ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/385/26 Справа № 185/81/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український центр «Безпека» про визнання наказу протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року,-
В С Т А Н О В И В:
03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із вищезазначеним позовом, у якому, просила визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Український центр «Безпека» «Про звільнення ОСОБА_2 » № 219-п від 28.11.2023 року; зобов`язати ДП «Український центр «Безпека» внести зміни до штатного розпису шляхом введення до штатного розпису скороченої посади начальника відділу виконання державних цільових програм управління супроводження державних цільових програм ДП «Український центр «Безпека»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу виконання державних цільових програм управління супроводження державних цільових програм ДП «Український центр «Безпека»; стягнути з ДП «Український центр «Безпека» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2023 року по день винесення судом рішення; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнути з ДП «Український центр «Безпека» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. В обґрунтування позову зазначила, що у період з 2018 року по 2023 рік позивач працювала у відповідача на різних посадах. 26.09.2023 року ДП «Український центр «Безпека» ознайомило ОСОБА_1 з Наказом «Про зміни у Штатному розписі та організаційній структурі» № 54-од від 26.09.2023 року та листом № 01-18/26-09/01 від 26.09.2023 року. ДП «Український центр «Безпека» повідомило ОСОБА_1 , про майбутнє скорочення. В той же день, ОСОБА_1 було ознайомлено зі списком вакансій станом на 26.09.2023 року, серед яких була, зокрема, посада радника директора з економічної безпеки, якій позивач не відповідала по кваліфікаційним вимогам. Однак, 23.10.2023 року позивач вирішила подати заяву на переведення її на посаду радника директора з економічної безпеки, проте дізналася, що на цю посаду обрали іншого працівника. 30.11.2023 року позивач була звільнена, та вважає що під час процедури скорочення були допущені порушення, які є підставою для поновлення на роботі (том 1 а.с.1-19).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Український центр "Безпека" про визнання наказу протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди (том 2 а.с.231-233).
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його незаконність, ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, заявляє вимогу про скасування такого рішення та ухвалення нового рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в організації виробництва і праці ДП "Безпека" не відбулось жодних змін. Скорочення носило удаваний характер, були скорочені вакантні посади, але ніякої зміни в організації виробництва і праці не відбулось. Фактично була звільнена лише одна людина. Відтак, суд першої інстанції не дослідив, що фактичних змін в організації праці не відбулося, а виведені зі штату посади тривалий час були вакантними. Крім того, у вересні 2023 року на підприємстві були вакантні посади провідного бухгалтера та економіста, на які позивач могла бути переведена. Проте, на ці посади були прийняті працівники. На посаду провідного бухгалтера працівник був прийнятий 18.09.2023 (за два дні до затвердження нового штатного розпису ДП «Безпека»), а на посаду провідного економіста - 22.09.2023, тобто в день погодження нового штатного розпису. Зазначає про відсутність заявленої економії бюджетних коштів. Вказує, що новий штатний розпис ввели в дію одразу в день видання наказу - 26 вересня 2023 року, і в ньому посада позивача вже була відсутня. Роботодавець скоротив посаду за один день без письмового попередження за два місяці, попередивши працівницю вже після того, як її посаду вивели зі штату. На момент офіційного звільнення 30 листопада 2023 року її посади в штатному розписі вже не існувало. Проте, суд не надав належної оцінки вказаному. На запропоновану відповідачу вакантну посаду радника директора з економічних питань був прийнятий інший працівник. Станом на 26.09.2023 року на підприємстві існувала робота, яку мали запропонувати ОСОБА_1 , але на цю посаду був переведений інший працівник (том 3 а.с. 1-9).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 2018 року по 2023 рік позивач працювала в ДП «Безпека» на різних посадах, остання посада: начальник відділу виконання державних цільових програм управління супроводження виконання державних цільових програм.
Наказом № 53-од від 26.09.2023 року на Підприємстві вводились в дію з 26.09.2023 року новий штатний розпис та організаційна структура. Пунктом 2 цього наказу передбачено, що діючий до видання наказу № 53-од штатний розпис втрачає чинність 30.11.2023 року.
Наказом №54-од від 26.09.2023 року «Про зміни у Штатному розписі та організаційній структурі» передбачено ліквідацію низки структурних підрозділів Підприємства та скорочення низки посад, а саме:
- ліквідацію 30 листопада 2023 року в штатному розписі Підприємства: відділу виконання державних цільових програм управління супроводження виконання державних цільових програм; відділу забезпечення захисту інформації; відділу інвестиційних проектів; сектору підготовки та супроводження проектів будівництва;
- скорочення 30 листопада 2023 року посад: начальник відділу виконання державних цільових програм управління супроводження виконання державних цільових програм - 1 ставка; провідний фахівець із організації інформаційної безпеки відділу забезпечення захисту інформації - 1 ставка; водій автотранспортних засобів господарського відділу - 1 ставка;
- виведення 30 листопада 2023 року із штатного розпису посад: начальник відділу забезпечення захисту інформації - 1 ставка; начальник відділу інвестиційних проектів - 1 ставка; провідний фахівець відділу інвестиційних проектів - 1 ставка; начальник сектору підготовки та супроводження проектів будівництва - 1 ставка; провідний фахівець сектору підготовки та супроводження проектів будівництва - 1 ставка; фахівець управління правового забезпечення - 1 ставка; фахівець 1 категорії з фінансового лізингу відділу виконання державних цільових програм управління супроводження виконання державних цільових програм - 1 ставка.
26.09.2023 року ОСОБА_1 особисто під підпис ознайомлено з наказом № 54-од від 26.09.2023 року, яким передбачається скорочення посади, яку вона обіймала та вручено повідомлення про майбутнє вивільнення.
Окрім цього, 26.09.2023 року позивача було повідомлено під підпис про всі наявні на підприємстві вакантні посади, у тому числі, про посаду радника директора з економічної безпеки.
У подальшому, листом від 23.10.2023 року ОСОБА_1 повторно попереджено про майбутнє вивільнення, надано перелік всіх наявних на підприємстві вакантних посад. Також позивача повідомлено, що у разі якщо на підприємстві з`являться інші посади, що відповідають її освіті та кваліфікації, її у першу чергу буде повідомлено про наявність таких вакансій та запропоновано перейти на будь- яку з них.
Наказом № 219-п від 28.11.2023 року її було звільнено з посади начальника відділу виконання державних цільових програм управління супроводження виконання державних цільових програм 30.11.2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням штату працівників.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача були правомірними та відповідають усім вимогам діючого законодавства, позивач була заздалегідь повідомлена належним чином про зміну у штатному розписі, їй своєчасно були запропоновані вакантні посади в повному обсязі, від позивача не надходило згоди про її переведення на жодну з посад. Враховуючи, що вимога про визнання протиправним наказу та його скасування, поновлення на посаді не підлягає задоволенню, то і всі інші похідні вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Розірвання трудових відносин з цими працівниками відбувається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Отже, визначальним є наявність згоди працівника на переведення на іншу роботу; переведення працівника без його згоди неможливо.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу працевлаштувати його.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, провадження №11-431асі18, зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 у період з 2018 року по 2023 року фактично перебувала у трудових відносинах з ДП «Безпека».
Наказами ДП «Безпека» № 53-од та № 54-од від 26 вересня 2023 року на підприємстві введено в дію новий штатний розпис, передбачено ліквідацію низки підрозділів, скорочення 3 штатних посад, включаючи посаду позивачки, та виведення зі штату 7 вакантних посад з 30 листопада 2023 року.
26 вересня 2023 року позивачку ознайомлено з наказом № 54-од, вручено попередження про вивільнення та перелік наявних вакансій. Повторно перелік вакансій надавався 23 жовтня 2023 року.
Наказом № 219-п від 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 звільнено 30 листопада 2023 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів зазначає, що Статутом ДП «Безпека», підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За таких обставин, суд не оцінює доцільність реорганізації, а перевіряє факт її проведення та дотримання трудових гарантій працівників.
Так, судом першої інстанції було встановлено факт проведення реальних змін в організації виробництва і праці, погоджених із Мінстратегпромом, та вживанням підприємством всіх можливих заходів щодо зведення до мінімуму звільнення працівників, у зв`язку із чим, частина працівників була переведена на інші посади, які відповідали їх рівню освіти, досвіду роботи та кваліфікації та які надали згоду на таке переведення.
Крім того, позивачку належним чином попередили за два місяці про майбутнє вивільнення, а саме 26.09.2023 року, а діючий до того штатний розпис зберігав чинність до 30 листопада 2023 року, що спростовує доводи про скорочення посади в один день.
Затвердженою 26 вересня 2023 року посадовою інструкцією радника директора з економічної безпеки встановлено обов`язкові вимоги: наявність вищої юридичної освіти (магістр) та стаж за спеціальністю від 3 років. Формування кваліфікаційних вимог належить до компетенції роботодавця. Оскільки ОСОБА_1 має освіту за спеціальностями «Інженер-механік», «Бухгалтер-аудитор» та «Менеджмент», відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мала права обіймати вказану посаду.
Надання письмової згоди на переведення є обов`язковою умовою згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що проставлення галочки у списку вакансій без подання відповідної заяви не свідчить про оформлену згоду працівника.
Доводи апеляційної скарги про наявність вакансії інженера з охорони праці (0,5 ставки) спростовуються матеріалами справи, оскільки вказана посада була зайнята ОСОБА_3 на підставі його заяви від 20 вересня 2023 року та наказу про переведення від 26 вересня 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що всі доводи позивача фактично вказують на її незгоду саме із порядком прийняття рішень щодо проведення змін в організації виробництва і праці та введення в дію нового штатного розпису підприємства. Проте, накази про зміну структури підприємства позивачем не оскаржувалися.
Твердження позивача щодо штучного характеру змін у штатному розписі підприємства зводяться до її власної суб`єктивної думки та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення ст. 263 ЦПК України не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції надав вичерпну правову оцінку основним доводам сторін та наведеним доказам відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Судді: