ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2629/26 Справа № 172/613/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та поділ спільного сумісного майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2024 року ОСОБА_5 звернулася до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та поділ спільного сумісного майна.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 липня 2012 року по 07 лютого 2024 року, від якого мають малолітніх доньок - ОСОБА_6 , 2012 року народження, та ОСОБА_7 , 2016 року народження. Їхній шлюб було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/4611/23. Проживаючи у шлюбі, вони мали спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство, за спільні кошти, спільними зусиллями та для сімейних потреб ними було придбано таке майно: у червні 2016 року - автомобіль марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_2 , чорного кольору, вартість якого згідно з висновком експерта № 19/03/24 від 25 березня 2024 року становить 514 148,60 грн; у січні 2021 року - автомобіль марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_3 , 2016 року випуску, білого кольору; 22 листопада 2021 року - земельна ділянка загальною площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032, вартістю 216 000,99 грн. Право власності на все вказане майно було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , який 07 липня 2023 року без згоди позивачки, з метою уникнення поділу спільного сумісного майна подружжя, здійснив відчуження автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , на користь своєї матері - відповідачки ОСОБА_4 , а вже потім подав до суду позов про розірвання шлюбу. На теперішній час сторони не досягли згоди про поділ спільного сумісного майна подружжя. Враховуючи, що вказане майно було придбане у період шлюбу, воно підлягає поділу між позивачкою та відповідачем ОСОБА_1 , а договір відчуження від 07 липня 2023 року має бути визнаний недійсним, оскільки був вчинений без письмової згоди іншого з подружжя. У зв`язку з викладеним позивачка просила:
- визнати недійсним договір відчуження від 07 липня 2023 року легкового автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
- визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032, та на автомобіль марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_3 , 2016 року випуску, білого кольору;
- залишити у власності відповідача ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032, та автомобіль марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір відчуження від 07 липня 2023 року легкового автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032 та на 1/2 частину автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032 та на 1/2 частину автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду та заяви про забезпечення позову в сумі 5 467,54 грн. Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 605,60 грн.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2024 року, у вигляді накладення арешту та заборони будь-яким особам проводити дії по відчуженню спірного майна, а саме: автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору; автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_3 , 2016 року випуску, білого кольору; земельної ділянки площею 6,625 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили після чого вважаються скасованими.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявністю правових підстав для визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, недійсним та поділу спільного майна подружжя, а саме: земельної ділянки та автомобілю марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, в рівних частинах. Щодо визнання права власності на автомобіль марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_3 , 2016 року випуску, білого кольору за позивачкою, суд першої інстанції посилався на перебування вказаного транспортного засобу у власності іншої особи - ОСОБА_4 , а позивачкою не ставиться питання про визнання недійсним договору про відчуження цього автомобіля.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судове рішення в частині визнання недійсним договору відчуження від 07 липня 2023 року легкового автомобіля марки «BMW X5» (номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та визнання за ОСОБА_8 й ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаного автомобіля, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Представник скаржника вказує на те, що відчуження автомобілів не було одноособовим рішенням відповідача ОСОБА_1 , а є спільним рішенням сторін, які на час укладення оскаржуваних угод перебували у шлюбі. Таким чином, сторони цього спору спільно розпорядилися транспортними засобами в рахунок відшкодування 30 000,00 доларів США, здійснивши відчуження автомобілів на користь ОСОБА_4 . Окрім іншого, саме ці події призвели до розладу в стосунках подружжя, після чого відповідач ОСОБА_1 був змушений звернутися до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про розірвання шлюбу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом першоїінстанції встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 липня 2012 року, який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2024 року, яке набрало законної сили 14 березня 2024 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 березня 2024 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 6,625 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2512780912207, кадастровий номер земельної ділянки: [номер приховано]:01:012:0032). Вартість нерухомого майна становить 216 000,00 грн. Дата державної реєстрації права власності: 22 листопада 2021 року. Право власності зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу № 1113 від 22 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Покинтелицею Д.В.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит, наданою 10 липня 2024 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів у період з 13 липня 2012 року по 13 березня 2024 року за ОСОБА_1 було зареєстровано такі транспортні засоби, зокрема: 27 жовтня 2016 року - автомобіль марки «BMW Х5» (2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 ) на підставі доручення продавця від 27 жовтня 2016 року, договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ № 1242/2016/154060 від 27 жовтня 2016 року; 09 квітня 2021 року - автомобіль марки «BMW Х5» (2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 ).
За період з 13 липня 2012 року по 13 березня 2024 року ОСОБА_1 були відчужені такі транспортні засоби, зокрема: 07 липня 2023 року - автомобіль марки «BMW Х5» (2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у СГ № 07967 від 07 липня 2023 року, який перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 ; 07 липня 2023 року - автомобіль марки «BMW Х5» (2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 ) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ № 1242/2016/154060 від 07 липня 2023 року, який перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 .
Аналогічну інформацію надано Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях 14 листопада 2024 року на виконання ухвали суду від 01 листопада 2024 року про витребування доказів. Крім того, на виконання вказаної ухвали Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях також надано копії договорів купівлі-продажу вищевказаних транспортних засобів, з яких вбачається, що позивачка не надавала письмової згоди на відчуження рухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з висновком експерта № 19/03/24 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження, складеним 25 березня 2024 року судовим експертом Дірявкою Є. В., ринкова вартість легкового автомобіля марки «BMW Х5» (номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ) на дату оцінки становить 514 148,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно та транспортні засоби були придбані сторонами під час шлюбу, а тому є їхньою спільною сумісною власністю. З огляду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства для відчуження такого майна обов`язковою є письмова згода іншого з подружжя, договір відчуження від 07 липня 2023 року легкового автомобіля марки «BMW Х5» (номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску), який вчинений без письмової згоди на це дружини ОСОБА_8 , суперечить цим нормам. Відтак наявні правові підстави для визнання цього договору недійсним та поділу спільного майна подружжя в рівних частинах, а саме: земельної ділянки та автомобіля марки «BMW Х5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
Разом з цим колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 1 ст. 61 СК України визначає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.
В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» видно, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За системним тлумаченням ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які виды майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановленням їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та неправильно застосував норми матеріального права, задовольнивши позовні вимоги в частині визнання договору відчуження недійсним та визнання за кожною зі сторін (подружжя) права власності на 1/2 частину автомобіля.
Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо один із подружжя продав автомобіль (який є неподільною річчю) без згоди іншого, право останнього на спільне майно захищається не шляхом визнання договору недійсним чи визнання права власності на 1/2 частину за кожним, а виключно шляхом присудження грошової компенсації у розмірі 1/2 частини ринкової вартості цього майна.
Визнання судом першої інстанції права власності на 1/2 частину автомобіля марки «BMW Х5» (2007 року випуску) за ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є неефективним способом захисту та суперечить сутності поділу майна. Оскільки транспортний засіб уже зареєстрований за іншою особою (відповідачем-2 ОСОБА_4 ), таке рішення суду не призведе до реального відновлення прав позивачки, яка мала право вимагати грошову компенсацію за свою частку від відповідача ОСОБА_1 (колишнього чоловіка).
На вищезазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, фактичні обставини справи у повному обсязі не встановив, у зв`язку з чим судове рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду є законними і обгрунтованим, а тому підстав для скасування апеляційний суд не вбачає.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору відчуження від 07 липня 2023 року та визнання за ОСОБА_8 та ОСОБА_1 права власності по 1/2 частині на вказаний автомобіль - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року в частині визнання недійсним договору відчуження легкового автомобіля марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнання за ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину автомобіля марки «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чорного кольоруь скасувати та відмовити в задоволенні позову у цій частині
В решті рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 15 вересня 2026 року.
Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича