Справа № 350/1266/26
Номер провадження 2/350/1003/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Видойник І.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
установив:
І. Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача - адвокат Коцулим О.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_3 , у якій просить розірвати шлюб, укладений між сторонами 20 жовтня 2020 року, зареєстрований в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №1947. Малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір`ю.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак сімейні відносини між ними не склалися. Від спільного подружнього життя мають одну неповнолітню дитину. На даний час сторони однією сім`єю не проживають, домашнього господарства спільно не ведуть, подружні стосунки фактично припинені. Подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим останній просить шлюб розірвати.
Сторони у судове засідання не прибули.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду від 07.08.2026 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25.09.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивача поступила заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримав.
25.09.2026 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від відповідачки поступила заява, в якій вказала що позов про розірвання шлюбу визнає, просить справу розглянути у її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони по справі зареєстрували шлюб 20 жовтня 2020 року, зареєстрований у Івано-Франківськім міськім відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №1947.
Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивач не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б його інтересам, у зв`язку з чим він просить розірвати шлюб із відповідачкою.
Суд вважає, що оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Небажання відповідачки зберегти шлюб на думку суду підтверджується її заявою про не заперечення щодо позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.
Вирішуючи вимогу позивач про залишення після розірвання шлюбу малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а також на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками або проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Конвенції про права дитини передбачено право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, причому таким поглядам має приділятися належна увага відповідно до віку та зрілості дитини.
ОСОБА_5 є малолітньою дитиною. Із матеріалів справи вбачається, що після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами він проживає разом із матір`ю.
У постанові від 18 липня 2022 року у справі №405/4659/21 (провадження №61-5775св22) Верховний Суд зазначив, що за відсутності між батьками спору щодо місця проживання дитини суд під час розгляду справи про розірвання шлюбу може залишити дитину проживати разом з одним із батьків. При цьому зазначення у рішенні суду про те, з ким після розірвання шлюбу залишається проживати дитина, не є вирішенням спору про визначення місця її проживання, оскільки суд лише констатує, з ким фактично залишається проживати дитина після припинення сімейних відносин між батьками, не визначаючи та не змінюючи її місця проживання.
Отже, враховуючи фактичне проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із матір`ю, відсутність між батьками спору з цього питання, а також необхідність забезпечення стабільності умов проживання дитини та її найкращих інтересів, суд доходить висновку про наявність підстав залишити після розірвання шлюбу малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю.
При цьому суд звертає увагу, що зазначення у резолютивній частині рішення про залишення малолітньої дитини проживати разом із матір`ю не є вирішенням спору про визначення місця проживання дитини, оскільки за встановлених обставин такого спору між батьками немає. Суд лише констатує, з ким дитина залишається проживати після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місця проживання.
Залишення дитини проживати разом із матір`ю не позбавляє батька права та обов`язку брати участь у вихованні дитини, спілкуванні з нею та її матеріальному утриманні.
V. Розподіл судових витрат.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 20 жовтня 2020 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №1947.
Малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: