Справа № 211/12675/25
Провадження № 2/211/1740/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.,
секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
27.10.2025 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №1826003 від 04.03.2021 року у розмірі 17 801,60 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначила, що 04.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір №1826003, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 4 000 грн., проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула грошові кошти позивачу. 13.10.2021 року укладено договір №13/10-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1826003. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1826003. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №1826003.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.03.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Трубчаніновим С.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправомірно нараховані відсотки за кредитним договором поза межами строку кредитування та неналежне відступлення права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а також вважає необґрунтованим розмір суми витрат на професійну правничу допомогу.
18.03.2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Чайковська М.І. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направлено відповідь на відзив, в якій вона просить задовольнити позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в повному обсязі з огляду на те, що відповідач не заперечує факту укладання договору, відсотки нараховувалися відповідно до додаткових угод №1,2,3 від 03.04.2021 року, 01.05.2021 року, 07.06.2021 року, якими продовжено строк позики, а щодо відступлення права вимоги - до матеріалів позовної заяви позивачем долучено докази, які підтверджують, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача.
06.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Трубчаніновим С.О. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, подавши через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши доводи позивача та відповідача, встановив наступне.
04.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1826003, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача z63136 та зазначено її контактні дані - адресу, РНОКПП, серію та номер паспорту та номер телефону (а.с. 21-22-зі звороту).
Зазначеним договором передбачено, що позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України - гривні (п. 2.2.). Позика є короткостроковою, для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.п. 2.3.1.-2.3.2.). Сума позики складає 4 000 грн., строк позики - до 03.04.2021 року, базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п.п. 2.3.3.-2.3.4.,2.4.4.).
Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.
Згідно п. 2.6. Договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору.
Відповідно до п. 3.1.1. договору, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно. У період прострочення позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику, визначеною п. 2.4.4. (п. 3.1.3).
Згідно п. 3.10. Договору позики, керуючись ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики.
Згідно з пунктами 8.3.5.-8.3.6 договору позики, підписуючи договір, позичальник підтверджує, що вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною договору, а також, що вивчила та повністю погоджується з умовами цього договору позики.
03.04.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору позики №1826003 від 04.03.2021 року, відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 2.3.4. договору позики №1826003 від 04.03.2021 року в наступній редакції: «2.3.4. строк позики: до 03.05.2021 року», а проценти за користування позикою складають 2 388 грн. Додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача t13032 (а.с. 51).
01.05.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору позики №1826003 від 04.03.2021 року, відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 2.3.4. договору позики №1826003 від 04.03.2021 року в наступній редакції: «2.3.4. строк позики: до 31.05.2021 року. Додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача f17806 (а.с. 52).
07.06.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору позики №1826003 від 04.03.2021 року, відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 2.3.4. договору позики №1826003 від 04.03.2021 року в наступній редакції: «2.3.4. строк позики: до 07.07.2021 року. Додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача q36284 (а.с. 53).
Відповідно до ст. 626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що Договір позики №1826003 від 04.03.2021 року дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач та її представник суду не надали, як і не спростували факт укладення договору.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , на який позикодавцем неодноразово було відправлено одноразові ідентифікатори в якості аналога власноручного підпису позичальника для підписання договору позики та додаткових угод до нього.
Судовим розглядом встановлено, що свої зобов`язання за договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі - 4 000 грн. шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 днів з дати підписання договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Натомість ОСОБА_1 допустила порушення умов договору, свої зобов`язання не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 17 801,60 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 801,60 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 8).
Щодо заборгованості по відсоткам за договором позики суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості від 09.10.2025 року, долученого позивачем до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 складає 17 801,60 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 801,60 грн. - заборгованість за відсотками.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву від 13.03.2026 року запропоновано наступний розрахунок: 4 000 грн. (тіло кредиту) * 1,01% * 30 (строк кредитування) = 1 552,20 грн. - заборгованість відповідача по відсоткам.
Положеннями ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, суд вказує, що припис ст. 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК.
При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з п. 2.3.3 договору позики №1826003 від 04.03.2021 року, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , сума позики складає 4 000 грн.
Пунктом 2.3.4. цього договору передбачено, що строк позики до 03.04.2021 року (30 днів). Згідно з додатковими угодами від 03.04.2021 року, 01.05.2021 року, 07.06.2021 року, які було підписано електронним підписом одноразовими ідентифікаторами відповідача, строк позики було продовжено до 07.07.2021 року і з урахуванням цього складає 126 днів.
Пунктом 2.5. договору позики передбачено, що розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.
Згідно з п. 3.1.1 договору, проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.
Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, що первісний кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.
Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем договору позики №1826003 суперечить вимогам закону.
Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.
Одночасно з цим, суд не може погодитися і з розрахунком, запропонованим представником відповідача, оскільки останнім не враховано, що строк позики неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод, укладених між його клієнтом та позикодавцем.
Таким чином суд встановив наявність заборгованості ОСОБА_1 перед кредитодавцем за договором №1826003 від 04.03.2021 року саме в сумі 9 090,40 грн., з яких: 4 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 090,40 грн. - заборгованість за відсотками, що повністю узгоджується із умовами договору позики №1826003, (1,01% від 4 000 грн. = 40,40 грн. - за 1 день користування позикою. 40,40 грн.*126 днів = 5 090,40 грн. - заборгованість за відсотками).
Щодо права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2.2. договору позики передбачено, що з метою захисту своїх прав та інтересів позикодавець має право укладати договори про відступлення права вимоги або іншого договору щодо розпорядження Товариством права вимоги за цим договором (доручення, факторингу, тощо), з будь-якою третьою особою, та передавати персональні дані позичальника таким третім особам, без додаткового повідомлення позичальника про укладення такого договору та/або таку передачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Судовим розглядом встановлено, що 13.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №13/10-2021, відповідно до умов якого, ТОВ «МАНІФОЮ» зобов`язується відступити ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги у сумі 20 080 973,82 грн., а фактор (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «МАНІФОЮ») за плату та на умовах, передбачених цим договором. Отже, на підставі зазначеного договору та додатків до нього до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №1826003 (а.с. 9-20).
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору. 04.02.2025 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено додаткову угоду №10 до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року, якою внесено зміни до реєстру боржників. Отже, до на підставі зазначеного договору та додаткової угоди до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшли права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №1826003 (а.с. 23-38).
Відповідно до приписів ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні докази щодо відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 , правомірність вказаних договорів не оскаржується його сторонами, суд дійшов висновку про безпідставність доводів представника відповідача щодо неналежного відступлення права вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором в загальному розмірі 9 090,40 грн., яка складається з: 4 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 090,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», що підтверджується договором про надання правничої допомоги №01-07/2024, заявкою на надання юридичної допомоги №1031 від 01.08.2025 року та витягом з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року на суму 9 000 грн. (а.с. 46-50).
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 9 000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Натомість, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9 000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог (51,06%), тобто в розмірі 4 595,40 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (51,06%) у розмірі 1 236,87 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №1826003 від 04.03.2021 року у розмірі 9 090 (дев`ять тисяч дев`яносто) грн. 40 коп., яка складається з: 4 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 090,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 595 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечннікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
Суддя І.О.Юзефович