ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/7410/25 Провадження № 2/636/3493/26
Дата РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019 у розмірі 17995,00 грн. та понесених судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7085502 відповідно до вимог ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 6100,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначених договором. Договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 6100,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором щодо повернення грошових коштів не виконав .
13.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №43-МЛ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», зокрема й до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019 виникла заборгованість в сумі 17995,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6100,00 грн.; заборгованості за процентами - 8235,00 грн.; заборгованості за комісією - 610 грн, забогованості за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання - 3050,00 грн. У зв`язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 18 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019у розмірі 12505 грн. 00 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6100,00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 2745,00 грн., 3050,00 грн - простроченої заборгованості за неустойкою, комісія -610,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2104 грн. 20коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5559 грн. 32 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16 квітня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Іваніщевої М.А. про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 лютого 2026 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Іваніщевої М.А., в якому зазначено, що позивачем безпідставно нараховані відсотки за кредитним договором поза межами кредитування. Вважає, що законний розмір відсотків за весь погоджений строк користування кредитом (30 днів) становить 5490,00 грн. Посилається й на те, що позивачем штучно нарахована пеня в розмірі 3050 грн., яка не є складовою заборгованості за наданим кредитом, а є самостійною мірою цивільно- правової відповідальності, оскільки в прохальній частині позовної заяви визначені межі позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 995 грн. Вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково: виключнор в межах заборгованості за тілом кредиту(6100,00 грн.), нарахованих у межах строку договору відсотків (2745,00 грн. та комісії (610,00 грн.) на загальну суму 9455,00 грн. Також вказує, що позивачем не надано фінансових документів про фактичне перерахування 8000 грн. на рахунок адвоката та ці витрати не є співмірними із заявленими вимогами. Посилаючись на те, що відповідач поніс реальні витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., просить здійснити розподіл судових витрат на правову допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких буде відмовлено. Також у відзиві міститься прохання про розгляд справи за відсутністю сторони відповідача.
В письмових поясненнях у справі, які сформовані в підсистемі «Електронний суд» 23.06.2026, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. підтримав позовні вимоги у повному обсязі за заявленими підставами, посилаючись на достатність наданих позивачем доказів. Також вважає завищеними зазначені стороною відповідача витрати на правничу допомогу, та такими, що не є співмірними із обсягом виконаних робіт адвокатом. Також просить розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При новому розгляді справи судом встановлено наступне.
02.09.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №7085502. Згідно п.1.1. договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума кредиту становить 6100,00 грн. У валюті: Українські гривні (п.1.2. договору); кредит надається строком на 30 днів з 02.09.2019 (п.1.3. договору); Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.10.2019 (п. 1.4. договору); Стандартна (базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. договору); проценти за користування кредитом: 2745,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.5.2. договору); комісія за надання кредиту: 610,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово ( п.1.5.1 договору). Згідно п.1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 3355,00 грн. в грошовому виразі та 669,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. У пункті 4.1 договору вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та / або сплати процентів за його користування та / або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4. цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Відповідно до п. 5.1 Договору позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав паспорт споживчого кредиту; отримав проект Договору з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті); ознайомився з Правилами, що розміщені на веб-сайті тощо.
Згідно з п. 6 договору такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема, через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір надається позичальникові шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 договору про споживчий кредит). Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору про споживчий кредит). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору про споживчий кредит). Пункт 10 Договору містить, у тому числі, прізвище, ім`я та по батькові позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП НОМЕР_1 , адресу місця проживання, реквізити паспорта, номер телефону, електронну пошту.
Відповідно до додатку № 1 до Договору (Графік платежів) заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 02.10.2019 року в розмірі 9455,00 грн. з яких: 6100,00 грн. - сума кредиту, 2745,00 грн. - проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту - 610,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником 02.09.2019 о 18:31 в інформаційно-телекомунікаційній системі одноразовим ідентифікатором - S48102, який був направлений на номер телефону позичальника НОМЕР_2 .
Згідно копії платіжного доручення № 470200 від 02/09/2019 року на виконання умов договору ТОВ «Мілоан» через ТОВ ФК Елаєнс перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_3 грошову суму 6100,00 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2025 за клопотанням представника позивача адвоката Усенка М.І. судом витребувано інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» щодо факту зарахування грошових коштів у сумі 6100,00 грн. на рахунок банківської карти № НОМЕР_3 , що належить відповідачу.
З наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації № 20.1.0.0.0/7-250912/47394-БТ від 17.09.2025 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (ІВАN НОМЕР_5 , на яку здійснено переказ коштів: 02.09.2019 у сумі 6100,00 грн., поповнення картки, банківські операції.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, наданою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 7085502, відповідач не здійснив жодної оплати на рахунок кредитора.
Оскільки зобов`язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, ТОВ «Міолан» нарахована заборгованість за Договором в сумі 17995,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6100,00 грн.; заборгованості за процентами - 8235,00 грн.; заборгованості за комісією - 610 грн, забогованості за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання - 3050,00 грн.
13 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №43-МЛ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», зокрема й до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019. Зазначене підтверджується копією вказаного договору відступлення права вимоги №43-МЛ від 13.12.2019 року, актом приймання-передачі реєстру боржників за договором відступлення права вимоги №83-МЛ, витягом з реєстру боржників, Актом приймання - передачі Реєстру боржників від 13.12.2019 до договору відступлення прав вимоги № 43-МЛ від 13.12.2019, платіжною інструкцією № 17143 від 13.12.2019 до договору відступлення права вимоги №43-МЛ від 13.12.2019 року.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач є належним стягувачем заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019 року.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» листом від 12.08.2025 № 5460/312 направлено ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомлено відповідача про відступлення права грошової вимоги за договором та необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором. Однак заборгованість відповідачем не погашена.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушеннями умов кредитного договору за позичальником утворилась заборгованість зі сплати кредиту.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача просив стягнути нараховані проценти за договором в розмірі 8235,00 грн. Суд не погоджується із вказаним розміром нарахованих відсотків, та робить власний розрахунок.
Як вбачається з вищезазначеного договору позики він укладений на 30 днів, з відсотковою ставкою протягом поточного періоду в розмірі 1.50% в день.
Тобто, за вказаний період розмір відсотків за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019 становить: 2745,00 грн (6100,00 грн х 30 х 1,50%).
З наданої виписки по рахунку та розрахунку заборгованості підтверджується, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами кредитного договору, а саме строк дії договору був встановлений з 02.09.2019 по 02.10.2019, в той час як нарахування відсотків здійснено й після 02.10.2019 року.
На зазначене посилається й сторона відповідача у відзиві на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково, виключно в межах заборгованості за тілом кредиту в сумі 6100,00 грн., нарахованих у межах строку кредитування відсотків в сумі 2745,00 грн. та комісії в сумі 610,00 грн., та відмовити у задоволенні позову в іншій частині.
Суд не може у повній мірі погодитися з позицією як сторони позивача так й сторони відповідача, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Так, статтями 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону № 2011-XII.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".
У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:
1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.
2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Судом встановлено, що 20.03.2026 через підсистему «Електронний суд» стороною відповідача до заяви про перегляд заочного рішення суду долучені військово-облікові документи у формі витягу «Резерв+», які свідчать про перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану під час розгляду цієї справи судом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем й на час повторного розгляду даної справи.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач надавав/надсилав кредитору перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Між тим відповідно до вимог процесуального законодавства та з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що навіть у разі відсутності звернення відповідача до кредитора, не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому суд відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує правовий висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21, де зазначено, що за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2745,00 грн., простроченої заборгованості за неустойкою в розмірі 3050,00 грн.
Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих грошових коштів за кредитним договором не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6100,00 грн. та комісії в сумі 610,00 грн., а всього в сумі 6710,00 грн. підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що позивачем не надано фінансових документів про фактичне перерахування 8000 грн. на рахунок адвоката та ці витрати не є співмірними із заявленими вимогами. Посилаючись на те, що відповідач поніс реальні витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., просить здійснити розподіл судових витрат на правову допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких буде відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
На підтвердження отримання позивачем правничої допомоги при зверненні до суду з позовом до матеріалів справи долучені: копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича, Акт наданих послуг № 1248 від 05.08.2025, Детальний опис наданих послуг від 05.08.2025 до Акту № 1248 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.
На підтвердження отримання відповідачем правничої допомоги надано договір про надання правничої допомоги та додаткова угода №1 до нього, акт наданої правничої допомоги з детальним описом наданих послуг квитанція щодо оплати послуг адвоката в сумі 5000 грн., довідка щодо карти ключа до рахунку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у цій справі як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача не є співмірними до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження та без участі представників сторін, отже, враховуючи фактично надані послуги адвокатів, суд визнає необхідним визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі по 4000,00 гривень кожній стороні.
Відповідно до платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 19572 від 26.08.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд частково задовольнив позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 1491,52 грн. (6710,00 х 4000,00/17995,00).
Витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. підлягають стягненню з позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, тобто в сумі 1898,30 грн. (8540,00 х 4000,00/17995,00).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що дорівнює 1129,08 грн. (6710,00 х3028,00/17995,00).
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354,355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7085502 від 02.09.2019у розмірі 6710 ( шість тисяч сімсот десять) грн.. 00 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6100,00 грн., комісія -610,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять) грн. 08коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1491( одна тисяча чотириста дев`яносто одна) грн. 52 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1898 ( одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) грн.30 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль - Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Іваніщева Марія Андріївна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка,9, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2
Суддя І.В. Карімов