Справа № 569/12419/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Харечка С.П.
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю представника позивача Лоренц М.О.,
представника відповідачів адвоката Шевчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 26 274,73 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 58 521,47 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» пеню в розмірі 724,33 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 425,35 грн та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 990,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії та гарячого водопостачання до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за яким відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з витягом оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.11.2009 року по 30.04.2026 року станом на 01.05.2026 року утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 84 796,20 грн. ОСОБА_2 набула право власності на квартиру 12.12.2022 року та відчужила її 16.03.2023 року за договором дарування на користь ОСОБА_1 . З 16.03.2023 року власником квартири є ОСОБА_1 . За таких обставин з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 58 521,47 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2023 року. З ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за період з 01.04.2023 року по 30.04.2026 року у розмірі 26 274,73 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 пеню у розмірі 724,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 425,35 грн та три проценти річних у розмірі 990,29 грн.
Від представника відповідачів 23.07.2026 року адвоката Шевчука В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову. Посилається на сплив позовної давності, а також про необхідність розмежування заборгованості залежно від періоду перебування кожного з відповідачів у праві власності на квартиру. Зазначає, що ОСОБА_2 не була власником квартири протягом усього періоду, за який позивачем нараховано заборгованість. Право власності на квартиру вона набула 12.12.2022 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, а 16.03.2023 року відчужила квартиру на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору дарування.
В судовому засіданні представник позивача Лоренц М.О. підтримала позовні вимоги, щодо застосування строку позовної давності заперечувала.
Представник відповідачів адвокат Шевчук В.С. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Також просив застосувати строк позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та гарячої води до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №474006785 від 23.04.2026 року, право власності на вказану квартиру 12.12.2022 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1108, виданого 12.12.2022 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Дяковою О.М.
16.03.2023 року ОСОБА_2 уклала договір дарування №724, відповідно до якого передала зазначену квартиру у власність ОСОБА_1 .
За таких обставин з 12.12.2022 року по 16.03.2023 року власником квартири була ОСОБА_2 , а з 16.03.2023 року власником квартири є ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та четвертої статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідачі користувалися відповідними послугами.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 зареєстровано 12.12.2022 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №1108 від 12.12.2022 року.
16.03.2023 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 на підставі договору дарування №724 від 16.03.2023 року.
Отже, нарахування за послуги, які виникли після 16.03.2023 року, не можуть бути покладені на ОСОБА_2 , оскільки на цей час вона вже не була власником квартири.
Так само ОСОБА_2 не може нести відповідальність як власник квартири за нарахування, здійснені після переходу права власності до ОСОБА_1 .
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість, яку позивач відносить до періоду перебування квартири у власності ОСОБА_2 , становить 58 521,47 грн, а заборгованість за період перебування квартири у власності ОСОБА_1 - 26 274,73 грн.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1281 ЦК України, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Представник позивача суду пояснив, що про прийняття спадщини позивач дізнався післі отримання інформаці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчудження нерухомого майна щодо обєєкта нерухомого майна відомості ( час формування довідки 23.04.2026 року).
Разом із тим, відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Оскільки ОСОБА_2 набула право власності на квартиру 12.12.2022 року в порядку спадкування, вона як спадкоємець та власник квартири має нести обов`язок зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла до набуття нею права власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 власником квартири є ОСОБА_1 , тому заборгованість, що виникла після цієї дати, підлягає стягненню з нього.
Відповідачами також заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з вересня 2015 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину та воєнний стан, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12, 19 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та період дії воєнного стану в Україні. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.
Також, за змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов`язаною особою в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Позивачем не надано доказів, з яких можливо було б встановити, що, сплачуючи певні суми за централізоване опалення та гаряче водопостачання відповідач визнавала всю суму боргу, а не лише його частину.
За таких умов, враховуючи, що сплата комунальних послуг відбувається шляхом оплати щомісячних платежів, у суду не має підстав вважати, що частковою оплатою послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідач визнавала всю суму боргу, що утворився з листопада 2011 року, та що такі дії відповідача призвели до переривання строку позовної давності.
Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску позовної давності та не просить такий поновити.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з квітня 2017 року по березень 2023 року. Відповідна заборгованість в межах позовної давності становить 41797 грн 63 коп.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 26 274,73 грн
Щодо пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Позивачем здійснено їх нарахування виключно на заборгованість, яку він відносить до періоду володіння квартирою ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком позивача сума пені становить 724,33 грн, сума інфляційних втрат - 3 425,35 грн, сума трьох процентів річних - 990,29 грн.
Суд, перевіривши розрахунок у межах заявлених позовних вимог та враховуючи встановлений період виникнення заборгованості, доходить висновку про наявність підстав для стягнення зазначених сум з ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, судовий збір підлягає розподілу між відповідачами відповідно до розміру задоволених щодо кожного з них вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість у розмірі 31 414 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у розмірі 26274 грн. 73 коп.; сума пені в розмірі 724 грн. 33 коп.; сума інфляційних витрат в розмірі 3425 грн. 35 коп.; сума трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 990 грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у розмірі 41797 грн. 63 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 1664 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір у розмірі 1188 грн. 42 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», адреса: м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 25.09.2026 року.
Суддя Харечко С.П.