РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/13097/26
Пров. №2-а/766/374/26
22 вересня 2026 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Хайдарової І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача.
05.08.2026 року через Електронний суд ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 12/2108/ЧОП від 24.08.2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП за те, що перебуваючи в громадському місці не мав при собі військово-облікових документів. Вказав, що він перебуває на військовому обліку з 21.08.2025 року, що підтверджується Військово-обліковим документом № 180620210688700500014. Відповідно до інформації з Резерв+ має відстрочку від мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З постановою не згоден. Зазначив, що зі змісту постанови можна встановити, що ним надано пояснення, а саме, що військовий квиток вилучено працівниками поліції. Єдиною підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника відповідача. Поряд із цим, матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України, про що вказано як у протоколі так і у оскаржуваній постанові. З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів держателем яких він є.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
13.08.2026 року через Електронний суд представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення позивачем строку звернення до суду.
18.08.2026 року через Електронний суд представником відповідача подано відзив на позов, у якому вказав, що під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог частини 4 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 21.08.2026 р. у місті Херсоні, в громадському місці, не мав при собі військово-облікових документів, що було виявлено черговим ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Під час провадження у справі про адміністративні правопорушення Позивач повідомив, що військово-обліковий документ був вилучений представниками поліції, але доказів вказаній обставині не надав. При прийнятті рішення про притягнення до відповідальності, ІНФОРМАЦІЯ_3 виходив із підтвердження обставин правопорушення. При цьому, посилання як у поясненнях так і тексті позовної заяви, що військовий квиток був вилучений представником поліції ніяким чином не впливають як на кваліфікацію правопорушення так і на можливість звільнення особи від відповідальності, оскільки можливість існування таких обставин покладала на особу додаткові обов`язки, а саме - повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про втрату військово-облікового документу в паперовій формі, що прямо передбачено законодавством і такий обов`язок (за умови втрати військового квитка) Позивачем не був виконаний. Таким чином, при прийнятті рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності були з`ясовані усі необхідні обставини адміністративного правопорушення, надана їм відповідна кваліфікація та застосована міра відповідальності в межах санкції частини 3 статті 210-1 КУпАП. Посилання в тексті позовної заяви на необхідність застосування примітки до статті 210 КУпАП ґрунтуються на неправильному тлумаченні її застосування, так як її можливість її застосування обумовлена виключно щодо наявності певної інформації у розпорядженні РТЦК і не стосуються саме поведінки осіб при виконанні обов`язків у сфері безпеки та оборони, зокрема щодо необхідності мати при собі військово-обліковий документ. На підставі вищенаведеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.08.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
Позивач в судове засідання не з`явився, представником позивача подано заяву про проведення розгляду справи у відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомляв, відзив не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).
З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви представника позивача та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє ухвалу про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
24 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 12/2108/ЧОП у справі про адміністративне правопорушення, за якою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог абзацу другого ч. 4 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, перебуваючи 21.08.2025 року у місті Херсоні, в громадському місці - ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3 не мав при собі військо-облікових документів, що було виявлено черговим ІНФОРМАЦІЯ_6 при перевірці документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено протоколом 21.08.2025 року. При розгляді справи враховано ті обставини, що ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що військовий квиток вилучила поліція, але доказів не надав.
Згідно копії військово-облікового документу №180620210688700500014 від 06.09.2025 року, ОСОБА_1 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, взятий на військовий облік 21.08.2025 року.
ОСОБА_1 є інвалідом І групи по зору, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.05.2025 року.
V. Оцінка Суду.
Щодо клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду.
Судом ухвалою суду від 12.08.2026 року вже вирішено питання щодо поновлення позивачу строків, а саме поновлено позивачу строк на подання позову про скасування постанови.
Відповідачем не надано суду жодних відомостей щодо надіслання копії оскаржуваної постанови поштою позивачу, доказів вручення відповідачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зазначено лише про надіслання її поштою без зазначення дати надсилання. Самим відповідачем фактично вказано про пропущення позивачем в будь-якому випадку строку, оскільки не своєчасне надіслання відповідачем оскаржуваної постанови позбавило позивача можливості своєчасного звернення до суду з позовом.
Посилання представника відповідача на те, що про існування оскаржуваної постанови позивачу було відомо раніше, а саме щонайменше 17.11.2025 року, коли ним було подано до Дніпровського ВДВС у м. Херсоні заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій; подання 02.12.2025 року адвокатського запиту адвокатом Риженко Д.О. до Дніпровського РВ ДВС у м. Херсоні як на підставу для залишення позову без розгляду не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що вказані заява та адвокатський запит не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, більш того, відомостей надіслання на адвокатський запит адвоката Риженка Д.О. копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. Доказів вручення позивачу або його представнику копії оскаржуваної постанови раніше, аніж отримання представником адвокатом Беспаловим О.С. на адвокатський запит 28.07.2026 року матеріали справи не містять.
З огляду на вирішення питання про поновлення строків, відсутність доказів вручення позивачу постанови раніше, аніж отримання на адвокатський запит з виконавчої служби 28.07.2026 року, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача..
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».
Приписами ст.65 Конституції України та ч.1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024р. ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 21.08.2025 р., тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022р., дія якого продовжується і який діє на час розгляду справи.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.2 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За правилами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Положення ст.280 КУпАП встановлюють обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Приписами абз.5 ч.1 ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (надалі - Закон №3543-XII) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Відповідно до ч.6 ст.22 Закону №3543-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
За правилами ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи 21.08.2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці не мав при собі військово-облікового документа. При цьому, відсутність військово-облікового документа жодним чином не заперечив і позивач як під час складання протоколу стосовно нього, так і під час звернення до суду з цим позовом, вказавши, що військовий квиток вилучила поліція. В той же час, жодних доказів вилучення працівниками поліції військово-облікового документа позивачем суду не надано.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив та не мав при собі військово-обліковий документ.
Так, ч.6 ст.22 Закону №3543-XII передбачає обов`язок громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період проведення мобілізації (крім цільової) мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою поліцейського. Тобто, вказана норма передбачає обов`язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.
Отже, позивач як військово зобов`язана особа під час введення військового стану зобов`язаний був мати при собі військово-обліковий документ. Цього обов`язку він не виконав, що підтверджується наявними у справі доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.
Суддя І. О. Хайдарова