Справа № 732/1037/26
Провадження № 2/732/625/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33 код ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором кредиту,
УСТАНОВИВ:
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь Ольга Віталіївна звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором кредиту №71272162 у розмірі 7050,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн - сума заборгованості за процентами, 900,00 грн - сума заборгованості за комісією. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 09 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71272162, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 6000,00 грн строком на 30 днів (з 09.05.2025 по 07.06.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,5 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого кредиту (що в грошовому виразі складає 900,00 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4.00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідачка в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 7050,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн - сума заборгованості за процентами; 900,00 грн - сума заборгованості за комісією.
25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №71272162 від 09.05.2025 у сумі 7050,00 грн.
Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 13 липня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві міститься письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за її відсутності, з проханням задовольнити позовні вимоги та у випадку неявки відповідача у судове засідання провести заочний розгляд справи (а. с. 7).
Крім того, 16.07.2026 та 03.09.2026 на адресу суду надійшли письмові клопотання представника позивача Ткаченко Ю.О. про розгляд справи у відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення представник позивача не заперечує (а. с. 96, 106-107).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином за останньою відомою адресою реєстрації її місця проживання згідно із відповіддю відділу ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області №422 від 11.06.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 85). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 25.09.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 97).
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Крім того, відповідачка викликалася в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті Судової влади України (а. с. 91).
Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 25.09.2026.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 09 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71272162. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 17406 (а. с. 28-41).
Відповідно до п. 2.1 указаного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - кредит) на погоджений умовами договору строк (надалі - строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Пунктом 2.2. договору передбачено параметри та умови кредиту: сума кредиту - 6000,00 грн. Строк кредитування/строк договору - 30 днів. Процентна ставка/день 0,500% (фіксована). Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 900,00 грн. Дата надання кредиту - 09.05.2025. Дата повернення кредиту (останній день) - 07.06.2025. Денна процентна ставка - 1,000 %. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00 % день; пеня - 4,00% день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2617,16%; орієнтовна загальна вартість кредиту - 7800,00 грн.
Умовами п. 6.2. договору визначено, що за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2. договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. договору.
Згідно із п.10.1. договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України.
Зокрема, п.10.5. договору передбачено наслідки прострочення виконання зобов`язань позичальником. Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п.10.5.1. договору). Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» (п.10.5.2. договору).
Відповідно до п.5.6. договору цей договір укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.
Згідно із п.11.1.1. договору, укладаючи цей договір позичальник засвідчує, що ознайомилася на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі, інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові
компанії» та нормативно-правовими актами НБУ, а також, що до моменту підписання договору вивчила умови договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на вебсайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору їй зрозумілі. Позичальник підтвердила, що договір уклався нею без нав`язування, відповідає її вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.
Суд, дослідивши умови та зміст договору про надання коштів у кредит №71272162 від 09.05.2025 дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачкою у цій справі та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
За умовами договору відповідачка отримала грошові кошти у сумі 6000,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок споживача (відповідачки) та зобов`язувалася повернути їх, сплатити Товариству проценти за користування цими коштами та комісію.
З довідки ТОВ «Європейська платіжна система» вих. № КД-000161256 від 29.04.2026 убачається, що ТОВ «Європейська платіжна система» повідомляє про прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата - 09.05.2025; номер платежу - faeb7790-3ac6-4e53-a923-05d2d6679743; сума - 6000,00 грн; отримувач - Акулініч Юлія, ЕПЗ номер НОМЕР_2 (а. с. 46).
Вказане підтверджується копією платіжної інструкції faeb7790-3ac6-4e53-a923-05d2d6679743, деталі платежу: відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ЄДРПОУ 39861924; отримувач - ОСОБА_3 , платіжний інструмент - НОМЕР_2 ; сума транзакції 6000,00 грн; дата та час здійснення операції - 09.05.2025 (а. с.16).
Крім того, згідно із інформацією АТ «Універсал Банк» від 21.07.2026, наданою на ухвалу суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . На вказаний рахунок 09.05.2025 було зараховано кошти у сумі 6000,00 грн, деталі операції - від FUIB MoneyTransfer, що підтверджується випискою по рахунку відповідачки за період з 09.05.2025 по 12.05.2025 (а. с. 104, 105-106).
Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.
