Справа № 459/2020/26
Провадження № 2/459/845/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.
з участю секретаря судового засідання Фецан Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просив стягнути з останнього на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» загальну суму заборгованості за договором №288154 від 09.08.2025 в розмірі 9526,00 грн, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.08.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір №288154 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000,00 грн., дата надання кредиту: 09.08.2025, строк кредиту: 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором, тому станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9526,00грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3276,00 грн., послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4. Договору - 1250,00 грн.
Між цим зазначає, що 19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №288154 від 09.08.2025.
Ухвалою від 28.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження.
24.09.2026 відповідач подав до суду заперечення, якими не погодився із заявленими позивачем розміром заборгованості та заперечив проти стягнення сум, які не підтверджені належним чином. Зазначає, що відповідно до зазначеної процентної ставки 0,72% та суми кредиту 5000 грн., за 90 днів становить 3240 грн., тому просить перевірити правильність нарахувань, оскільки позивач просить стягнути 3276 грн. Також заперечив проти стягнення 1250 грн. за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, оскільки не доведено правової підстави нарахування цієї суми. Просить перевірити документи, на підставі яких позивач набув право вимоги за кредитним договором. Тому просить перевірити правильність розрахунку заявленої позивачем заборгованості і не стягувати суми, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Також просить перевірити співмірність заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, необхідним для їх виконання. У разі встановлення не співмірності зменшити розмір витрат до розумного та спів мірного розміру або відмовити у стягненні непідтверджених витрат.
Сторони в судове засідання 24.09.2026 не з`явилися.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд справи у його відсутності.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.08.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №288154, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL6942.
Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №288154 від 09.08.2025 ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 06.11.2025, строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Також індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №288154 від 09.08.2025 передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «Клай Інвест» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
Згідно п.1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.
Додатком №1 до договору фінансового кредиту № 288154 від 09.08.2025 є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, згідно якого сума кредиту 5000 грн., проценти за користування кредитом - 3240 грн., загальна вартість кредиту - 9490,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 підписав документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL6942.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 288154 від 09.08.2025 ідентифікований ТОВ «Клай Інвест». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор KL6942.
На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів.
Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, платник - ТОВ «Клай Інвест», дата та час здійснення переказу - 09.08.2025, сума переказу - 5000 грн 00 коп., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , призначення переказу: Видача кредиту №288154.
19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/1.
Відповідно до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Згідно п.4.1. Договору факторингу перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму заборгованості 9526,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 3276,00 грн., 1250,00 грн - заборгованість за комісією.
На виконання договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» сплатила ТОВ «Клай Інвест» суми 650000,00 грн, 650000,00 грн, 700000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026, №183 від 19.12.2025 відповідно.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9526,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3276 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією 1 250 грн. 00 коп.
17.03.2026 позивачем скеровано відповідачу вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором з вимогою у тридцятиденний строк погасити заборгованість за кредитним договором та повідомлено про укладення договору факторингу та перехід права вимоги.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),
Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до положень ст. ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ч. 1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Вищевказаний спірний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест: копію договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, реєстр прав вимоги від 19.12.2025 та копії платіжних інструкцій на виконання договору факторингу.
Отже, позивач ТОВ «ФК» «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №288154 від 09.08.2025, який укладений між позичальником та ТОВ «Клай Інвест».
Як встановлено вище, відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати умови, укладеного ним Договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн, які також не заперечує відповідач, підлягають до задоволення.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 3276,00 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно п.1.3. Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу.
Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 06.11.2025. Строк дії договору 90 днів.
Проценти за користування кредитом - плата за користування клієнтом кредитним коштами, яка нараховується Товариством щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування, згідно п.1.3 цього Договору (п. 2.6. Договору).
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. (п. 3.3. Договору).
Отже згідно договору відсотки нараховуються з 09.08.2025 до 06.11.2025 включно з розрахунку за один день 36 грн (5000 грн x 0,72%), що становить 3240 грн.
Тому суд погоджується з запереченнями відповідача та приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 3240 грн. відсотків за користування кредитними коштами, що буде відповідати умовам укладеного договору та строку дії договору.
Щодо стягнення з відповідача 1250 грн. за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4. Договору.
Відповідач заперечив проти стягнення 1250 грн. за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, оскільки позивачем не доведено правову та фактичну підстави нарахування цієї суми, конкретний перелік послуг, їх вартість та факт їх надання.
Суд погоджується з даним запереченням виходячи з наступного.
Згідно п.1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.
Відповідно до п. 2.7. Договору комісія - одноразова винагорода, що сплачується кієнтом за підготовку, організацію та надання Товариством фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.4 цього Договору.
Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання, обслуговування і повернення кредиту.
Разом з тим, кредитодавцем не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, за які може бути стягнуто комісію.
У п. 1.4. Договору сторони дійшли згоди що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення. П. 2.7. Договору уточнено, що комісія - одноразова винагорода, що сплачується клієнтом за підготовку, організацію та надання Товариством фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.4 цього Договору.
Разом з тим, вказані послуги, за які передбачено стягнення комісії визначені договором і відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника, а саме: кредитодавець зобов`язаний забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору (п. 5.1 договору). Зокрема до прав позичальника належить право отримання усних/телефонних/письмових роз`яснень інформації щодо істотних характеристик. А підготовка, організація та надання фінансової послуги є прямим обов`язком фінансової установи.
Положення 1.4. Договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за з надання, обслуговування і повернення кредиту є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат, у розмірі 1250 грн. пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, то положення п.1.4. Договору в частині встановлення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1250 грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 1250 грн задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №288154 від 09.08.2025 у розмірі 8240 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3240,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Також позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500 грн.
Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 15500 грн. є явно не співмірними із складністю справи, часу, котрий витрачений адвокатом, обсягом виконаних робіт та іншими обставинами, просить зменшити витрати на правову допомогу.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Пархомчук і Партнери» в особі Адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича, акт про отримання правової допомоги від 23.06.2026 на суму 15500 грн., рахунок №23.06.2026-20 від 23.06.2026 року та платіжну інструкцію № 3552 від 23.06.2026 на суму 15500 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019 на ім`я Пархомчук С.В.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2302,98 грн. судового збору згідно з таким розрахунком: 8240 (сума задоволених позовних вимог)*100/9526 (сума заявлених позовних вимог) = 86,50% (частина задоволених позовних вимог); 2662,4*86,50% /100%= 2302,98 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ 43561872, вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), стягнення заборгованості за кредитним - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №288154 від 09.08.2025 у розмірі 8240,00 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3240,00 грн. заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судовий збір в сумі 2302,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.09.2026.
Суддя: М. Д. Новосад