Справа № 296/9264/25
2-др/296/25/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(додаткове)
16 вересня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Анциборенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Любича В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №296/9264/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.03.2026 року у справі №296/9264/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У позовній заяві позивач просила після розірвання шлюбу неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з нею, проте вказана вимога судом розглянута не була.
14.05.2026 року представник позивача - адвокат Давиденко Н.В. через електронний суд подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалою суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
16.09.2026 представник позивача - адвокат Давиденко Н.В. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність заявника.
Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про час і місце розгляду заяви повідомлений належно.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.03.2026 року у справі №296/9264/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Водночас у своєму позові ОСОБА_1 просила залишити проживати спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із нею ОСОБА_1 . Зазначене питання судом не було вирішено.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Судом під час розгляду справи встановлено, що від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього судом встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Вирішуючи вимогу позивача щодо залишення проживання дитини після розірвання шлюбу з матір`ю, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати неповнолітня дитина, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові № 200/952/18 від 15.01.2020.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, втім позивачем заявлено вимогу про залишення проживання спільної дитини разом з нею після розірвання шлюбу, тому у розгляді заявлених вимог в межах розгляду даної цивільної справи судом не вирішується питання про визначення місця проживання спільної дитини, судом вирішується лише питання про залишення проживання дитини з тим із батьків після розірвання шлюбу, з ким наразі вона проживає.
Враховуючи те, що на час розгляду справи дитина сторін проживає разом з матір`ю, відповідно до статті 160 СК України суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу залишити спільну дитину сторін проживати разом з позивачем, відповідно позов в цій частині також підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 157, 160, 161, 270 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Давиденко Надії Володимирівни - задовольнити.
Ухвалити у цивільній справі №273/9264/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу додаткове рішення, яким залишити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Н. М. Анциборенко