Відповідачка, всупереч умовам кредитного договору, взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка згідно розрахунку первісного кредитора, становить 7050,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн - сума заборгованості за процентами; 900,00 грн - сума заборгованості за комісією (а. с. 21-26).
25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (Фактор) укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №71272162 від 09.05.2025 (а. с. 49-56)
Згідно із п.1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався
прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату в передбачений цим договором спосіб.
Копією платіжної інструкції № 579948646.1 від 23.04.2026 підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» фінансування (ціну придбання), яка визначена умовами договору факторингу (а. с. 60).
Відповідно до Реєстру прав вимог №4 від 22.04.2026 до договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №71272162 від 09.05.2025 на загальну суму 7050,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 150,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування, 900,00 грн - комісія за надання позики (а. с. 57-59).
Згідно із розрахунком ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за період з 21.04.2026 по 15.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №71272162 від 09.05.2025 становить 7050,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 150,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 900,00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією (а. с. 9).
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору
становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Набуття права вимоги позивачем до відповідачки ОСОБА_1 підтверджується Реєстром прав вимог, що є додатком до договору факторингу.
Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості суду не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів розірвання або визнання недійсним договору про надання коштів у кредит №71272162 від 09.05.2025 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №71272162 від 09.05.2025, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 6000,00 грн та 150,00 грн заборгованості за відсотками.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що комісія пов`язана з наданням кредиту.
Натомість, суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.
Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за № 520/2614/17).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 850022695.1 від 22.06.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2316,30 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на
забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025, укладений між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (а. с. 61-66), витяг з Акту №11ФП від 16.03.2026 до договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП (а. с. 69), Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025) (а. с. 70-72), платіжна інструкція №579946020.1 від 25.03.2026 (а. с. 73), ордер про надання правничої допомоги серії АХ №1287257 (а. с. 74), свідоцтво про право на заняття Ткаченко Ю.О. адвокатською діяльністю (а. с. 75).
Як вбачається з витягу з Акту №11ФП від 16.03.2026 до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП, сторони склали цей акт про те, що згідно з договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 за період з 10.03.2026 по 16.03.2026 послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно і в повному обсязі. Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Сума наданих послуг складає - 4500,00 грн.
За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Разом із тим відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово висновував, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права змінювати розмір гонорару та втручатися у правовідносини адвоката і його клієнта. Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені або мають бути понесені, чи була їх сума обґрунтованою, необхідною та розумною щодо іншої сторони спору.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність, розумність і пропорційність до предмета спору та з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування судових витрат з огляду на розумну потребу таких витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 також наголошено на необхідності розмежування втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати, зокрема, їх реальність, необхідність, розумність, пропорційність, співвідношення із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.
Отже, суд не змінює розмір гонорару, погоджений між адвокатом та клієнтом, і не втручається у їхні договірні правовідносини. Водночас, при вирішенні питання про те, яка саме сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на відповідачку як на сторону, не на користь якої ухвалюється рішення, суд зобов`язаний оцінити ці витрати на предмет їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності до предмета спору.
У цій справі відповідачка не подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим, суд вирішує не питання зміни розміру гонорару адвоката, визначеного договором між позивачем та адвокатом, а питання розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України.
Оцінюючи розумність, необхідність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною справою незначної складності, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження. Спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, щодо яких існує стала судова практика. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, що потребували б тривалого збирання, опрацювання чи складного правового аналізу. Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених вимог не надала, активної процесуальної позиції у справі не займала, що не зумовлювало необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, заперечень, пояснень чи участі представника позивача у складній доказовій полеміці.
Суд також враховує, що фактично надана правнича допомога у цій справі стосувалася аналізу матеріалів, складання позовної заяви, формування додатків та подання позову. При цьому
правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій у значній мірі охоплюється роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків та подання позову мають переважно технічний характер і не потребують значних витрат професійного часу адвоката у справі такої категорії.
За таких обставин наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідачку. Суд вважає, що покладення на відповідачку всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову.
З урахуванням конкретних обставин справи, її незначної складності, типового характеру спору, обсягу виконаної адвокатом роботи, ціни позову, розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, відсутності відзиву відповідачки та необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 4500,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 2000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором кредиту №71272162 від 09 травня 2025 року у розмірі 6150,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 6000,00 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 150,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 2316,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення складене та підписане 25.09.2026.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33 код ЄДРПОУ 43311346).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко