ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5812/26 Справа № 932/8280/25 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О.В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом.
Позов обґрунтовано тим, що 05 травня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 2106037/ЗТ-ДнЕП/11 про купівлю-продаж електроенергії за зеленим тарифом приватним домогосподарством, за яким позивач взяла на себе зобов`язання продавати відповідачеві електроенергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства встановленої потужності 30 кВт, а відповідач зобов`язався купувати у неї електроенергію за зеленим тарифом, встановленим регулятором, в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені умовами договору. Оплата за продану електроенергію за договором має здійснюватися відповідачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. На виконання умов договору відповідач за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2025 року підписав без зауважень акти приймання-передачі товару (електричної енергії), проте виконував свої договірні зобов`язання не в повному обсязі, порушуючи терміни оплати. За вирахуванням ПДФО (18%) та військового збору (1,5%) відповідач визнав за собою суму основного боргу до сплати позивачеві за Договором у розмірі 74 778,86 грн, але не сплатив її. У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку йому було спрямовано претензію від 07 березня 2025 року, на яку відповідач надав відповідь від 24 березня 2025 року про визнання суми боргу та відмову від її сплати через відсутність фінансової можливості. Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання в сумі 1 683,29 грн, інфляційні втрати в сумі 6 582,89 грн та понесені нею судові витрати. Уточнюючи під час розгляду справи свої вимоги з урахуванням проведеної відповідачем повної сплати основного боргу, позивач просила суд стягнути на її користь 11 831,84 грн, з яких: 3 % річних за період з 01 січня 2024 року до дня сплати в сумі 1 971,40 грн, інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року до дня сплати в сумі 8 593,50 грн, а також судові витрати у справі.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом задоволено, стягнуто з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь ОСОБА_3 11 831,84 грн з яких: 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по лютий 2025 року в сумі 1 971,40 грн, інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року по грудень 2024 року в сумі 8 593,50 грн за договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, а також судові витрати в сумі 1 266,94 грн.
Рішення суду мотивоване доведеністю позовних вимог та фактом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, що є порушенням умов договору та вимог статей 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України. Відтак відповідно до ст. 625 ЦК України це є підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з рішення суду, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт посилався на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки він фактично є посередником між позивачем та ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО». У свою чергу, функцією відповідача є перерахування цільових коштів, які надійшли від ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», виробникам електричної енергії, тому він не є винним у затримці розрахунків з позивачем. Відтак вимога про стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання є неправомірною, оскільки для нарахування таких платежів обов`язковою умовою є користування боржником утримуваними ним коштами кредитора і, як наслідок, право останнього на отримання компенсації. Разом з тим надходження та сплата коштів здійснюються у суворій послідовності, встановленій урядом. Для настання правових наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, необхідне підтвердження обставини недобросовісного виконання грошового зобов`язання шляхом утримування боржником цих сум.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просила залишити її без задоволення через безпідставність, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладено договір № 2106037/ЗТ-ДнЕП/11 про купівлю-продаж електроенергії за зеленим тарифом приватним домогосподарством, за яким позивач взяла на себе зобов`язання продавати відповідачеві електроенергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства встановленої потужності 30 кВт, а відповідач зобов`язався купувати у неї електроенергію за зеленим тарифом, встановленим регулятором, в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені умовами договору. Оплата за продану електроенергію за договором має здійснюватися відповідачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Сторони не заперечували та підтвердили факт повного погашення основного боргу в сумі 74 778,86 грн за договором № 2106037/ЗТ-ДнЕП/11 від 05 травня 2020 року про купівлю-продаж електроенергії за зеленим тарифом.
На підтвердження нарахувань, здійснених відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивач надала остаточний розрахунок за період із 01 січня 2024 року до дня фактичної сплати боргу (09 грудня 2025 року). Згідно з цим розрахунком, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань, нараховано 3% річних у сумі 1 971,40 грн та інфляційні втрати в сумі 8 593,50 грн.
Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, оскільки відповідач допустив порушення строків сплати за отриману електроенергію, що призвело до утворення заборгованості. Тому підлягають стягненню з відповідача нарахування, здійснені відповідно до ст. 625 ЦК України, які в загальній сумі становлять 11 831,84 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено: одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з підпунктом 11.3.18 пункту 11.3 глави 11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - ПРРЕЕ), умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом приватним домогосподарством. Відповідно до ПРРЕЕ відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства
Підпунктом 11.3.19. п. 11.3 ПРРЕЕ регламентовано, що плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
За змістом п. 11.3. п.п. 11.3.20 ПРРЕЕ розрахунковим періодом для встановлення постачальнику універсальних послуг розміру оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, є календарний місяць. Постачальник універсальних послуг щомісячно до 5 числа формує Звіт про обсяги та напрями перетоків електричної енергії на основі даних, отриманих від оператора системи, та надає їх побутовому споживачу, у тому числі в електронному вигляді, для підписання. Якщо побутовий споживач до 10 числа не повернув або не надав до нього свої зауваження, такий Звіт про обсяги та напрями перетоків електричної енергії вважається погодженим. Розрахунок за придбану електричну енергію постачальник універсальних послуг здійснює не пізніше 15 днів після закінчення розрахункового періоду на основі Звіту про обсяги та напрями перетоків електричної енергії.
У силу вимог п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до ч. 23 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати КЦС від 23 січня 2019 року № 355/385/19.
Матеріалами справи встановлено, що укладений між сторонами договір не визнаний недійсним та не є розірваним, проте зобов`язання за ним відповідачем не виконано.
У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно проаналізував у сукупності норми законодавства та матеріали справи. Зокрема, судом враховано наявність договірних правовідносин щодо купівлі-продажу електричної енергії з кореспондуючими правами та обов`язками, обсяг виробленої позивачем і переданої відповідачу електроенергії, а також наявність боргу та його суму, які сторони не заперечують. Цей факт підтверджується актами приймання-передачі товару за спірний період.
Оскільки відповідач допустив порушення строків оплати за отриману електроенергію за договором, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, надавши обґрунтовану оцінку розрахунку позивача, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення санкцій, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, за період прострочення виконання відповідачем зобов`язання, а саме 3% річних у сумі 1 971,40 грн та інфляційні втрати в сумі 8 593,50 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Посилання апелянта на невиконання ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» фінансових зобов`язань перед відповідачем як на підставу невиконання останнім зобов`язань перед позивачем колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, або відсутність у боржника необхідних коштів.
З наведеного вбачається, що кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник самостійно несе ризики можливої відсутності у нього необхідних коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з вини відповідача, колегія суддів відхиляє. Невиконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» укладеного з відповідачем договору не звільняє останнього від обов`язку здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 червня 2022 року у справі № 910/9905/21 та від 06 грудня 2022 року у справі № 910/14453/21.
Відтак колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та відповідно для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 15 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича