Справа № 216/2611/24
провадження 2-о/216/5/26
РІШЕННЯ
іменем України
24 серпня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та факту прийняття спадщини, заінтересована особа: Лозуватська сільська рада, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гайдаш Є.В. звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та факту прийняття спадщини.
В обгрунтування заяви представник заявника зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 . До смерті матері заявник ОСОБА_1 постійно проживав з нею, доглядав за нею, хоча і не був зареєстрований з нею за однією адресою. 21.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Шостої Криворізької нотаріальної контори Деркач Я.В., яка своєю постановою від 21.10.2020 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він пропустив 6-місячний строк на прийняття спадщини та не надав доказів постійного проживання разом із спадкоємцем.
17.05.2024 ухвалою судді Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. відкрито провадження по справі, а також витребувано докази за клопотанням представника заявника.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрально-Міського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, від 26 грудня 2024 року визначено головуючу суддю у справі: Цимбалістенко О.В. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою від 06 січня 2025 року справа № 216/2611/24 прийнята до провадження судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В.
Разом з тим, судом було задоволено клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 , яка була допитана судовому засіданні 03.03.2026 і пояснила, що заявник є її братом, а померла ОСОБА_2 була її матір`ю, яка на момент смерті проживала в селі Кудашево у власному будинку. ОСОБА_2 жила з її братом ОСОБА_5 , він її лікував. Після смерті мами ОСОБА_1 проживав в будинку мами, доглядав за будинком, робив ремонт, замінив вікна, платив комунальні послуги, доглядав за свійськими тваринами.
В судове засідання, призначене на 24 серпня 2026 року заявник та його представник не з`явились, завчасно надали суду заяви про підтримання вимог своєї заяви, просили розгляд справи проводити у їх відсутність.
Представник заінтересованої особи - Троценко Р.О., в судове засідання не з`явилась, завчасно надала заяву про розгляд справи без участі представника.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи дійшов до наступного висновку.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки спірні правовідносини виникли до 1 січня 2004 року, враховуючи вищевикладене, для їх врегулювання застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Системний аналіз положень Розділу VII «Спадкове право» ЦК УРСР в редакції 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Діти спадкодавця згідно п.1 ст.529 ЦК УРСР є спадкоємцями першої черги.
Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Верховний Суд у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 зазначив, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити : акт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Окрім того, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців (п. 113 вищевказаної Інструкції).
В судовому засіданні було встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 за життя була власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.1992.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Лозуватської сільської ради від 02.02.2021 ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом із померлою ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели спільне з нею господарство.
Відповідно до довідки Данилівського старостинського округу Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 01.02.2024 ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом із померлою ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і вели спільне з нею господарство.
Відповідно до товарного чеку від 10.06.2002 заявник ОСОБА_1 здійснював ремонт вікон в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4 наданими у судовому засіданні, судом було встановлено, що заявник ОСОБА_1 є її братом, а померла ОСОБА_2 була їх матір`ю, яка на момент смерті проживала в селі Кудашево у власному будинку. ОСОБА_2 жила з її братом ОСОБА_5 , він її лікував. Після смерті мами ОСОБА_1 проживав в будинку мами, доглядав за будинком, робив ремонт, замінив вікна, платив комунальні послуги, доглядав за свійськими тваринами.
Крім того після смерті матері заявнику ОСОБА_1 28.02.1996 видано страхове свідоцтво про добровільне страхування будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. від 21.10.2020 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та не надав доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Разом з тим, матеріалами спадкової справи витребуваної ухвалою суду встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ніхто крім заявника ОСОБА_1 не звертався.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Не викликає сумнівів той факт, що застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права, тобто обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором.
Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Повно та всебічно оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що представником заявника доведено факт вступу ОСОБА_6 в управління та володіння спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідає нормам ЦК Української РСР (1963 року), породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне для оформлення спадщини, а тому заява підлягає задоволенню.
Суд також враховує, що з матеріалів спадкової справи не вбачається наявності інших спадкоємців, які б заперечували проти заявлених вимог або стверджували про інше місце проживання спадкодавця. Заповіт ОСОБА_2 не складала, а тому встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем має безпосереднє юридичне значення для реалізації його спадкових прав.
За таких обставин суд дійшов висновку, що надані заявником ОСОБА_1 письмові докази та показання свідка є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення фактів вступу в управління (володіння) спадковим майном та прийняття ним спадщини у виді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень ст. ст. 3,4,13,19,23,76-83,89,258-259,263-265,268,308 ЦПК України, ст.46,47 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт вступу ОСОБА_1 в управління (володіння) спадковим майном, за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
- заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- представник заявника - адвокат - Гайдаш Євгеній Владиленович, року народження, місце здійснення діяльності: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Горького, буд. 8, оф. 20;
- заінтересована особа: Лозуватська сільська рада ЄДРПОУ 04339860, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Миру, 69.
Суддя: О.В. Цимбалістенко