єдиний унікальний номер справи 546/981/26
номер провадження 2/546/874/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
17 серпня 2026 року від представника позивача - Усенка М.І. до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір №37982074, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Сума заборгованості Відповідача становить 16320,00 грн., яка складається з: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3000,00 грн.; - прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 13320,00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав, представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати у вигляді 2662,40 грн. судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 27 серпня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрите провадження та постановлено здійснювати розгляд справи 24 вересня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за клопотанням представника позивача від АТ КБ «ПриватБанк» витребувано додаткові докази.
14 вересня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли витребувані документи та інформація.
Копія ухвали від 27 серпня 2026 року, направлена відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення - «адресат відсутній» (а.с. 40).
Згідно з положеннями частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому з огляду на положення частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзиву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 11 березня 2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 37982074 (далі - Договір) (а.с. 11-16).
Згідно пункту 1.2. Договору сума кредиту (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн.
Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 180 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 11.03.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (пункт 1.3. Договору).
Згідно пункту 1.4. Договору повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 07.09.2024.
Згідно пункту 1.5. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 13 245,00 гривень в грошовому виразі та 114400 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 16245,00 гривень.
Згідно пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника.
Згідно пункту 2.2.3. Договору за користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
- Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом (17 календарних днів з 11 березня 2024 року по 28 березня 2024 року). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка.
- Стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (163 календарних днів з 29 березня 2024 року по 07 вересня 2024 року).
Згідно пункту 6.2. Договору розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником Товариству через Веб-сайт. Після укладення/підписання цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника.
Згідно пункту 6.4. Договору укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
В розділі 12 Договору вказані реквізити сторін, зокрема реквізити платіжної карти позичальника: НОМЕР_1 .
Договір про споживчий кредит № 37982074 від 11 березня 2024 року підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - паролем a89lp2mc (електронний підпис).
Крім того, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором - паролем a89lp2mc (електронний підпис) Графік платежів за договором про споживчий кредит № 37982074 від 11 березня 2024 року, а також Паспорт споживчого кредиту продукту «[приховано]» (а.с. 17-19).
Довідкою № 23460225/І від 17 липня 2026 року ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований позивачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - a89lp2mc, що був відправлений позичальнику 11 березня 2024 року о 18:37:04 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 20)
АТ КБ «ПриватБанк» листом від 06 вересня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , по якій було зарахування коштів на суму 3000,00 грн. за період з 11 березня 2026 року по 11 березня 2026 року (а.с. 41).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом за період з 11 березня 2024 року по 08 вересня 2024 року на суму кредиту в розмірі 3000,00 грн. за процентними ставками 2 % та 2,5 % (зворот а.с. 20 - а.с. 22).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Підписання відповідачем договору підтверджується його змістом, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.
Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.
Крім того, позивачем доведено та не спростовано відповідачем факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на картку № НОМЕР_3 на виконання умов Договору в сумі 3000,00 грн.
Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 3000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка та сплата комісії за надання кредиту.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00%.
Проценти за вказаним вище кредитним договором нараховувалися за відсотковими ставками 2% та 2,50% після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що свідчить про часткову правомірність нарахування процентів.
Так, відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Умовами Договору було передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за пільговою процентною ставкою в розмірі 2% та стандартною процентною ставкою в розмірі 2,50%.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 37982074 від 11 березня 2024 року заборгованість за відсотками за користування кредитом розрахована за період з 11 березня 2024 року по 28 березня 2024 року за ставкою в розмірі 2 %, а також з 29 березня 2024 року по 08 вересня 2025 року - за ставкою 2,5%.
З врахуванням умов Договору, вказаної відомості про щоденні нарахування та погашення, а також пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 2 % за період з 11 березня 2024 року по 28 березня 2024 року нараховані правомірно та становлять 1020,00 грн (3000,00 грн. х 2 % х 17 днів = 1020,00 грн.)
Крім того, суд приходить до висновку про правомірне нарахування відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 2,5% за період з 29 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року, що становлять 1875,00 грн (3000,00 грн. х 2,5% х 25 днів = 1875,00 грн.)
Заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно з розрахунку диференційованого розміру денної процентної ставки має становити - 3000,00 грн х 1,5 % х 120 дні = 5400,00 грн. грн.
Заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 21 серпня 2024 року по 07 вересня 2025 року включно з розрахунку диференційованого розміру денної процентної ставки має становити - 3000,00 грн х 1 % х 18 дні = 540,00 грн. грн.
Таким чином, з урахуванням умов договору та вказаних вище положень ЗУ «Про споживче кредитування» сума заборгованості за процентами становить 8835,00 грн. (1020,00 грн. + 1875,00 грн. + 5400,00 грн. + 540,00 = 8835,00 грн.)
З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 8835,00 грн.
Таким чином, з огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 11835,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3000,00 грн та відсотками - 8835,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 3514 від 11 серпня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 28).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме на суму 11835 грн, що становить 72,52 % від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 1930,77 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року (а.с. 24); акта № 3021 про надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 17 липня 2026 року (а.с. 26), детального опису наданих послуг до Акту № 3021 від 17 липня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року (а.с. 25).
Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Апологет», клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта (пункт 1.1. договору).
Згідно пункту 2.2. договору справи в роботу Виконавця передаються на підставі Замовлення сформованого Клієнтом.
Згідно пункту 2.3. договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає: 8000,00 грн. без ПДВ.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 судом зазначено, що: «аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору».
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає, що дана справа розглядається без виклику сторін та проведення судового засідання, справа не є складною, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про стягнення заборгованості, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.
З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих АО «Апологет» юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за договором про споживчий кредит № 37982074 від 11 березня 2024 року в сумі 11835 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000 гривень 00 копійок, заборгованість за процентами - 8835 гривень 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1930 (одна тисяча дев`ятсот тридцять) гривень 77 копійки та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1.
Представник позивача - Усенко Михайло Ігорович, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Суддя Ю.В. Зіненко