Справа № 544/2123/26
пров. № 2/544/1167/2026
Номер рядка звіту 38
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді Малицької О. Л.
секретаря судового засідання Ралець О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Даний позов мотивований тим, що 04 липня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №103867425 відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 12 000,00 грн, на споживчі потреби. Кредит надається загальним строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду (30 днів) нараховуються за ставкою 3.65 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).
ТОВ «МІЛОАН» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача кошти в сумі 12 000,00 грн, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги від 2 року, до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №103867425від 04 липня 2025 року.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до реєстру прав вимоги, набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 024,85 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 944,85 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» скористалося своїм правом та донарахувало заборгованість за процентами на умовах укладеного Договору №103867425від 04 липня 2025 року.
Таким чином, заборгованість за Договором №103867425від 04 липня 2025 року, становить 41 655,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 944,85 грн; заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 10 630,82 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №103867425від 04 липня 2025 року у розмірі 41 655,67 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи у його відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив слухати справу без його участі. Позовні вимоги визнав частково, а саме тіло на відсотки. Просив розстрочити сплату заборгованості на 12 місяців у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Окрім цього, відповідач просив зменшити витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що 04 липня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №103867425 відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 12 000,00 грн, на споживчі потреби. Кредит надається загальним строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду (30 днів) нараховуються за ставкою 3.65 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього) (Терміни та визначення Договору).
Протягом всього строку кредитування надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації (п. 3.1.3 Договору).
У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п.4.1 Договору).
Згідно Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 акцептував договір за допомогою одноразового ідентифікатора 205521, дата відправки ідентифікатора 04 липня 2025 року, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор [телефон приховано].
Окрім цього, ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, Анкету-заяву на кредит.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено Квитанцією №[номер приховано] від 04 липня 2025 року.
29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимоги від 2 року, до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №103867425від 04 липня 2025 року.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до реєстру прав вимоги, набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 024,85 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 944,85 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» скористалося своїм правом та донарахувало заборгованість за процентами на умовах укладеного Договору №103867425від 04 липня 2025 року.
Таким чином, заборгованість за Договором №103867425від 04 липня 2025 року, становить 41 655,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 944,85 грн; заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 10 630,82 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
Після встановлення зазначених обставин справи, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно вимог ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 ТОВ «МІЛОАН» виконало у повному обсязі, надавши йому кредитні кошти за Договором №103867425від 04 липня 2025 року.
Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у справі в повній мірі не виконав, заборгованість не погасив.
Перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до наданого розрахунку загальний розмір заборгованості за кредитним договором №103867425від 04 липня 2025 року, становить 41 655,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 944,85 грн; заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 10 630,82 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
Докази про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору №103867425від 04 липня 2025 року, зобов`язань, повернення сум позики матеріали справи не містять.
Однак, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 5 000,00 грн заборгованості за пенею та/або штрафами, суд зазначає наступне.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами, задоволенню не підлягають.
При цьому, часткова сплата ОСОБА_1 заборгованості, що була зарахована на погашення заборгованості за штрафом в сумі 1 000,00 грн слід зарахувати на часткове погашення заборгованості за процентами, оскільки суд прийшов до висновку про списання заборгованості за нарахованим штрафом (6 944,85 грн+10 630,82 грн-1 000,00 грн=16 575,67 грн).
Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 35 655,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 976,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 16 575,67 грн; заборгованість за комісіями - 7 104,00 грн.
В іншій частині позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю.
При цьому, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, на що суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 29-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У відповідності положення до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має вагому причину, що ускладнює виконання рішення суду. Так, останній являється пенсіонером по інвалідності, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 01 жовтня 2025 року.
Суд вважає, що вищевказана обставина істотно ускладнює виконання відповідачем рішення шляхом здійснення одноразового платежу. З одного боку суд враховує, що цей спір виник з вини відповідача, а саме внаслідок непогашення ним заборгованості. З іншого боку суд враховує, що матеріальний стан відповідача не дозволяє йому сплатити всю суму заборгованості одразу.
На думку суду, сам факт звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення свідчить про наявність у нього бажання належним чином виконати рішення суду, що в свою чергу свідчить про добросовісність відповідача в аспекті поваги до результату розгляду справи. За таких обставин, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.
Відтак, суд приходить до переконання, що належить розстрочити виконання рішення суду строком на десять місяців рівними частинами, а саме: ОСОБА_1 зобов`язаний щомісячно сплачувати на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» грошові кошти за графіком до: 24.11.2026р. 2 971,30 грн; 24.12.2026р. - 2 971,30 грн; 24.01.2027р. - 2 971,30 грн; 24.02.2027р. - 2 971,30 грн; 24.03.2027р. - 2 971,30 грн; 24.04.2027р. - 2 971,30 грн; 24.05.2027р. - 2 971,30 грн; 24.06.2027р. - 2 971,30 грн; 24.07.2027р. - 2 971,30 грн; 24.08.2027р. - 2 971,30 грн; 24.09.2027р. - 2 971,30 грн; 24.10.2027р. - 2 971,30 грн.
На переконання суду стягнення грошових коштів щомісячно у вищевказаному розмірі не буде порушувати права ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на своєчасну та у повному обсязі виплату заборгованості за рішенням суду.
Щодо судових витрат на оплату судового збору, суд зазначає, що позивач надав суду докази сплати ним судового збору в сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № [номер приховано] від 14.07.2026 року). Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 278,91 грн з розрахунку: 35 655,67 грн х 2 662,40 грн / 41 655,67 грн = 2 278,91 грн.
З приводу стягнення витрат на правову допомогу, суд вказує наступне.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» юридичну допомогу.
Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн, що підтверджується Прайс-листом АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», Заявкою на надання юридичної допомоги № 86 від 01 червня 2026 року, Витягом з Акту №38 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000,00 гривень, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (юридична адреса: 03150, вул. Ґедройця Єжи, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит №103867425 від 04 липня 2025 року, яка становить 35 655 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 67 копійок.
Розстрочити виконання цього рішення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості у загальній сумі 35 655,67 грн за наступним графіком оплати: 24.11.2026р. 2 971,30 грн; 24.12.2026р. - 2 971,30 грн; 24.01.2027р. - 2 971,30 грн; 24.02.2027р. - 2 971,30 грн; 24.03.2027р. - 2 971,30 грн; 24.04.2027р. - 2 971,30 грн; 24.05.2027р. - 2 971,30 грн; 24.06.2027р. - 2 971,30 грн; 24.07.2027р. - 2 971,30 грн; 24.08.2027р. - 2 971,30 грн; 24.09.2027р. - 2 971,30 грн; 24.10.2027р. - 2 971,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (юридична адреса: 03150, вул. Ґедройця Єжи, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371) 2 278,91 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (юридична адреса: 03150, вул. Ґедройця Єжи, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371) 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, вул. Ґедройця Єжи, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.Л.Малицька