ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3439/26 Справа № 202/10383/25 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря -Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року,-
В С Т А Н О В И В:
27 жовтня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої просили суд: стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 465287-КС-005 про надання кредиту від 08.03.2024 року, що становить 303 352,57 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 62 372,58 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 240 979,99 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3 640,23 гривень.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 08.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 укладено Договір № 465287-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 08.03.2024 року ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 465287-КС-005 про надання кредиту, яку відповідач 08.03.2024 року прийняла. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, котрий боржником було введено/відправлено. За умовами договору відповідач отримала від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , котру позичальник вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 1,1505236 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальник вказала в особистому кабінеті. Також, 17.05.2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № ДУ№1 до Договору № 465287-КС-005 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 10.01.2025 року». Також, 09.08.2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № ДУ№2 до Договору № 465287-КС-005 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 30.05.2025 року». До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 465287-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 465287-КС-005 про надання кредиту, відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 89 062,56 грн., тим самим вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, станом на 09.10.2025 року за нею утворилась заборгованість, яка складає 303 352,57 гривень, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 62 372,58 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 240 979,99 грн. (а.с.2-21).
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 465287-КС-005 про надання кредиту від 08.03.2024 року, яка станом на 17 жовтня 2025 року склала 303 352,57 грн., з яких: 62 372,58 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 240 979,99 грн. - заборгованість по відсотках.
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.160-167).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду 1 інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків у розмірі 240 979,99 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги кредитного договору не відповідають вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності (а.с.171-188).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 465287-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 вищевказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн. строком на 24 тижні, до 23.08.2024 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,1505236 % за кожен день користування кредитом, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Зарахування грошових коштів на рахунок позичальника підтверджується наданою емітентом картки АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.03.2024 по 30.05.2025.
Договір № 465287-КС-005 про надання кредиту від 08 березня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-4680.
17.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 465287-КС-005 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни до Договору та викласти п. 2.7. Договору в новій редакції, а саме: «2.7. Термін дії Договору: до 10.01.2025 року.».
09.08.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 465287-КС-005 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни до Договору та викласти п. 2.7. Договору в новій редакції, а саме: «2.7. Термін дії Договору: до 30.05.2025 року.».
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 465287-КС-005 про надання кредиту від 08 березня 2024 року станом на 17 жовтня 2025 року, остання має заборгованість у розмірі 303 352,57 гривень, яка складається з: 62 372,58 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 240 979,99 грн. - заборгованість по відсотках.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважав переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти, комісію у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.
Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять.
Отже, підписавши кредитний договір та робивши часткову оплату, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраного ним кредитора, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Крім того, відповідачем неодноразово підписувалися додатків угоди, якими продовжувався строк дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано факту укладання кредитного договору від 08.03.2024 року й доказів на погашення заборгованості в повній мірі скаржником суду не надано.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав кредитора, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів відповідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, які доведені належними та допустимими доказами.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що при укладанні кредитного договору сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а тому кредитний договір не відповідає положенням ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки умови договору є несправедливими та суперечать принципу добросовісності, колегія судів не приймає до уваги, оскільки оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року по справі №552/672/23 провадження №61-4595сво25.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперчення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене в оскарженій частині - без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Судді: