Справа № 766/1497/25
н/п 2/766/6292/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Херсонської міської ради Херсонської області, третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтувала тим, що батькові позивача ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 . 12.04.2007 року батько позивача склав заповіт на ім`я позивачки на все належне йому майно. Оскільки, ОСОБА_4 був особою похилого віку, хворів та потребував сторонньої допомоги і догляду, то приблизно в серпня 2014 року ОСОБА_1 переїхала проживати до нього у вказану квартиру. З того часу позивач з батьком проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який складався з його пенсії, доходів позивача, спільні кошти витрачали на спільні потреби, спільно харчувалися, облаштовували квартиру. Позивач доглядала за батьком та піклувалася про нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_4 помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина на належну йому квартиру. Будь-які спадкоємці на майно ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині, відсутні. Крім того, оскільки на момент смерті позивач проживала разом з батьком та є його єдиною спадкоємицею як за заповітом, так і за законом, позивач вважала, що прийняла спадщину після його смерті. Маючи намір оформити спадкові права після смерті батька, ОСОБА_1 в жовтні 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Ляшук Л.Г. з питання прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, оскільки позивач не мала свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб, нотаріус порадила звернутися до відділу ДРАЦС для їх отримання. Позивач отримала повторні свідоцтва в грудні 2024 року, після чого повторно звернулася до нотаріуса з питання прийняття спадщини після смерті батька. Однак, нотаріус відмовила позивачу, оскільки остання пропустила встановлений ст.1270 ЦК України строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Однак, у зв`язку з тим, що позивач з батьком на момент його смерті були зареєстровані за різними адресами, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину. У зв`язку з цим, позивач просила встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
17.02.2025 року представник відповідача ОСОБА_5 надав до суду відзив, згідно якого заперечував щодо задоволення вимог. Зазначив, що позивачем не надано достатніх, достовірних, обґрунтованих доказів, що не дають змогу встановити факту постійного проживання разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини. Такими доказами могли бути, наприклад: документи що підтверджують здійснення заходів по похованню, документи медичного характеру померлого, де зазначалось би позивача як контактну особу, довідки про місце проживання без реєстрації, листи ділового і особистого характеру, які містять відомості про факт постійного проживання, квитанції про сплату комунальних послуг, фотографії або відеоматеріали та ін. У зв`язку з цим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року задоволено клопотання представника позивача про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . За клопотанням представника позивача витребувано докази.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року закрито підготовче засідання та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримади позовні вимоги, просили задовольнити. Позивачка в судовому засіданні пояснила, що у 2014 році у зв"язку з погіршенням стану здоров"я батька вона переїхала проживати до нього в його помешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Вони з 2014 року по день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом, вона здійснювала за батьком догляд, оскільки він потребував сторонього догляду за станом здоров"я з урахуванням віку, в них був єдиний бюджет, який вони витрачали на спільні потреби, вона збезпечувала його лікування, самостійно здійснила поховання після смерті. Спадкодавець має сина - ОСОБА_3 , якому відомо про заповіт батька, проте він не приймав спадщину після смерті батька. В останнє судове засідання позивачка та представник позивача не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримала, просила його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позву з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №1126, складеного 27.05.1958 рокуМіським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .
Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 24.03.1995 року № НОМЕР_1 , виданого Фондом комунального майна м.Херсона, на підставі розпорядження № 20897ж від 24.03.1995 року, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_9 .
Згідно актового запису про шлюб №1426, складеного 18.11.1978 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 18.11.1978 року зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_11 ».
Згідно паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 06.07.1996 року Скадовським РВ УМВС України в Херсонській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до заповіту від 12.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому рухоме і нерухоме майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і все те, на що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_1 . Зазначене також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованою 09.10.2024 року за №78672791 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ляшук Л.Г.
Згідно актового запису про смерть №588, складеного 15.03.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Ляшук Л.Г. від 18.12.2024 р. № 37/01-16, ОСОБА_1 з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснив процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Також, ОСОБА_1 , згідно ст.1272 ЦК України, роз`яснена процедура щодо пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Згідно листа приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Ляшук Л.Г. від 23.06.2025 р. № 21/01-16 повідомлено, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), сформованою 22 червня 2025 року за №81612140, ніхто із спадкоємців до органів нотаріату з заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не звертався, спадкова справа до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась. Спадкоємцю - ОСОБА_1 роз`яснена процедура звернення до суду, тому що згідно статті 1268, 1272 Цивільного кодексу України та підпункту 3.14. пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини або установити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 22.06.2025 року №81612140, спадкова справа до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила той факт, що спадкодавець був її сусідом, 1998 року у нього померла дружина. У 2014 році стан його здоров"я значно погіршився, він не пересувався, потребував сторонньої допомоги, тому у 2014 році до нього переїхала проживати його донька, позивачка за справою. Вона протягом 10 років постійно проживала з батьком, здійснювала за ним догляд, забезпечувала його лікування, у них був спільний бюджет, який вони витрачали на спільні потреби. У 2023 році, коли виникли проблеми з опаленням в житловому будинку, позивачка разом з іншими мешканцями вирішувала ці проблеми. Після смерті батька позивачка здійснила його поховання, та продовжує проживати в квартирі батька.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив факт переїзду позивачки на постійне місце проживання до батька у АДРЕСА_2 , який за станом здоров"я потребував стороньої допомоги. З цього часу вона проживала та здійснювала догляд за батьком, у них був спільний бюджет, за разунок якого вони задовольняли свої потреби, купили холодильник, пральну машину. Батько позивачки у 2018 році оформив довіренність , за якою позивачка отримувала його пенсію, представляла його інтереси у різних установах.
З заяви мешканців житлового будинку АДРЕСА_4 , вбачається, що ОСОБА_12 , мешканка квартири АДРЕСА_5 , та ОСОБА_13 , мешканка квартири АДРЕСА_6 та інші, зверталися 29.12.2023 року до МКП "Херсонтеплоенерго", з приводу відсутності теплопостачання у зазначений житловий будинок.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Встановлення вищевказаного факту має безпосереднє значення для можливості оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, судом не встановлено наявності спору про право, наявності інших спадкоємців.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилаються позивач, і вони є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання позивача разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , приймаючи до уваги, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.2, 4, 7, 9, 10, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Херсонської міської ради Херсонської області, третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10.09.2026 року.
Суддя С. І. Майдан