ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/5112/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання, за періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року.
Зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання за періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 грудня 2022 року по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що у зв`язку з отриманим пораненням перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я для реабілітації через тяжке поранення, при цьому військова частина НОМЕР_1 не виплатила в повній мірі ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання, за періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року.
15 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом та підтверджуючими документами щодо виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я у періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року. На підставі поданого рапорту відповідач листом від 18 квітня 2026 року № 2084/2400/4/9/155 повідомив, що зазначені періоди, згідно з чинним законодавством підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відсутні.
Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання, за періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року протиправною.
З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві від 19.05.2026 на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування цієї позиції представник відповідача вказав, що за спірний період позивачу, за наданими ним документами про лікування, фактично виплачена вся належна йому сума додаткової винагороди, а отже у військової частини НОМЕР_1 не існує жодної заборгованості перед позивачем.
З долучених позивачем по позовної заяви медичних документів встановлено, що 02.02.2024 позивач отримав вибухову травму, акубаротравму з цефалгічним синдромом. Забій правого стегна. Евакуйований в підрозділ Вказане також підтверджується наданою до позовної заяви довідкою про обставин поранення.
Згідно з наданим позивачем листом військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2026 №2084/2400/4/9/1155, за наданими позивачем відповідачу медичними документами, йому частково підтверджено (за вказані періоди) право на отримання додаткової винагороди, виплату якої буде проведено із додатковою винагородою за травень 2026 року.
Періоди стаціонарного лікування позивача з діагнозом "ПТСР", з урахуванням норм п. 1-2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, не надає права позивачу на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та не є підставою для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, а тому відсутні підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 грудня 2022 року по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки про обставини травми від 12.02.2024 №2485, 02 лютого 2024 року солдат ОСОБА_1 одержав бойове поранення, а саме: при захисті Батьківщини, під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, протягом 13 год. 50 хв. по 15 год. 00 хв. під час авіа удару КАБ по КСП.
Під час поранення перебував в засобах індивідуального захисту. Ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, протиправної поведінки не виявлено.
03.02.2024 позивача було евакуйоване до медроти військової частини НОМЕР_1 , де йому була надана перша медична допомога та встановлено діагноз: ВТ (вибухова травма), акубаротравма з цефалічним синдромом, забій правого стегна.
В подальшому солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров`я.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , встановлено діагноз: посттравматичний стресовий розлад з регредієнтним типом перебігу після епізоду загострення.
Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини.
Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.05.2025 №2025-0522 2241-1832-3 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , рішення медичної (військово-лікарської) комісії встановлено діагноз: травматичне пошкодження медіального меніска правого колінного суглобу. Хондромаляція хряща медіального виростка стегна. Синдром МПС. Стан після артроскопічної резекції медіального меніска правого колінного суглобу.
Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.
Тяжкість отриманої травми - тяжка.
Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
З 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Володимирське територіальне медичне об`єднання Володимирської міської ради" з діагнозом (основний): посттравматичний стресовий розлад з вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожного та інсомнічного синдромів з частими тривалими епізодами декомпенсацій. (Супутній) застарілий травматичний розрив заднього рогу медіального меніска з внутрішньосуглобовою сепарацією та хондромаляцією хряща медіального та латерального виростка стегнової та плато великого мілкої кістки.
З 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради" з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу.
Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що 15 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом та підтверджуючими документами щодо виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я у періоди з 06 лютого 2025 року по 08 березня 2025 року з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 18 квітня 2026 року №2084/2400/4/9/155 повідомила, що за зазначені періоди, згідно з чинним законодавством, підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. відсутні.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вищевказані періоди протиправною, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі:
- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;
- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100 000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100 000 грн, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100 000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Згідно із пунктом 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Підпунктом "в" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Потребує": відпустки за станом здоров`я на ___ календарних днів.
Згідно із підпунктом "а" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Пунктом 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що відпустка за станом здоров`я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров`я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров`я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.
Як встановлено судом, під час проходження військової служби, 02 лютого 2024 року солдат ОСОБА_1 одержав бойове поранення, а саме: при захисті Батьківщини, під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, протягом 13 год. 50 хв. по 15 год. 00 хв. під час авіа удару КАБ по КСП, що підтверджується довідкою про обставини травми від 12.02.2024 №2485.
03.02.2024 позивача було евакуйоване до медроти військової частини НОМЕР_1 , де йому була надана перша медична допомога та встановлено діагноз: ВТ (вибухова травма), акубаротравма з цефалічним синдромом, забій правого стегна.
В подальшому солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров`я, зокрема:
згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , встановлено діагноз: посттравматичний стресовий розлад з регредієнтним типом перебігу після епізоду загострення.
Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини.
Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів;
відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.05.2025 №2025-0522 2241-1832-3 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , рішення медичної (військово-лікарської) комісії встановлено діагноз: травматичне пошкодження медіального меніска правого колінного суглобу. Хондромаляція хряща медіального виростка стегна. Синдром МПС. Стан після артроскопічної резекції медіального меніска правого колінного суглобу.
Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.
Тяжкість отриманої травми - тяжка.
Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів;
з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Володимирське територіальне медичне об`єднання Володимирської міської ради" з діагнозом (основний): посттравматичний стресовий розлад з вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожного та інсомнічного синдромів з частими тривалими епізодами декомпенсацій. (Супутній) застарілий травматичний розрив заднього рогу медіального меніска з внутрішньосуглобовою сепарацією та хондромаляцією хряща медіального та латерального виростка стегнової та плато великого мілкої кістки;
з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві "Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради" з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу.
При цьому, матеріалами справи, зокрема, виписками із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального підприємства "Володимирське територіальне медичне об`єднання Володимирської міської ради" та Комунального підприємства "Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька Волинської обласної ради" підтверджено, що ОСОБА_1 02.02.2024 отримав поранення та проходив лікування, тобто перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманим пораненням ТЯЖКИМ.
Крім того, довідкою військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161 підтверджено необхідність надання ОСОБА_1 відпустки за станом здоров`я (реабілітації) на 30 календарних днів.
Відтак, зважаючи на обставини отриманої травми, викладені у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.02.2024 №2485 та характер травми, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень, як такий, що перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року та з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу, та у відпустці за станом здоров`я згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161.
При цьому, доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року та з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року для лікування після тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, яка призвела до захворювання з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, дисфоричний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу, та у відпустці за станом здоров`я згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161 відповідачем суду не надано, в матеріалах справи відповідні докази відсутні.
Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/ або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000, 00 гривень винагорода.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі від 19 березня 2026 року № 600/367/24, суд зробив висновок, що лікування захворювань, які не є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням». Для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.
Формулювання пункту 1 Постанови КМУ №168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.
Разом з тим, як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок травмування, яке пов`язане із захистом Батьківщини в подальшому (у спірні періоди) ОСОБА_1 проходив лікування внаслідок захворювання (ПТСР), яке також пов`язане із захистом Батьківщини, яке виникло внаслідок травмування, що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року та з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року та у відпустці за станом здоров`я згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на останнього покладено обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року та з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року та у відпустці за станом здоров`я згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 06 листопада 2025 року по 29 січня 2026 року та з 02 лютого 2026 року по 13 лютого 2026 року та у відпустці за станом здоров`я згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2025 №161.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока