Справа №949/1681/26
У Х В А Л А
22 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
секретаряу судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковташа Василя Даниловича (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1236816 від 30 липня 2026 року) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітнього непрацездатного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і на весь період інвалідності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі та призначено судове засідання на 22 вересня 2026 року.
02 вересня 2026 року, через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лісового Р.О. (ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2297362 від 01 вересня 2026 року) про зупинення провадження у справі до припинення проходження військової служби ОСОБА_2 .
Представник відповідача у поданій заяві вказує, що участь у судовому засіданні та належна підготовка до захисту прав відповідача у цій справі є об`єктивно неможливою у зв`язку з безпосереднім виконанням службових обов`язків військовослужбовця.
Тому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 з 27 лютого 2026 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, що підтверджується довідкою №998 від 29 серпня 2026 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, копією військового квитка НОМЕР_2 , та зважаючи на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, вважає, що провадження у справі слід зупинити.
До початку судового засідання від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковташа В.Д. на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. При цьому, представник позивача заперечив щодо задоволення заяви про зупинення провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Лісовий Р.О. у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши подану заяву про зупинення провадження у справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, відтак суд повинен виходити з того, що тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства та є неприпустимою.
Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.
Зокрема, статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави, за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Проте інститут зупинення судового провадження не застосовується автоматично лише за наявності формального факту служби. Він обумовлюється виключно наявністю обставин, які створюють об`єктивні й непереборні перешкоди для здійснення судового розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).
Так, Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення зокрема в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, від 17 січня 2023 року №501/1699/17, тощо.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.
До матеріалів справи було долучено довідку №998 від 29 серпня 2026 року, видану начальником служби кадрової роботи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , штаб-сержант ОСОБА_2 з 27 лютого 2026 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію".
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Отже, аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок про те, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1статті 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо заявника, виданий відповідно до пункту 12 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, від 16 листопада 2023 року справі №756/13371/20, від 14 лютого 2024 року справі №466/8799/22.
Відповідачем, всупереч положенням ст. 76-81 ЦПК України, не надано до матеріалів справи належні і допустимі докази на підтвердження того, що військова частина у складі Збройних Сил України, в яких проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Отже, довідка військової частини НОМЕР_1 від 29 серпня 2025 року №998 не є належним доказом, який підтверджує наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23 звернув увагу на те, що вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також взяв до уваги те, що у справі, яка стосується аліментів на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Таким чином, суд, зважаючи на сталу практику Верховного Суду, переконується в тому, що перебування відповідача на військовій службі не є абсолютною підставою для зупинення розгляду справ про стягнення аліментів.
Варто зважати на те, що аліментні зобов`язання мають особливий правовий статус, оскільки стосуються забезпечення базових життєвих потреб дитини. Забезпечення найкращих інтересів дитини є провідним принципом як національного законодавства (ст. 141 Сімейного кодексу України), так і міжнародного права (ст. 3 Конвенції ООН про права дитини).
Суд переконується в тому, що зупинення провадження на невизначений термін (до закінчення військової служби чи воєнного стану) фактично позбавить дитину права на отримання матеріальної допомоги від батька на тривалий час. Це є грубим порушенням права дитини на достатній життєвий рівень.
Крім того, відповідач проходить службу у ЗСУ та отримує регулярне грошове забезпечення, з якого за законом утримуються аліменти. Факт його служби не перешкоджає суду встановити розмір його доходів та ухвалити рішення по суті без обов`язкової особистої присутності відповідача в засіданні.
Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, чим і може скористався відповідач.
Отже, відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права через представника (адвоката), чим, відповідно, він і скористався, або ж шляхом подання письмових заяв/заперечень.
З огляду на вищезазначене, об`єктивних перешкод для розгляду справи немає, а зупинення провадження суперечитиме інтересам дитини та призведе до невиправданого затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, внаслідок чого у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 260, 352, 354 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лісового Романа Олеговича про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суд
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.