КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/18385/21 Головуючий у І інстанції Ларіонова Н.М.
Провадження №22-ц/824/604/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Браги Антона Івановича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Гаражний автокооператив «Вікторія», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Наталія Іванівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно занятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з даним позовом, в якому, з урахуванням поданої 12.04.2024 року заяви про зміну предмету позову, просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 серпня 2016 року №3080739 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_2 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 року №43666482 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_1 ;
3) припинити право за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд№ НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000, що знаходиться обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 28,6 кв.м. на АДРЕСА_1 . (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту нерухомого майна.
Позов обґрунтовує тим, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І. прийнято рішення про первинну державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2016 року №30807329 на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: гараж № № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .
В подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І. прийнято рішення про первинну державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 № 43666482, яким ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: гараж № № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .
Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала.
Дані факти дають підстави вважати, що відповідачами здійснено самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснено реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31січня 2020 року № 20-0050-07.
З огляду на зазначене позивач вважає, що відповідачі незаконно заволоділи землями комунальної власності, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності за відповідачами є неправомірними, а рішення про державну реєстрацію підлягають скасуванню.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2016 року №3080739 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_2 .
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 року №43666482 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_1 .
Припинено право власності за ОСОБА_1 на суб`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код: 91:066:0005.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 28,6 кв. м. на АДРЕСА_1 . (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту нерухомого майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Київської міської ради судовий збір в розмірі 4540,00 грн, тобто по 2 270,00 грн з кожного.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Брага А.І. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на норми статті 41 Конституції України, згідно якої кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що суд в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень мав відмовити, оскільки це не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.
Зазначає, що виходячи зі змісту та характеру відносин між учасниками справи, можна зробити висновок, що спір виник між Київською міською радою та ОСОБА_2 , а приватний нотаріус не є належним відповідачем, і у зв`язку із цим у задоволенні позовної вимоги міської ради до приватного нотаріуса необхідно відмовити із зазначеної підстави.
Вказує, що гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 було збудованого господарським способом та введено в експлуатацію ще в 2009 році на підставі дозвільних діючих на той момент документах.
Крім того, зазначає, що те, що земля перебувала у муніципальній власності, договір оренди закінчився, однак це не скасовує права власності компаній -заявників на будівлі, які були встановлені належним чином і не залежали від права власності на земельну ділянку.
Апелянт зауважує, що позивачем не наведено жодного обґрунтування тому, як саме реєстрація права власності на вказаний гараж та відведену для цієї мети земельну ділянку, порушує його права та інтереси.
Також апелянтом зазначається, що позивачем не доведено в чому саме полягає суспільний інтерес, який виправдовує позбавлення його права власності як відповідача у даній справі.
Просить також скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат, як незаконне.
Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, та у строк, визначений судом апеляційної інстанції, не подано.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представники Київської міської ради - Плахотнік Р.А., Дармостук Н.О. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. направила на адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи в її відсутність.
Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу відсутності осіб, які не з`явились, з огляду на їх належне повідомлення та враховуючи, що їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає не в повній мірі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 1985 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийняте рішення №985 «Про будівництво в ХІІ п`ятилітці зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам, на замовлення Київської міської ради добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» у відповідності з рішенням виконкому міськради від 17 серпня 1985 року №516 «Про заходи щодо розвитку послуг з ремонту будинків, будівництву споруд для садівничих товариств, гаражів та інших будов за замовленням населення у 1986-1990 роках і в період до 2000 року», згідно з яким планувалося будівництво НОМЕР_3 гаражів.
На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 року №316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по АДРЕСА_1 до 500 місць. Згідно з п. 4.2. рішення №316 від 31 березня 1988 року, виконавчим органом місцевої ради було вирішено зобов`язати забудовника межі земельних ділянок, які відводяться цим рішенням, визначити в ГоловАПУ виконкому міськради після погодження та затвердження в установленому порядку проектної документації.
Розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року №969-МГ «Про погодження місць розташування об`єктів» Гаражному автокооперативу «Вікторія» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний автокооператив «Вікторія» (м. Київ, проспект Правди, 39) був зареєстрований 04 червня 1997 року.
10 квітня 2003 року ГК «Вікторія» звернувся до Київської міської державної адміністрації з заявою вх. №13949, у якій просив зареєструвати земельну ділянку з кадастровим №91066005 за ГК «Вікторія».
19 листопада 2012 року Гаражний автокооператив «Вікторія» звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вх. №К-20559.
У подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №342/9830 Гаражному автокооперативу «Вікторія» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.(том 1 а.с. 101)
Згідно з планом-схемою до дозволу на розроблення проекту землеустрою від 09 листопада 2012 року №к-20559 наведені наступні відомості щодо земельної ділянки: обліковий код 91:066:005к, юридична особа Гаражний автокооператив «Вікторія», адреса земельної ділянки - АДРЕСА_1 , вид землекористування - короткострокова оренда на 5 років, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки, орієнтовний розмір 1,45 га.(а.с. 100 т. 1)
Згідно витягу з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером №[номер приховано]:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14548 кв.м.
05 серпня 2016 року на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни №30807329 внесено запис про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 (ряд № НОМЕР_2 ), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,6 кв.м., за ОСОБА_2 . Підставою для здійснення державної реєстрації: довідка, серія та номер: 86, виданий 30.05.2016, видавник: Гаражний кооператив «Вікторія»; інформаційна довідка, серія та номер:ГЖ-2016№3001, виданий 29.06.2016, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації; рішення, серія та номер: 342/9830, виданий 23.10.2013, видавник: Київська міська рада; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 15.07.2009, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с. 115 т. 1)
Як вбачається з довідки № 86 від 30.05.2016 року, виданої Гаражним автокооперативом «Вікторія», ОСОБА_2 дійсно є членом гаражного автокооперативу та є власником гаражу № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 , площею 28,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Гараж побудований господарським способом та введений в експлуатацію 20.12.1990 року. (а.с. 92 т. 1)
Згідно з Договором купівлі-продажу гаража від 24.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І., ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив гараж № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 , площею 28,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,6 кв.м. (а.с. 154-157 т. 1)
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.10.208 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Наталією Іванівною було прийнято рішення №43666482 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 (ряд № НОМЕР_2 ), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,6 кв.м., за ОСОБА_1 . Підставою для здійснення державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер:2204; виданий 24.10.2018, видавник: Васильєва Н.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (а.с. 18 т. 1)
У повідомлені Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №057/934 від 27 січня 2020 року зазначено, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 21 т. 1).
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного кооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31.01.2020 № 20-0050-07.
Задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради до Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2016 року №3080739 на об`єкт нерухомого майна, а об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_2 , визнаючи протиправним та скасовуючи рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 року №43666482 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав на те, що ні у ОСОБА_2 , ні у ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не виникло право користування або право власності на земельну ділянку. Враховуючи закріплений ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України принцип цілісності земельної ділянки та споруди або будівлі, на якій вона знаходиться, реєстрація права власності за відповідачами на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва. Здійснюючи реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2 на підставі довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» від 30.05.2016 року № 86 про виплату останньою паю, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Н.І. не перевірила наявність у Гаражного автокооперативу «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться такий гараж. Так, в довідці зазначено, що гараж знаходиться на земельній ділянці, наданій на підставі Рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки». Разом з тим, вказане рішення не є рішенням про передачу земельної ділянки у користування чи у власність.
Таким чином, спірний гараж є самочинним будівництвом, на яке відповідач ОСОБА_2 не набула право власності, укладений між нею та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу є нікчемним та не потягнув за собою юридично значимих наслідків, а тому суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000, що знаходитьсяобліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 .
Суд також вказав, що незважаючи на державну реєстрацію, позивач як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нею шляхом звільнення земельної ділянки, у тому числі, шляхом демонтажу самочинної прибудови за рахунок відповідача, як особи, яка допустила порушення права комунальної власності на земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про припинення права власності.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц.
Звертаючись до суду з позовом, Київська міська рада, вважаючи, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно було зареєстровано право власності на гараж, який розташований на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності та щодо якої рада будь-яких рішень про передачу під будівництво у власність чи користування не приймала, просила суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на спірний гараж за відповідачами.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною другою статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також про припинення права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, знайшли своє підтвердження. Оскільки суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині, та помилково виходив з мотивів обґрунтованості позовних вимог, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 березня 2026 року у справі № 758/3014/20, від 08 липня
2026 року у справі № 758/8502/20 за подібними позовами Київської міської ради, зокрема до інших власників гаражів в ГА «Вікторія».
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки на момент звернення Київської міської ради до суду з даним позовом вона не була власником об`єкту нерухомого майна, а саме гаражу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 , відчуживши його на користь ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.
Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, у тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, відповідно до
статті 9 ЗК України належить до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Відповідно до пункту «а» частини другої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. наприклад постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на будівлю набуває лише той, хто має речове право на землю.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
За змістом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 29 січня 2026 року у справі № 758/3718/20).
У розглядуваній справі апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. При цьому Київська міська рада не приймала рішень про передачу у користування чи у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Отже, в діях відповідача наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки.
За цих обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно вважається самочинним збудованим, а тому позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки шляхом приведення її у придатний для використання стан є обґрунтованими.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, сформульованими у подібних правовідносинах та викладеними у постановах від 29 січня 2026 року у справі № 758/3718/20, від 08 липня 2026 року у справі № 758/8502/20.
У справі, що переглядається, Київська міська рада обґрунтовувала вимоги до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан порушенням права власності на спірну землю її дійсного власника - територіальної громади
м. Києва. Виходячи з мети позову, вказані вимоги слід інтерпретувати як вимоги, спрямовані на усунення перешкод власнику у здійсненні ним права власності на земельну ділянку, що згідно з наведеним у цій постанові є ефективним способом захисту, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка була відведена для будівництва гаражів, а ОСОБА_2 повністю сплатила пайовий внесок за гараж і тому законно набула на нього право власності, підлягають відхиленню, оскільки земельна ділянка не надавалася у користування чи у власність відповідачки, а реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_2 відбулася незаконно.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не оцінив усі аспекти втручання держави у право власності відповідача на майно є необґрунтованими. У справі встановлено, що право власності ОСОБА_3 на спірне майно зареєстроване з порушенням вимог закону, на підставі нікчемного правочину.
Апеляційний суд констатує, що звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, орієнтовною площею 28,6 кв. м, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, переслідує легітимну мету дотримання принципу верховенства права і відповідає суспільним інтересам.
Втручання у право власності відповідачки здійснено на підставі закону, з метою забезпечення суспільного інтересу, а саме усунення перешкод власнику землі (територіальній громаді) здійснювати своє право власності.
Київською міською радою подано відповідні позови не лише до
ОСОБА_1 , а й до інших осіб, за якими зареєстровано право власності на гаражі розташовані на спірній земельній ділянці.
З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду в цій частині та не можуть бути підставою для скасування правильного рішення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, понесені ОСОБА_1 в сумі 3405 гривень, підлягають частковому відшкодуванню позивачем.
Так, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення двох вимог немайнового характеру: про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про припинення права власності.
В частині задоволення однієї позовної вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан - рішення залишене без змін.
З огляду на вказане, з позивача Київської міської ради на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 2/3 суми сплаченого останнім судового збору за подання апеляційної скарги, а саме 2270 гривень.
Поряд із цим, за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції, здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат також підлягає зміні.
Так, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Київської міської ради судовий збір в розмірі 4540,00 гривень тобто по 2 270,00 гривень з кожного.
Оскільки апеляційний суд скасував рішення в частині задоволення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в цій частині покладаються на позивача. Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат підлягає скасуванню.
Враховуючи залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір в цій частині в розмірі 2270 грн.
Таким чином, провівши взаємне зарахування витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що різниця у судових витратах становить 0,00 грн. Тому правильним є також скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат по оплаті судового збору на користь Київської міської ради.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу подану адвокатом Брагою Антоном Івановичем в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Гаражний автокооператив «Вікторія», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Наталія Іванівна про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2016 року №3080739 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_2 ; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2018 року №43666482 на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000 за ОСОБА_1 ; в частині припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992390580000, що знаходиться обліковий код: 91:066:0005, за АДРЕСА_1 ; а також в частині розподілу судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 24 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : О.В. Борисова
С.А. Голуб