Справа № 674/1773/26
Провадження № 2/674/1383/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №1933508 від 03.12.2024 року в розмірі 39897,68 грн., а також стягнути судові витрати по сплаті судвого збору в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 03 грудня 2024 року між ТзОВ « Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1933508 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електорнними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого відповідач отримав у кредині кошти у розмірі 15000,00 грн., шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування.
24 лютого 2026 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-6/26, відповідно до умов якого ТзОВ «Селфі Кредит» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача за договором №1933508.
В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 39897,68 грн., з яких 14998,84 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 17398,84 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7500,00 грн.- неустойка.
Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним кредитним договором та договором факторингу.
Так, 03 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір №1933508 про надання споживчого кредиту за продуктом «New Shot» відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15000,00 грн., а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1,1.2 Договору).
Згідно п.1.3,1.4 строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.
Відповідно до п.1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п.1.5.2 знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у випадку якщо споживач як учасник програми лояльності товариства до 18.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів.
У пункті 2.1 Договору зазначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 .
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20260224-2647 від 24.02.2026 в розмірі 15000,00 грн. на картку, маска картки № НОМЕР_2 .
В подальшому 24 лютого 2026 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ТзОВ «Свеа Фінанс» укладений Договір факторингу №01.02-6/26, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №1933508.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 39897,68 грн..
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1933508 від 24.02.2026 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.02.2026 року складає 39897,68 грн., з яких 14998,84 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 17398,84 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7500,00 грн.- неустойка.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.
Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, ОСОБА_1 уклав договір кредиту шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Зазначений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсними у судовому порядку не визнавався.
Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором кредиту та сплата процентів за користування ним.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Уклавши договір факторинг №01.02-6/26, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за кредитним договором №1933508.
Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Судом встановлено, що відповідач здійснив часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: 31.12.2024 року у розмірі 2249,85 грн. проценти, 15.01.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 грн. проценти, 29.01.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2099,86 грн. проценти, 12.02.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2099,86 грн. проценти, 27.02.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 грн. проценти, 11.03.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 1799,88 проценти, 26.03.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 проценти, 08.04.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 1949,87 грн. проценти, 23.04.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 грн. проценти, 08.05.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 грн. проценти, 23.05.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2249,85 грн. проценти, 05.06.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 1949,87 грн. проценти, 20.06.2026 року в розмірі 2249,85 грн. проценти, 04.07.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту та 2099,86 грн. проценти, 18.07.2026 в розмірі 0,01 тіло кредиту та 2099,86 грн. проценти, 04.08.2025 року в розмірі 0,01 грн. тіло кредиту 0,01 грн. тіло кредиту та 2549,83 грн. процентів, загальному розмірі відповідачем сплачено тіло кредиту 1,16 грн. та проценти в розмірі 14998,84 грн., які зараховано в погашення заборгованості, що відображено в розрахунку заборгованості за договором. У подальшому належне виконання зобов`язань відповідач не забезпечив.
Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" (доповнена Законом України № 3498-IX від 22.11.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а протягом перехідного періоду становив 2,5 % (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно), 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) та 1 % (з 21.08.2024 включно і надалі). Кредитний договір укладено 03.12.2024 року, тобто в період, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1 %. За таких обставин нарахування позивачем процентів за ставками 1,00 % відповідає вимогам закону та є правомірним.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Разом з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за кредитним договором №1933508 в розмірі 32397,68 грн., з яких: 14998,84 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 17398,84 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором №1933508 - неустоки в розмірі 7500,0 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи вищевказане, даний позов слід задоволити частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачанеустойки в розмірі 7500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, не спростував розрахунок суми позовних вимог, не подав доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості ним не заперечується.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 81,20 % (32397,68 х 100 : 39897,68), судовий збір слід стягнути в розмірі 2161,86 грн. (2662,40 х 81,20: 100).
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 3761221 м. Київ вул. Іллінська ,8) заборгованість за Договором №1933508 в розмірі 32397 (тридцять дві тисячі триста дев`яносто сім) гривень, 68 (шістдесят вісім) копійок, з яких: 14998 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки прострочена заборгованість за кредитом, 17398 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки прострочена заборгованість за нарахованими процентами та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2161 (дві тисячі сто шістдесят одну гривню 86 (вісімдесят шість) копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова