23.09.26
22-ц/812/1716/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/2684/26
Номер провадження 22-ц/812/1716/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Тищук Н.О., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Соловйовим М.А. ,
за участю: прокурора - Яценка В.А., представника відповідача - адвоката Балабан Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Органу опіки та піклування
виконавчого комітету Миколаївської міської ради
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Лагоди А.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2026 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка разом з донькою проживала по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з тим, що відповідачка не працевлаштована, зловживає алкогольними напоями не приділяє дитині увагу, залишає доньку без належного утримання та виховання з 08 грудня 2025 року дитина перебуває на обліку служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах.
Профілактичні бесіди та мотивування до зміни способу життя з відповідачкою Миколаївським міським центром соціальних служб для організації та здійснення соціального супроводу родини результатів не дали, мати продовжує ігнорувати потреби дитини та зловживати алкоголем.
За невиконання батьківських обов`язків, працівниками поліції відносно відповідачки складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП та її було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України.
Відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини, ОСОБА_3 має хронічну інфекцію сечовивідних шляхів та помірну білково-енергетичну недостатність.
З метою реабілітації дитини та надання їй належного виховання та утримання, 19 березня 2026 року її передано в родину патронатного вихователя.
У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, змінювати свою поведінку не збирається, наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.
Посилаючись на викладене Орган опіки та піклування просив суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачки на утримання доньки аліменти у розмірі частки від сукупного доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення нею повноліття. Зобов`язати міський відділ ДРАПЦС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести інформацію до актового запису про народження дитини щодо позбавлення матері батьківських прав.
08 травня 2026 року від відповідачки надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмови у задоволенні позову. Вказує, що на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має на праві приватної власності житло, дитина забезпечена телефоном, комп`ютером, має окрему кімнату. Дитина має хронічну хворобу інфекції сечовідних шляхів і відповідач вимушена лікувати в стаціонарі, що підтверджується виписками з карти, саме вона піклується про здоров`я дитини. За висновком про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини (невролог, психіатр, хірург, кардіолог, отоларинголог, педіатр) донька здорова. Попри складність знайти постійну роботу вона маючи освіту кухаря піклується про доньку. 08 грудня 2025 року позивачем було проведено перевірку належних умов проживання дитини і передано дитину матері, позивачем встановлено належні умови проживання дитини наприкінці 2025 року.
До того ж, відповідачка вказує, що на теперішній час закодувалася від алкогольної залежності, проходить курс добровільного лікування. З березня 2026 року відповідач відвідує свою доньку у патронатній родині. Дитина не є відсталою, що підтверджується грамотами, подяками з навчального закладу, і вона сама має подяку. Ніхто не спілкувався з дитиною стосовно образ на відповідача, які відчуття вона має перебуваючи не удома, думку її самої про позбавлення батьківських прав. Позивач не навів жодних аргументів які б свідчили про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав. Висновок органу опіки має рекомендаційний характер, оскільки в ньому не зазначено наявность виключних обставин, а також відсутні докази систематичного невиконання нею батьківських обов`язків.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року взадоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попереджено ОСОБА_1 про необхідність належного виконання обов`язків з виховання малолітньої дитини, дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено на Службу у справах дітей та сім`ї Заводського району Миколаївської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_1 .
Роз`яснено Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, що у разі продовження вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на ухилення від виконання батьківських обов`язків з виховання дитини, він за наявності для того правових підстав, не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не наведено та не доведено виключних обставин, які б могли бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав де її зазначають в статусі відповідача та відсутністю підстав для застосування крайнього заходу впливу до відповідачки - позбавлення її батьківських прав та вважав, що позбавлення батьківських прав не сприятиме захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування, не відповідатиме інтересам дитини.
Вирішуючи даний спір, суд врахував думку дитини ОСОБА_2 якій на момент розгляду справи виповнилось 10 років, яка не втратила прихильність до матері і в судовому засіданні пояснила, що любить свою маму, хоче бути з нею, мати проявляє безпосередній інтерес до її життя, а вона переживає за маму. Свідомого і грубого нехтування відповідачкою батьківських обов`язків при розгляді даної справи не встановлено. На думку суду, в даному випадку матір не самоусунулася, займає активну позицію відносно своєї доньки, бореться зі своєю алкогольною залежністю, пройшла курс лікування, закодувалась. Крім того, суд взяв до уваги, що відповідач станом на час розгляду справи в суді відвідувала дочку, поповнювала рахунок телефону який подарувала дочці, активно вимагала зустрічей з донькою, а відтак зазначені обставини також свідчать про те, що нею не втрачено інтересу до дитини.
Вирішуючи даний спір, суд врахував і те, що відповідач не притягувалася до відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, створила належні умови для проживання та виховання дитини.
Разом з тим, суд вважав, що відповідач не здійснила усіх необхідних заходів щодо належного виконання батьківських обов`язків, та свідчить про неналежні дії щодо достатньої участі у вихованні дитини, здобуття освіти, утримання, що є підставою для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання доньки у зв`язку з чим роз`яснив, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, не виключається можливість повторного ініціювання питання про позбавлення її батьківських прав.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно надано оцінку доказам, що маються в матеріалах справи і за такого невірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Рішення суду не відповідає найкращим інтересам дитини не є обґрунтованим, не враховує обставини, що мають істотне значення у вирішенні питання забезпечення матір`ю умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки - адвокат Балабан Н.І. просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.
У судове засідання представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, відповідачка та представник третьої особи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьком вказано ОСОБА_4 відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19 березня 2026 року, виданого повторно (а.с.6).
У листі КНП ММР «МДЛ №2» від 26 липня 2024 року №583/01-19/11 адресований службі у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради повідомляється, що 16 липня 2024 року в соматичне відділення поступила дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час перебування в стаціонарі мати дитину не відвідувала, станом здоров`я її не цікавилася. 25 липня 2024 року мати з`явилась у закладі з ознаками алкогольного сп`яніння до відділення для супроводу дитини на консультацію до лікаря-ювенолога (а.с.8).
Миколаївський міський центр соціальних служб у листі від 27 серпня 2024 №32491/74.01-16/24-2 повідомляв, що 05 серпня 2024 року фахівцем центру сумісно із спеціалістом служби у справах дітей адміністрації Заводського району було здійснено відвідування сім`ї за адресою АДРЕСА_1 . В квартирі дотримуються санітарно-гігієнічні норми, чисто та прибрано. Для Ксенії є окреме ліжко та облаштоване місце для занять та гри, наявні речі першої необхідності в достатній кількості. ОСОБА_5 повідомила, що у неї з донькою добрі довірливі стосунки. З нею проведено психолого-педагогічні бесіди щодо підвищення рівня знань з питання виховання дитини, виконання батьківських обов`язків, однак жінка відмовилась зазначивши, що в змозі самостійно вирішити проблеми, які виникають в сім`ї (а.с.9).
Згідно акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину від 04 грудня 2025 року встановлено, що 04 грудня 2025 року о 19:25год. була виявлена соціальним працівником дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 . Зі слів дитини мати знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Дитина доставлена 04 грудня 2025 року о 20:20 год. до КНП ММР «МДЛ №2» (а.с.10).
За результатами обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 08 грудня 2025 року працівниками служби у справах дітей було встановлено, умови проживання задовільні, відповідають інтересам дитини, власником квартири є матір дитини, достатньо меблів та побутової техніки. Для виховання та розвитку дитини створено умови, окрема кімната з ліжком, шафа, стіл для навчання, комп`ютер, телевізор, сезонний одяг, речі першої необхідності. За вказаною адресою проживають мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка бажає виховувати дитину та повернути її додому. Умови для дитини створені належні, що підтверджується актом (а.с.11).
Служба у справах дітей адміністрації Заводського району ММР звернулася до Миколаївського центру соціальної служби з проханням організувати соціальний супровід дитини та її родини ОСОБА_2 (а.с.12).
Згідно характеристики ОСОБА_2 , 27 червня 2015 року, учениці 5-А класу КЗ МОАЛ «Відродження» МОР учениця навчається не в повну міру, потребує постійного контролю, не виявляє зацікавленості до навчання. На уроках не завжди уважна і активна, іноді не виконує домашні завдання. Має здібності до вивчення іноземної мови, літератури та технологій. На уроках веде себе байдуже. Вчителю треба нагадувати про належну підготовку до уроку. З багатьох предметів відсутні зошити. Шкільна мотивація розвинута недостатньо. На уроках часто займається сторонніми справами, іграми, зазнає серйозних труднощів у навчанні, не бажає спілкуватися з однокласниками, гуртки не відвідує. За характером Ксенія емоційна, спокійна, почуває себе ображеною. До вчителів ставиться довірливо, відкривається та спілкується відверто. Дитина не впевнена у собі, нерішуча, підвищена тривожність, має труднощі в спілкуванні, іноді буває агресивною. Дівчинка виховується у неповній сім`ї, вдома авторитету серед дорослих немає. Мати не приділяє уваги вихованню та погано впливає на дитину. Мати часто зловживає алкоголем і приводить дитину до школи у п`яному вигляді. Дитина забезпечена необхідними шкільними приладами, одягом, взуттям, але дуже часто голодна та бліда (а.с.13).
З акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину від 16 березня 2026 року вбачається, що 16 березня 2026 року о 13:00 год. у службу у справах дітей по вул. Погранична, 9 була приведена невідомою особою дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В акті зазначено, що спеціаліст ССД ОСОБА_6 пояснила, що мати залишила дівчинку на третю особу на декілька днів, зв`язку з матір`ю немає. Зі слів дитини не пам`ятає коли бачила матір востаннє, перебувала у «дяді ОСОБА_7 ». Дитина доставлена 16 березня 2026 о 13:45год. до КНП ММР «МДЛ №2» (а.с.14).
За результатами відвідування вихователем та соціальним педагогом на дому учня 16 березня 2026 року за адресою АДРЕСА_1 ученицю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено акт в якому зазначено, що двері квартири не відчиняли, ОСОБА_8 вдома не було. Сусідка повідомила, що мати приходила з ознаками тілесних пошкоджень на обличчі, в стані алкогольного сп`яніння, дитини поруч не було, дитина не виходить на зв`язок, школу другий тиждень не відвідує (а.с.18).
Відповідно до наказу служби у справах дітей адміністрації Заводського району ММР від 19 березня 2026 року №59 дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано 19 березня 2026 року в сім`ю патронатного вихователя, ОСОБА_9 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , строком до 20 червня 2026 року (а.с.16-17).
За інформацією з Державного реєстру речових прав від 09 грудня 2025 року власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 листопада 2021 року та договору дарування від 27 березня 2023 року (а.с..
Відповідно до довідки Інституту медико-біологічних досліджень Чінєнова О.А. добровільно проходила курс лікування від алкогольної залежності. Попереджена про можливу інвалідність у разі прийняття алкоголю. Медикаментозне лікування (кодування) виконане 24.03.2026 терміном на три роки. довідка має дописку про явку до лікаря через 10 днів, 1 місяць, 3 місяці, кожні 6 місяців обов`язково для корекції лікування (а.с. 85-86).
Допитана в якості свідка під час розгляду справи, патронатний вихователь ОСОБА_9 повідомила суду, що у дитини показова відкритість, дитина веде себе як хочуть оточуючі, дитину треба показати психологу. Дитина любить матір однак боїться, що мати не зможе знову впоратись із собою.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що мешкає з ОСОБА_1 з січня місяця 2026 року, яка працювала з його матір`ю, в нього гарні стосунки з дитиною. Сам він поки що перебуває у шлюбі але шлюбні відносини з дружиною припинені бо остання з трьома дітьми знаходиться за кордоном. Він повідомляв класного керівника, що дитина вийде до школи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності свідомого і грубого нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками.
З таким висновком суду колегія погоджується виходячи з наступного.
Так, згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/13654/21 наведено такі правові висновки: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків».
У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 вказано, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
Разом із тим відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Із цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24, від 10 червня 2026 року у справі № 126/1157/25
Під час розгляду справи, суд першої інстанції заслухав думку дитини ОСОБА_2 , яка повідомила, що мама допізна працює, їй доводилось розігрівати собі їжу в мікрохвильовій печі, під час тривог ховалась в безпечному місці, а при їх скасуванні поверталась до своєї кімнати. Повідомила також, що маму любить, та їй буде краще з мамою і хоче проживати разом із нею.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
У своєму висновку орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 07 травня 2026 року № 11906/02.02.01-22/03/14/26 вважав за доцільне позбавити ОСОБА_1 , батьківських прав по відношенню до дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки систематично вживає алкогольні напої, не виконує батьківських обов`язків, нехтує правами дитини (а.с.78-79).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Колегія враховує, що відповідач ОСОБА_1 не є особою, поведінка якої негативно впливає на дитину, а тому припинення сімейних відносин із ним не відповідає її інтересам. Суд не встановив і позивач не довів свідомого та остаточного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також не обґрунтував, яким чином позбавлення батьківських прав покращить становище дитини.
Відповідач заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Доказів на підтвердження притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності позивачем не надано.
Тому, врахувавши те, що позивач не довів навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційні скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: Н.О. Тищук
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.