Справа № 953/13070/26
н/п 2-о/953/191/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київський відділ ДРАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території та видачу українського свідоцтва про смерть, -
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2026 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Харкова із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території та видачу українського свідоцтва про смерть.
В обґрунтування вимог посилається на те, що її рідна сестра, ОСОБА_2 1958 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Михайлівській районній лікарні, в селищі Михайлівка Василівського району ( під час окупації Михайлівського) Запорізької області. Про це на ТОТ видано довідку про смерть №_С-00198 від 07 квітня 2026 року та свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Сестра проживала одна, не заміжня, дітей не було. Їх батьки померли, батько ОСОБА_3 у 2015 році, мати ОСОБА_4 у 1998 році. Однак зареєструвати смерть сестри у встановленому законом порядку заявниця не може. Після отримання документальних фактів про смерть вона звернулась до Відділу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті сестри. Але отримала відмову у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки подала фото документ свідоцтва про смерть від 07.04.2026 видане територіальним відділом ЗАГС у с.м.т. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області на тимчасово окупованій території України. У зв`язку з тим, що селище окуповане з 26 лютого 2022 року, органи РАЦС України там не працюють, документи окупаційної влади є нікчемними, вона не може зареєструвати смерть сестри, отримати свідоцтво про смерть українського зразка та реалізувати спадкові права. На підставі викладеного просить підтвердити факт смерті сестри ОСОБА_2 та зобов"язати Київський відділ ДРАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати свідоцтво про смерть українського зразка для реалізації мого спадкового права.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 15.09.2026 заяву передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 15.09.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території та видачу українського свідоцтва про смерть - залишено без руху та надано заявнику строк для усунення зазначених недоліків протягом 7 (семи) днів з дня вручення ухвали.
21.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 15.09.2026.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.09.2026 відкрито провадження у справі за вказаною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлена у встановленому законом порядку. У поданій до суду заяві про встановлення факту смерті зазначила прохання розглядати справу про встановлення факту смерті ОСОБА_2 за її відсутності (без її присутності) з огляду на безпекову ситуацію в країні, ризики, пов`язані з переміщенням по місту в умовах воєнного стану та з метою дотримання заходів безпеки, а також неможливістю залишити робоче місце, на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Представник заінтересованої особи - Київського відділу ДРАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2 статті 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази, надані в обґрунтування заяви, дійшов висновку, що вимоги заявниці законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Михайлівка Василівського району (під час окупації - Михайлівського) Запорізької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті зазначено: мозкова кома R40.2, набряк мозку G93.6, ОНМК у правій півкулі головного мозку 164.
Зазначений факт підтверджується даними, які містяться: в довідці про смерть №С-00198, видана 07.04.2026 Територіальним відділом РАЦС Михайлівського району Управління РАЦС Запорізької області, запис акту №17026990000[телефон приховано] від 07.04.2026; в свідоцтві про смерть НОМЕР_2 , видане 07.04.2026 99000009 Територіальним відділом РАЦС Михайлівського району Управління РАЦС Запорізької області, актовий запис №17026990000[телефон приховано] від 07.04.2026.
Суд зазначає, що родичами, в розумінні Цивільного процесуального кодексу є чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб (статті 20, 52 ЦПК України).
Так, у ході судового розгляду судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Родинні відносини підтверджуються наступними документами: Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, згідно з даними якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , актовий запис №158 від 08.08.1958, батьками якої зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , виданим 18.09.1964 Пришибською селищною радою Михайлівського району Запорізької області, згідно з даними якого ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №45 від 18.08.1964, батьками якої зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 09.03.1985 Генічеським районним відділом РАЦС Херсонської області, актовий запис №32, згідно з даними якого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований 09.03.1985. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_6 , дружині - ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .
24 лютого 2022 року Україна зазнала чергового акту збройної агресії з боку Російської Федерації. Відбулося широкомасштабне вторгнення в Україну збройних сил Росії, що триває і досі.
Згідно з ч. 3, ч.4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до роз"яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі ВССУ) у листі «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016р. №990-V-III «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території»», при розгляді заяв, прийняття судом до уваги документів, виданих органами та установами (лікарняними закладами), які знаходяться на окупованій території, ВССУ зазначив, що відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та №935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року, вважаються недійсними.
До складу тимчасово окупованої території України з 28.02.2022 належить Михайлівська селищна територіальна громада Василівського району Запорізької області, що визначено Законом України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII) та наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем`єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ід 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз`яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
В межах розгляду даної справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Михайлівка Василівського району (під час окупації - Михайлівського) Запорізької області. померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на зазначене, а також те, що селище Михайлівка Василівського району (під час окупації - Михайлівського) Запорізької області з 28.02.2022 перебуває під тимчасовою окупацією РФ, свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , видане 07.04.2026 99000009 Територіальним відділом РАЦС Михайлівського району Управління РАЦС Запорізької області, актовий запис №17026990000[телефон приховано] від 07.04.2026, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсними і не створює правових наслідків, але підтверджує факт смерті на території, яка знаходиться в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що позбавляє заявницю здійснити державну реєстрацію смерті сестри - ОСОБА_2 .
Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії («Mozer v. The Republic of Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть, суд, як виняток, приймає до уваги надані заявником документи, а саме свідоцтво про смерть та оцінює їх в сукупності з копіями інших документів та приходить до обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги слід задовольнити та встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - селище Михайлівка Василівського району Запорізької області, що надасть можливість заявниці отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.
Керуючись ст. ст. 19, 315, 317 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Михайлівка, Василівського району Запорізької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Відомості про учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа: Київський відділ ДРАЦС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16.
Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.
Суддя - С.М. Лисиченко