Справа № 367/7162/24
Провадження №2/367/28/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
23 липня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.
за участю:
секретаря судового засідання Шаповала О.О.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,-
в с т а н о в и в :
До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
В позовній заяві вказав, що йому, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомив, що в 2021 році з метою оформлення договору дарування своєму синові своєї частки квартири за вказаною адресою, Позивач звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у зв`язку з наявністю обтяження нерухомого майна у вигляді арешту його частки квартири.
З метою зняття, арешту ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з відповідною заявою, на яку отримав лист відповідь від 23.12.2021 № 30495 про те, що щодо об`єкта нерухомого майна 26.05.2003 зареєстровано обтяження за № 53345 на підставі постанови ВХ.1050 від 26.05.2003 року, виданої Виконавчою службою Ірпінського управління юстиції. У вказаному листі Ірпінський ВДВС у Бучанському районі зазначив, що надати відомості та матеріали виконавчого провадження не має можливості, оскільки виконавче провадження знищене за терміном зберігання.
На підставі зазначеного просив зняти арешт з нерухомого майна квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , який накладений постановою ВХ.1050 від 26.05.2003 Виконавчою службою Ірпінського УЮ.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Лещенко О.В. від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк позивачу, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
28.11.2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що у відомостях про особу в інтересах якої накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що покійна теща Позивача - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання сина Позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів на користь сина, органами виконавчої служби було накладено арешт на частки квартири.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява в якій Позивач просив розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суд не повідомив.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. 3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , на праві спільної часткової власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що в грудні 2021 року з метою оформлення договору дарування своєму синові своєї частки квартири за вказаною адресою, Позивач звернувся до нотаріуса, однак йому було відмовлено у зв`язку з наявністю обтяження нерухомого майна у вигляді арешту його частки квартири.
З листа Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №30495 від 23.12.2021 року, встановлено, що 26.05.2003 року зареєстровано обтяження за №53345 на підставі постанови ВХ.1050 від 26.05.2003 року виданої Виконавчою службою Ірпінського управління юстиції. Виконавче провадження знищене за терміном зберігання, що передбачений п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями №699/30567 від 08.06.2017 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власниками права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.
У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Зазначені принципи сформулювало і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 316-320, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15.05.2013 року в справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пунктом 9 постанови № 5 від 03 червня 2016р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Враховуючи те, що відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відсутні, а відомості про виконавче провадження знищені за закінченням терміну зберігання, наявні всі підстави для зняття арешту всього майна (рухомого та нерухомого) боржника ОСОБА_1 , який накладений постановою ВХ.1050 від 26.05.2003 Виконавчою службою Ірпінського УЮ., суд приходить до висновку, що вимоги щодо зняття арешту з майна є обґрунтованими, оскільки власники майна позбавлені можливості мирно володіти і розпоряджатися своїм майном.
На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , який накладений постановою ВХ.1050 від 26.05.2003 Виконавчою службою Ірпінського УЮ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): адреса 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9, ЄДРПОУ 34780165.
Суддя: Д.С. Кухленко