Справа № 344/8816/26
Провадження № 22-ц/4808/1687/26
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О. О.,
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
за участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Домбровської Г. В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказано, що 14 грудня 2023 року ОСОБА_2 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.
Цього ж дня відповідачкою підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої їй відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять усі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту тощо.
ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами, викладеними на банківському сайті, складають між нею та Банком кредитний договір. Позивач зазначав, що всі основні умови кредитування доведені відповідачці, що підтверджується її підписом у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
На суму фактично використаного кредитного ліміту Банк нараховує проценти за кожен календарний день його використання за процентними ставками, зазначеними в Тарифах.
АТ «А-Банк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі. Водночас відповідачка своєчасно не надавала Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у розрахунку заборгованості.
Позивач посилався на те, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов`язується погашати заборгованість та оплачувати послуги Банку в повному обсязі відповідно до Договору, а також негайно здійснити повне погашення заборгованості, у тому числі простроченої та овердрафту, в порядку та строки, визначені Договором та додатками до нього.
Також зазначав, що Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній Банком частині у разі невиконання клієнтом зобов`язань за Договором.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 06 травня 2026 року відповідачка має заборгованість у розмірі 8008,29 грн, яка складається з 5657,82 грн заборгованості за кредитом та 2350,47 грн заборгованості за процентами; пеня та штраф відсутні.
Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачці SMS-повідомлень та здійснення телефонних дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання. При цьому письмові вимоги останній не направлялися.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 14.12.2023 у розмірі 8008,29 грн станом на 06.05.2026, яка складається з: 5657,82 грн - заборгованість за кредитом; 2350,47 грн - заборгованість за відсотками; 0,00 грн - пеня; 0,00 грн - штраф, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 14.12.2023 станом на 06.05.2026 в сумі 3010,10 грн, з яких: 868,35 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2141,75 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,73 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу. Вважає його в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.
Вказує, що відповідачка в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Зазначає, що ОСОБА_1 користувалася кредитом, а отже ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг та погодилася з ними. Посилаючись на положення статей 638, 641, 642 ЦК України, вважає, що фактичне користування відповідачкою кредитними коштами свідчить про прийняття пропозиції щодо укладення договору.
Щодо відмови у стягненні процентів зазначає, що відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Вважає, що навіть за умови непідписання відповідачкою Тарифів та Умов і Правил, отримавши кредитну картку та скориставшись кредитними коштами, остання погодилася з умовами, які діяли на момент використання коштів.
Наголошує, що свою згоду на використання електронного підпису відповідачка надала в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Посилаючись на положення законодавства про електронні документи та електронний документообіг, споживче кредитування та відповідні нормативно-правові акти Національного банку України, зазначає, що електронний документ не може бути позбавлений юридичної сили виключно через його електронну форму, а використання електронного підпису допускається у передбачених законом та погоджених сторонами випадках.
На думку апелянта, до спірних правовідносин підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, відповідно до яких підписані позичальником анкета-заява та паспорт споживчого кредиту підтверджують погодження сторонами визначених у них умов кредитування, зокрема процентної ставки, прав та обов`язків сторін і відповідальності за порушення грошових зобов`язань.
Також вказує на необґрунтованість сумнівів суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості, оскільки на підтвердження його правильності Банком надано банківську виписку.
Просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Відповідачка у справі правом на подання відзиву не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явилися.
Представник АТ «А-Банк» в апеляційній скарзі просив здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися в судове засідання.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду фактично оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Тому апеляційним судом переглядається в цій частині.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року в оскаржуваній частині зазначеним вимогам відповідає.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.12.2023 ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». У ній зазначено, що ця Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», розміщеними за посиланням www.a-bank.com.ua, становлять між нею та АТ «А-Банк» Договір про надання банківських послуг.
