справа № 208/3106/26
провадження № 2/208/3814/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/3106/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського матеріали позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.
Згідно до позовних вимог просить:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 10 листопада 2008 року по 31 жовтня 2019 року працював у Приватному акціонерному товаристві Шахтоуправління «Покровське».
31 жовтня 2019 року позивача звільнено з роботи.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання. П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 21 жовтня 2025 року, затвердженого Т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 22.10.2025 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.). Пневмоконіоз (r/a, 3/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.).
Згідно п. 17 вищевказаного акту, професійні захворювання виникли за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничогеологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 1391/26/25/В, дата прийняття рішення 14.01.2026, номер рішення 1391/26/35/Р, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності через професійне захворювання (копія додається).
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичним висновком від 03 липня 2025 року № 5/38, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 687, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 282/204 (копії додаються). Так, позивач має скарги на біль в поперековому відділі хребта, що віддає в ліву ногу, оніміння та судоми в ній, зниження слуху, шум у вухах, сухий кашель, задишку при фізичному навантаженні, загальну втомлюваність; кашель нападоподібного характеру з важковідділяємим мокротинням слизового характеру, відчуття хрипів в грудній клітині, напади затрудненого дихання протягом дня, які важко купуються інгалятором, пітливість, болі в поперековій ділянці, що посилюються при незначному фіз. навантаженні, відчуття оніміння, періодично судоми в ногах, більше в лівій, важкість при ходьбі, загальну слабкість.
У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування та його особливості позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Згідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса реєстрації: Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, 1а.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі № 208/3106/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
07.04.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у своїй позовній заяві Позивач не приділяє належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди. Водночас, Позивач зазначає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 245000 грн. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди.
Просить суд врахувати складне фінансове становище ПРАТ «ШУ «Покровське», яке склалося у зв`язку з наближенням бойових дій до місця розташування основних промислових потужностей підприємства. Фактично, станом на сьогодні, підприємство відповідача перестало бути прибутковим, оскільки в силу воєнних дій воно позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність, що підтверджується, зокрема, копією наказу генерального директора підприємства від 14.01.2025 року про зупинення виробництва.
Відповідач вважає, що достатньою та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди позивачеві є 60000 гривень.
З позовних матеріалів вбачається, що ПРАТ «ШУ «Покровське» було не єдиним місцем роботи Позивача з шкідливими умовами праці. Негативний вплив на його здоров`я також здійснювали умови праці за посадою прохідника та машиніста гірничих виїмкових машин на ДВАТ «Шахта «Білицька» (ДХК «Добропільвугілля») та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Окрім цього, суд має звернути увагу на той факт, що Позивач припинив працювати на ПРАТ «ШУ «Покровське» ще в 2019 році, однак наданий ним Витяг з рішення експертної команди датований 14.01.2026 року. Ситуація виглядає таким чином, що стан здоров`я Позивача продовжував погіршуватися незважаючи на те, що дію шкідливих умов праці з боку підприємства Відповідача на його здоров`я було припинено. Вважаємо, що імовірною причиною цього погіршення є те, що Позивач продовжував працювати в шкідливих умовах праці на іншому підприємстві, однак відомостей про це останній Суду не надає.За таких умов, Позивач має:- надати Суду актуальну копію його трудової книжки;- повідомити чи продовжував він працювати (за трудовим або цивільно-правовим договором) після звільнення з ПРАТ «ШУ «Покровське» і за якими професіями/посадами;- повідомити чи виплачували йому заробітну плату інші фізичні/юридичні особи у період з 01.11.2019 року по 01.03.2026 року.
20.04.2026 року представником позивача - адвокатом Повалій О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано додаткові пояснення. Зазначає, що закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди. Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
09.07.2026 року у судовому засіданні представник позивача зазначила, що сторона позивача довела зміст позовних вимог, позивач набув професійних захворювань під час роботи у відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги. Після звільнення з підприємства відповідача на інших роботах не працював. Звільнився в 2019 році.
У судове засідання 23.09.2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
17.09.2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
23.09.2026 року від представника позивача через систему " Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на таких посадах:
10.11.2008 року - прийнятий прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею в шахті до ВАТ Вугільна компанія Шахта Красноармійська Західна № 1
07.09.2010 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;
13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське»
31.10.2019 року позивача звільнено за ст. 40 КЗпП України у звізку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоровя.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 22.10.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.). Пневмоконіоз (r/a, 3/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.).
Професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничогеологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Відповідно до п. 18 акту Пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 8,6-196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 84-90,3% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4-298,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89-116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Виробничий шум - фактична величина 80-90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: у вимушеній позі 22-52% часу зміни, при нормативному значенні до 10%; в позі стоячи 40% часу зміни, при нормативному значенні до 60% часу зміни; в нахиленому положенні 30% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу - фактичне значення 140- 230 разів, при нормативному значенні 50-100 разів.
Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/25/В від 14.01.2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65% та встановлено третю групу інвалідності терміном на 3 рік.
Основний діагноз - J60 - пневмоконіоз вугільника.
Супутні діагнози - М54.17 - радикулопатія, попереково-крижовий відділ, Н90.3 - нейросенсорна втрата слуху двостороння. J41.0 - У простий хронічний бронхіт, J60 - пневмоконіоз вугільника. Ускладнення основного діагнозу - J41.0 простий хронічний бронхіт.
Причина втрати професійної працездатності - професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності - 65% встановлено з 03.07.2025 року.
З медичного висновку № 5/38 від 03.07.2025 року у ОСОБА_1 встановлено професійного характеру захворювання. Висновок - хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.). Пневмоконіоз (r/a, 3/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.).
У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.
З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідност. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.10.2025 року, професійні захворювання виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничогеологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз:
-хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами,
-хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.),
-пневмоконіоз (r/a, 3/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ (першого-другого ст.).
Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1
-З 2008 року по 2019 рік працював у Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»;
-31.10.2019 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я п.2 ст. 40 КЗпП України.
У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 21.10.2025 року також зазначено, що ОСОБА_1 має стаж роботи 27 років 07 місяців та 22 дні з яких 18 років 11 місяців 28 днів з яких на ПрАТ ШУ «Покровське « 10 років 11 місяців 22 дні.
Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське».
З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з ПАТ «ШУ «Покровське» більше не працював.
У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування та його особливості позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттяхрозпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 140000 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути моральну шкоду без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Щодо таких позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).
Касаційний суд зазначив, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.
З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі (висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.
Суддя В.Г. Гречана