Справа № 569/11428/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi головуючої суддi Панас О.В. при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М. з участю: представника позивача адвоката Добродій О.М. представника відповідача Лугової Л.С. розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна та виключення відомостей з реєстру, -
в с т а н о в и в:
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна та виключення відомостей з реєстру. Просить зняти арешт з нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №283757 від 10.08.2004 року і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Уквітні 2026 року у позивачки виникла необхідність здійснити реєстраційні дії з нерухомим майном, співвласником якого вона являється, однак такі дії вчинити виявилось неможливим, оскільки на її майно накладено арешт. Для з`ясування обставин накладення арешту на майно ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із відповідною заявою, в якій просила вказати підстави накладення арешту на її майно та зняти такий арешт. 29.04.2026 року позивачці надійшла відповідь за №109520 щодо розгляду вищезазначеної заяви, в якій відповідач повідомив, що дійсно наявний арешт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця серії АА 283757 від 10.08.2004 року виданої Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, проте неможливо ідентифікувати з яких підстав винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, оскільки згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у Відділі відсутні будь-які виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 . Додатково роз`яснили, що підстави для зняття арешту з усього майна встановлені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», тому у відповідача відсутні законні підстави для зняття арешту майна позивача згідно її клопотання. Вважає протиправною бездіяльність відповідача, що є підставою для звернення до суду з даним позовом. У судовому засіданні представник позивача, адвокат Добродій О.М. позов підтримала з підстав зазначених у ньому та просила суд задоволити позовні вимоги повністю. Додатково суду пояснила, що незняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Просила суд позов задоволити. Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що дійсно наявний арешт нерухомого майна, а саме частки у квартирі АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження №1261504, який зареєстрований на підставі постанови державного виконавця серії АА 283757 від 10.08.2004 року, проте неможливо ідентифікувати з яких підстав виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, оскільки згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо реєстрації виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на майно ОСОБА_1 . Крім того у Відділі відсутні будь які виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 , вказали, що всі виконавчі провадження за 2004 рік знищені. Зазначають, що підстави для зняття арешту з усього майна, встановлені ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», відсутні, оскільки вони позбавлені можливості встановити наявність підстав для зняття цього арешту. Представник відповідача Лугова Л.С. в судовому засідання позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою суду від 14.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін. Ухвалою суду від 29.06.2026 закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд з викликом сторін у судове засідання. Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При вирішенні питання про зняття арешту слід керуватися Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції від 21.04.1999 року (далі Закон 606-XIV) чинній на час накладення обтяження. Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV; у редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;- повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;- повернення виконавчого документа (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, після якої ніякі інші дії щодо примусового виконання рішення державним виконавцем не вчиняються. Згідно із ч. 1 ст. 38 Закону 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст. 38 Закону № 606-XIV визначено: якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ від 02.06.2016 року (далі Закон № 1404-VIIІ; у редакції, чинній на день розгляду питання про зняття арешту з майна) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Частиною 4 ст. 59 Закону № 1404-VIIІ визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Водночас ч. 5 ст. 59 цього Закону передбачено, що у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду. Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 20.03.1952 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року Законом № 475/97, положеннями Протоколів № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції та положеннями Цивільного кодексу України (ч. ч. 1,2 ст. 319, ст. 321) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений законом, зокрема, шляхом припинення правовідношення чи дії, яка порушує право. Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. ст. 12, 80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п. 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року (далі Правила), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Незняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11. Крім того, Верховний Суд виснував, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не має призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом, зауважив КЦС ВС. У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року всправі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року всправі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року всправі № 127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що стверджується копією Свідоцтва про право власності на житло виданого 04 січня 2001 року Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, згідно з наказом №1 від 04.01.2001 року та зареєстроване в РМБТІ 16.01.2001 року на паперових носіях в реєстровій книзі за №181-138-49998. З дослідженої судом копії виписки з матеріалів інвентаризаційної справи №1702 від 01 квітня 2026 року убачається, що право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 зареєстровано на паперових носіях в реєстровій книзі за №181-138-49998. Відповідно до Інформаційної довідки з ДРРПНМ №473747428 від 22.04.2026 року убачається, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Рівненським міським відділом ДВС 27.08.2004 року накладено арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі постанови серії АА №283757 від 10.08.2004 року. Зі змісту Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №660439 від 27.08.2004 року вбачається, що об`єктом обтяження є зокрема частина квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_2 . Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №659443 від 27.08.2004 року, об`єктом обтяження є все майно, що належить ОСОБА_1 . З дослідженої судом копії Постанови від 10.08.2004 року серії АА №283757 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, убачається, що державним виконавцем ВДВС Рівненського міського управління юстиції накладено заборону здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить ОСОБА_1 , в тому числі частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа виданого 29.03.2004 Рівненського міського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «УТЕЛ» заборгованості за послуги електрозв`язку в сумі 4637,01 грн. На звернення позивачки, відповідач, 29.04.2026 року надав відповідь за №109520 в якій зазначає, що дійсно наявний арешт нерухомого майна, а саме частки у квартирі АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження №1261504, який зареєстрований на підставі постанови державного виконавця серії АА 283757 від 10.08.2004 року, проте неможливо ідентифікувати з яких підстав виносилась постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, оскільки згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо реєстрації виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на майно ОСОБА_1 . Крім того зазначив, що у Відділі відсутні будь які виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 , вказали, що всі виконавчі провадження за 2004 рік знищені. Додатково зазначають, що підстави для зняття арешту з усього майна встановлені ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», тому у відповідача відсутні законні підстави для зняття арешту з майна позивача згідно її клопотання. Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування обмеження щодо розпорядження майном ОСОБА_1 , оскільки будь-яких виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких була б позивачка і для забезпечення виконання яких накладався арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, немає. З огляду на вищевказане позивач обмежена у здійсненні своїх майнових прав. Незняття державним виконавцем арешту з майна ОСОБА_1 , який був накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції серії АА №283757 від 10.08.2004 року про арешт нерухомого майна, за відсутності будь-якого виконавчого провадження стосовно власника цього майна порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження майном. У цій справі суд також враховує, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , накладено державним виконавцем більше двадцяти двох років тому, у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні будь-які виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність майнових претензій з боку стягувача. Враховуючи вищевикладене, суд вважає правильними та доведеними аргументи позивача щодо безпідставного продовження обмеження цивільних (майнових) прав на її нерухоме майно. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам закону та не порушує прав інших осіб. Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,141, 264-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна та виключення відомостей з реєстру - задовольнити повністю. Зняти арешт з нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №283757 від 10.08.2004 року та виключити записи про державну реєстрацію обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул. Замкова, 22-а, код ЄДРПОУ 35007146. Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026.
Суддя О.В.Панас