14.12.2023 ОСОБА_2 підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, у якій просила відкрити їй поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на визначених у заяві умовах. Згідно з пунктом 3 заяви вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок, пунктом 5 мету отримання кредиту визначено як споживчі цілі. Відповідно до пункту 6 пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001 %. У разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4 % на місяць.
Згідно з пунктом 7 заяви строк кредитування (строк дії кредитної лінії) становить 240 місяців. Пунктом 8 передбачено такий порядок погашення: щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 4 % від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, не менше 100 грн і не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 9.1 заяви при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8 % на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Пунктом 9.2 передбачено штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, який списується в день списання відсотків: 50 грн кожного разу, коли виникає прострочення зі сплати обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; 100 грн кожного разу, коли виникає прострочення зі сплати обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; 500 грн + 5 % від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.
Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода» містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти.
У розділі 4 Паспорта споживчого кредиту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконують свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором № б/н від 14.12.2023 станом на 06.05.2026 загальний залишок заборгованості становить 8008,29 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 5657,82 грн, у тому числі залишок заборгованості за тілом кредиту - 4789,47 грн, прострочений залишок заборгованості за тілом кредиту - 868,35 грн; загальний залишок заборгованості за процентами - 2350,47 грн, у тому числі залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 208,72 грн, на прострочену заборгованість - 2141,75 грн. Штраф - 0,00 грн.
Із наданої до суду виписки по картці за період з 14.12.2023 по 06.05.2026 вбачається, що за рахунком ОСОБА_1 здійснювалися операції, зокрема перекази та платежі.
Відповідно до довідки за лімітами щодо ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC1[телефон приховано]) від 14.12.2023 за період з 14.12.2023 по 06.05.2026, 14.12.2023 відображено встановлення ліміту в розмірі 0,00 грн, встановлення ліміту в розмірі 5000,00 грн та збільшення до 5000,00 грн; 14.05.2024 - збільшення до 10 000,00 грн; 22.07.2024 - збільшення до 15 000,00 грн; 26.09.2024 - дві операції зі зменшення; 09.10.2024 - збільшення до 5000,00 грн; 21.10.2024 - збільшення до 1000,00 грн; 28.10.2024 - збільшення до 5000,00 грн; 04.11.2024 - збільшення до 10 000,00 грн; 07.05.2025 - зменшення до 5660,00 грн та збільшення до 5700,00 грн.
З виписки по картці вбачається, що 26.09.2024 кредитний ліміт зменшено спочатку до 5000,00 грн, а потім до 0,00 грн. 21.10.2024 ліміт зменшено до 0,00 грн, після чого збільшено до 1000,00 грн.
Відповідно до наданої позивачем довідки за картками ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано картки № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6 , кожну строком дії до грудня 2031 року.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір, кредит є споживчим. Однак, матеріали справи не містять доказів складення та направлення позивачем, а також отримання відповідачкою вимоги про дострокове погашення кредиту; крім того, договір не містить умов про право позивача вимагати його дострокового повернення. Передбачений договором строк повернення кредиту ще не настав, оскільки строк кредитування становить 240 місяців і спливає 14.12.2043. Тому суд відмовив у стягненні строкової заборгованості та визнав правомірною, обґрунтованою і доведеною лише вимогу про стягнення простроченої заборгованості, строк виконання якої настав, з огляду на обов`язок повернення кредиту періодичними платежами, станом на 06.05.2026 у розмірі 3010,10 грн, з яких 868,35 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2141,75 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи встановлено, що 14 грудня 2023 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» і заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Із наданої банком виписки вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала операції за рахунком. Згідно з розрахунком банку станом на 6 травня 2026 року загальний залишок заборгованості становить 8008,29 грн, із яких 5657,82 грн - за тілом кредиту та 2350,47 грн - за процентами.
Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги АТ «А-Банк», колегія суддів враховує, що банк просить скасувати рішення лише в частині відмовлених позовних вимог. Рішення в частині стягнення 868,35 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 2141,75 грн простроченої заборгованості за процентами не оскаржується.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас за змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки спір виник із договору про споживчий кредит, при вирішенні питання про дострокове повернення кредиту підлягають застосуванню також спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Із підписаної ОСОБА_4 заяви щодо встановлення кредитного ліміту вбачається, що строк кредитування становить 240 місяців. Пунктом 8 заяви передбачено щомісячне погашення заборгованості до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 4 % від заборгованості та не менше нарахованих процентів за користування кредитом, а також не менше 100 грн і не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит. Отже, цією умовою встановлено обов`язок здійснювати щомісячні платежі, проте не визначено право банку в разі їх прострочення вимагати дострокового повернення всього залишку кредиту.
Такого права не містить і підписана відповідачкою Анкета-заява. Саме по собі посилання в ній на Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на вебсайті банку, не дає підстав вважати доведеним погодження відповідачкою конкретної умови про дострокове повернення кредиту. Банк має підтвердити, які саме положення Умов та правил були доведені до відома відповідачки і прийняті нею під час укладення договору.
Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачці письмової вимоги про дострокове повернення кредиту та її одержання останньою. За відсутності погодженої сторонами умови про право банку вимагати дострокового повернення кредиту, а також доказів реалізації такого права в передбаченому законом порядку немає підстав вважати, що строк виконання зобов`язання з повернення 4789,47 грн залишку за тілом кредиту настав на час звернення банку з позовом.
Доводи апеляційної скарги про підписання відповідачкою документів, укладення договору в електронній формі та користування кредитними коштами наведеного висновку не спростовують. Суд першої інстанції визнав існування між сторонами кредитних правовідносин і стягнув ту частину заборгованості за тілом кредиту, строк сплати якої настав. Спір у цій частині стосується не факту укладення договору чи користування кредитом, а настання строку повернення решти його суми.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував погоджену сторонами процентну ставку. Пунктом 6 підписаної відповідачкою заяви щодо встановлення кредитного ліміту передбачено нарахування після закінчення пільгового періоду процентів за ставкою 3,4 % на місяць. Суд першої інстанції врахував цю умову та стягнув 2141,75 грн простроченої заборгованості за процентами. Отже, відмова у стягненні решти процентів не ґрунтується на висновку про непогодження сторонами процентної ставки.
Згідно з розрахунком банку станом на 06.05.2026 залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість становить 208,72 грн. Підписана відповідачкою заява щодо встановлення кредитного ліміту визначає процентну ставку та передбачає щомісячне погашення заборгованості до останнього дня поточного місяця включно.
Доводи апеляційної скарги про погодження процентної ставки та користування кредитними коштами не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відмови у стягненні зазначених 208,72 грн. Суд першої інстанції визнав право банку на договірні проценти та стягнув 2141,75 грн простроченої заборгованості за ними. Натомість банк в апеляційній скарзі не пояснив, у чому саме полягає помилка суду при визначенні строку сплати решти заявлених процентів, обмежившись доводами про погодження процентної ставки та посиланням на виписку.
Посилання банку на паспорт споживчого кредиту також не змінює висновків суду першої інстанції, оскільки погоджену процентну ставку підтверджує підписана відповідачкою заява щодо встановлення кредитного ліміту. Водночас паспорт споживчого кредиту не підтверджує погодження права банку вимагати дострокового повернення всього залишку кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2019 у справі № 467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Надана банком виписка підтверджує здійснення операцій за рахунком відповідачки, а розрахунок відображає визначений банком розмір заборгованості. Проте ці документи не встановлюють іншого строку виконання зобов`язань, ніж погоджений сторонами, і не підтверджують виникнення у банку права на дострокове стягнення тієї частини кредиту, строк повернення якої не настав.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано розмежував прострочену заборгованість, строк сплати якої настав, та інші суми, заявлені банком до стягнення.
Інші доводи апеляційної скарги теж не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду по суті вимог не змінюється і не скасовується, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О. О. Томин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.