РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/13237/26
Пров. №2-а/766/379/26
22 вересня 2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Хайдарової І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача.
10.08.2026 року через Електронний суд ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення №714 від 31.03.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову вказав, що 31.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №714 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої він, в порушення вимог абзацу другого ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", будучи повідомленим про необхідність явки на 14.00 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний виклик не з`явився, що було виявлено 28.03.2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому постановлено накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказану постанову він не отримував. Вказав, що він є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Зазначив, що він ні особисто, ні засобами поштового зв`язку не отримував повістки від Відповідача про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 31.03.2025 року, а тому, вважає, що відсутні підстави вважати, що він був належним чином, відповідно до п. 41 Порядку № 560 оповіщений про виклик його до ТЦК та СП, а отже і наявності обов`язку з`явитися за даним викликом, тощо.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
Представником відповідача відзив на позов не подано.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.08.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
Позивач в судове засідання не з`явився, представником позивача подано заяву про проведення розгляду справи у відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомляв, відзив не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).
З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви представника позивача та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє ухвалу про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
31 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 714 у справі про адміністративне правопорушення, за якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , в особливий період, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи повідомленим про необхідність явки на 14.00 год. 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-яких поважних причин не з`явився до вказаного центру, що було виявлено 28.03.2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Згідно роздруківки із додатку Резерв+, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , дані уточнено вчасно 23.05.2024 року.
За відомостями військово-облікового документа №110220250688132900053 ОСОБА_1 , останній взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 11.02.2025 року, був тимчасово непридатний до військової служби, підлягав повторному медичному огляду 15.09.2025 року.
З довідки №2870 від 27.05.2026 року ВЧ НОМЕР_3 вбачається, що матрос ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_3 .
Постановою головного державного виконавця Корабельного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12.08.2025 року відкрито виконавче провадження №78834994 з примусового виконання постанови №714 від 31.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі- Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.1 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у даному випадку полягає у неявці ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зазначає, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність/відсутність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Стороною відповідача жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови суду не надано.
Суд вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність явки 13.03.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, жодної мети необхідності явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова не містить.
Наведені обставини, на думку суду, є достатньою підставою для висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскільки, відповідачами не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач у встановленому порядку був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №714 у справі про адміністративне правопорушення винесену 31 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн. за ст. 210-1 ч.3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.
Суддя І. О. Хайдарова