, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що в своїй сукупності надають суду можливість встановити обставини справи для перевірки доводів апеляційної скарги.
При цьому, позивачем у встановленому порядку не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених в клопотанні доказів апеляційною інстанцією, враховуючи відсутність такого клопотання в суді першої інстанції.
За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для витребування доказів в контексті їх значення для правильного розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за умови наявності в матеріалах справи достатніх і допустимих доказів.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст. ст. 525, 625 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № [номер приховано]-86206 «Проста позика», у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля R89A87MA, який відправлено 17.06.2021 час 15:51:19 на номер телефону НОМЕР_2 , згідно з яким останнім на його банківську картку № НОМЕР_1 , сума кредиту 3 500,00 грн, строк користування 20 днів.
Підпунктом 9.2 договору позики визначено, що цей договір укладений в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей договір, надсилаються товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Згідно п.п. 9.3 договору позики електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний в п.п. 9.2 цього договору, має юридичну силу власноручного підпису.
Разом з договором позики № [номер приховано]-86206 від 17.06.2021, відповідачем було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікаторомR89A87MA Додаток № 1 до договору позики № [номер приховано]-86206 від 17.06.2021 ( графік платежів).
Отже, із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Є необгрунтованими посилання сторони відповідача на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин укладення договору позики, при тому, що сама лише наявність тексту договору та наявності на ньому літер та цифр з позначкою підпису не встановлює факт укладення його з відповідачем, оскільки про укладення договору позики та виникнення зобов`язань за даним договором свідчить не лише підпис позичальника на кредитному договорі. Суд обов`язково оцінює факт зарахування грошей на банківську картку відповідача. Якщо кошти надійшли на рахунок позичальника, це підтверджує, що договір не лише укладений, а й фактично виконаний з боку кредитора, а отже - у відповідача виник обов`язок ці гроші повернути.
Матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту зарахування коштів на банківську картку, яка зазначена у договорі позики, зокрема, надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.03.2024 за № 2873_25[телефон приховано], згідно якої вбачається, що 17.06.2021 16:07:16 відповідачу на банківську картку НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 94024234.
Факт зарахування коштів на банківську карту відповідача підтверджується листом ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» від13.10.2021 №80 адресованого ТОВ «Вердикт Капітал» , з якого вбачається, що ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) зараховано кошти через платіжну систему iPay.ua, ID транзакції 94024234, за кредитним договором [номер приховано]-86206.
Відповідно до положень ст .ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Надавши докази успішної транзакції на картку, вказану відповідачем, первісний кредитор виконав свій обов`язок. Водночас, відповідач, будучи власником рахунку, мав безперешкодний доступ до банківської виписки, проте не надав її суду на спростування факту зарахування коштів, що розцінюється судом як відсутність доказів на підтвердження його заперечень.
Крім того, заперечуючи факт укладення договору позики та факт перерахування коштів на банківську карту відповідача, стороною відповідача в апеляційній скарзі не було заявлено клопотання про витребування з банку доказів про неналежність номера картки НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 .
Також є необгрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що надана позивачем довідка не є документом бухгалтерського обліку, оскільки позивач позбавлений права надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту видачі кредитних коштів, оскільки товариство не є банківською установою, а є фінансовою установою, що діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Із наведеного слідує, що позивачем доведено видачу кредитних коштів відповідачу згідно укладеного договору позики № [номер приховано]-86206 від 17.06.2021 у розмірі 3 500,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином не перевірено правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості, зокрема не враховано, що згідно з даними розрахунку заборгованості за договором позики № [номер приховано]-86206 від 17.06.2021, укладеним з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 в загальному розмірі становить 4 860,00 грн (3 500,00 грн тіло кредиту, 1 360,00 грн процентів за користування коштами), в той час як згідно з розрахунком ТОВ «Коллект Центр», якому було відступлено права вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал», якому ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило права вимоги, заборгованість ОСОБА_1 станом на дату звернення із даним позовом суттєво зросла та становила 36 528,00 грн, до складу якої увійшли 3 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 35 00,00 грн, заборгованості за процентами.
Як вбачається зі змісту договору, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», строк кредитування становив 20 днів, з процентною ставкою 1,95% за кожен день користування кредитом, продовження строку кредитування відбувається за зверненням позичальника (п. 3.19. Договору).
Враховуючи, що за обставин даної справи не встановлено підстав для продовження строку кредитування, зокрема, позичальник відповідного звернення позикодавцю не направляв, нарахування ТОВ «Коллект Центр» процентів за користування кредитом в сумі більшій, ніж нараховано ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», а саме 35 000,00 грн, є неправомірним.
З урахуванням встановлених обставин даної справи, за договором позики № [номер приховано]-86206 від 17.06.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 , підлягає до стягнення кредитна заборгованість у загальному розмірі 4 860,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить мотивів незаконності рішення суду в частині набуття позивачем права вимоги до відповідача і договір № 06-10/21 про відступлення прав вимоги від 06.10.2021 , укладений між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» та договір №10-01/2023 від 10.01.2023, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинним та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.
При цьому, доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі, ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано, тому позивач набув право вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів частково погоджується із доводами скаржника, зокрема в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, які здійснені позивачем поза умовами кредитного договору.
Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, в достатній ступені не врахував вищевикладене та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі сторона відповідача також не погоджується із рішенням суду в частині вирішення питання витрат на правничу допомогу, вважаючи, що розмір витрат має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч.4 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст.141 ЦПК України).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу було надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги 01-07/2024 від 01.07.2024 , укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», акт №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року.
Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 141 ЦПК України та відсутність заперечень з боку відповідача, дійшов висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду, оскільки при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, суд першої інстанції не врахував співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач з 22.08.2022 перебуває на військовій службі і не зміг подати до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, проте дане клопотання міститься в апеляційній скарзі, яке колегія суддів вважає за необхідне врахувати.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені представником позивача витрати на суму 13 000,00 грн в суді першої інстанції не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
За наведених підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині розподілу витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині до зміни із зменшенням суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача з 13 000,00 грн. до 2 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Петрієвського С.П., зміни рішення суду першої інстанції в частині вирішення витрат на правничу допомогу та скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог та судового збору із ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Щодо вирішення питання про стягнення судового збору
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Коллект Центр» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ( 13,30 %), а саме у розмірі 322,18 грн (2 422,40 грн*13,30%).
При зверненні із апеляційної скаргою, відповідач сплатив судовий збір у розмірі 2 907,00 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача в розмірі 2 520,37 грн ( 2 907,00 грн х 86,70 %).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 2 198,19 грн ( 2 520,37 грн - 322,18 грн).
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петрієвського Дмитра Павловича - задовольнити частково.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за договором позики №[номер приховано]-86206 від 17.06.2021 у розмірі 36 528,00 грн та стягнення судового збору -скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики №[номер приховано]-86206 від 17.06.2021 у розмірі 4 860,00 грн.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року змінити в частині вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», зменшивши такий розмір з 13 000,00 грн. до 2 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 2 198,19 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко