Справа № 442/3999/25
Провадження 2/438/42/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 вересня 2026 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Змінивши предмет позову просить суд визнати транспортний засіб RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 об`єктом спільної сумісної власності подружжя. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на транспортний засіб RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . Стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 1/2 ринкової вартості транспортного засобу RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у сумі 87 812,69 грн та стягнути на його користь з відповідачки судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 серпня 2022 року він уклав шлюб з відповідачкою. Від шлюбу в них народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син - ОСОБА_3 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2024 року шлюб між ними розірвано. За час шлюбу за спільні кошти та в інтересах сім`ї вони придбали транспортний засіб RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , даний автомобіль знаходиться у повному користуванні відповідача. Автомобіль придбаний в період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними в рівних долях. Даним транспортним засобом користувалися тільки в інтересах сім`ї, зокрема для транспортування до місця роботи, поїздок з дитиною, закупівлі продуктів, господарських товарів, служив для спільного сімейного відпочинку, обслуговувався за рахунок спільного сімейного бюджету. Такий характер користування свідчить про фактичне включення транспортного засобу до обігу спільного побуту подружжя, що прямо вказує на його призначення для задоволення сімейних потреб. Оскільки відповідачка подала до суду експертизу судового експерта, при цьому оцінка є значно меншою за ринкову, то в даній ситуації він бажає, щоб у порядку поділу майна за ним лишили даний транспортний засіб, а він в свою чергу компенсує частину його вартості ОСОБА_2 .
Від відповідачки 14.07.2025 року до суду надійшов відзив на позов в якому остання вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя. Жодних доказів, що згаданий автомобіль придбаний за спільні кошти колишнього подружжя матеріали справи не містять, як і не містять жодних доказів джерела походження цих коштів. Жодних спільних коштів, чи жодного грошового накопичення, за які б можна було купити автомобіль у сім`ї не було. Спірний автомобіль є її особистою приватною власністю, адже придбаний нею за її особисті кошти, які вона отримала внаслідок продажу транспортного засобу OPEL COMBO 2004 року випуску, колір жовтий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , який був зареєстрований за нею і яким вона постійно користувалася. Вже перебуваючи у шлюбі з позивачем вона вирішила продати автомобіль і за виручені кошти та за допомогою свого батька, який пообіцяв їй докласти гроші до нового авто, купити кращий автомобіль. 12.09.2023 року вона продала свій особистий автомобіль OPELCOMBO, що підтверджується договором купівлі-продажу №4642/2[телефон приховано]. Відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 129000 грн. Їх сім`я не мала жодних заощаджень, тому її батько ОСОБА_4 вирішив допомогти їй купити автомобіль, почав накопичувати кошти, здійснюючи валютно-обмінні операції, що підтверджується квитанціями АБ «Укргазбанк» виданими на ім`я батька. За свої особисті кошти, виручені від продажу авто та за кошти свого батька 07.06.2024 року вона купила транспортний засіб RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , за 150000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу. Також зазначає, що автомобіль був придбаний нею 07.06.2024 року, в той час коли в їх сім`ї вже були негаразди, що сам і стверджував позивач в позовній заяві про розірвання шлюбу, поданій 15.10.2024 року, подружні стосунки повністю припинили 16.09.2024 року. Заробітна плата позивача була незначною, ледь вистачало на продукти харчування та проживання, позивач не надав жодних коштів на придбання автомобілю, тому спірний автомобіль не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя. В задоволенні позову просить відмовити.
21.08.2025 року позивачем подано відповідь на відзив в якій останній вказав, що посилання відповідачки на те, що батько їй доклав гроші на автомобіль не підтверджуються жодними доказами. Надані квитанції ніяк не підтверджують, що батько надавав кошти саме відповідачці на придбання автомобілю. Відповідачка не надала суду будь-яких доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності майна набутого у шлюбі, тому дане майно підлягає поділу. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Шуляк О.І. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача. Заяву про зміну предмету позову підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Наминанік О.С. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідачки. Просять суд в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати в розмірі 6000 грн за проведення судової транспортно- товарознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 25.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 17.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Наминанік О.С. про витребування доказів.
Оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст.279 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб у Виконавчому комітеті Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, актовий запис №26.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.11.2024 року розірвано шлюб між сторонами.
Позивачем суду представлена копія Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 07.06.2024 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 07.06.2026 року придбала транспортний засіб RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , ціна транспортного засобу складає 150000 грн.
Відповідачка представила суду Договір купівлі-продажу 4642/2023/4047260 від 12.09.2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_6 продала належний їй автомобіль марки OPEL COMBO 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , ціна транспортного засобу склала 129 000 грн.
Відповідачка також надала суду висновок експерта №71 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості КТЗ від 16.04.2025 року, з якого вбачається, що ринкова вартість автомобілю RENAULT LOGAN колір білий, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , станом на момент його огляду 14.07.2025 року становить 175 625,38 грн.
З відповіді Головного управління ДПС у Львівській області від 02.07.2026 року вбачається, що дохід позивача ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по грудень 2023 року склав 855 грн 40 коп, за період з січня 2024 року по грудень 2025 року відсутня інформація про доходи.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19.
Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.
Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11(надалі - Постанова).
Зі змісту пунктів 23, 24 указаної постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
З представлених відповідачкою ОСОБА_2 доказів вбачається, що остання ще до укладення шлюбу з позивачем мала у власності автомобіль OPEL COMBO 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , який згідно Договору купівлі-продажу 4642/2023/4047260 від 12.09.2023 року продала вже перебуваючи у шлюбі з позивачем, ціна транспортного засобу склала 129 000 грн.
07.06.2024 року відповідачка придбала транспортний засіб RENAULT LOGAN 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого становила 150 000 грн.
Разом з тим, позивачем не надано суду жодного доказу в підтвердження того, що ним також вкладалися кошти для придбання спірного автомобілю, в той час як наявні в матеріалах справи докази, спростовують зазначені ним аргументи, оскільки сукупний дохід позивача за період з 2022 року по 2023 року склав 855 грн 40 коп, за період з 2024 року по 2025 року відсутня інформація про доходи останнього.
Доказів того, що позивач не міг мати самостійного заробітку (доходу) з поважної причини, останній суду не надав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право власності на спірний автомобіль було оформлено у період шлюбу, але за особисті кошти відповідачки, тому це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідачки, оскільки придбане за її особисті кошти, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
З позивача на користь відповідачапідлягає стягненню понесені витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 6000 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №73606229.
Керуючись вимогами ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 6000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