ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Справа №160/14372/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
27 травня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у зверненні до Національної поліції України з метою ініціювання розшуку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії від 26.03.2003, протокол ВЛК №37, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відображеним у застосунку «Резерв+».
01 квітня 2026 року ОСОБА_1 стало відомо, що в застосунку «Резерв+» відображено статус: «ВАС РОЗШУКУЄ ТЦК». Дата звернення до Національної поліції - 30.10.2025 року; причина: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
17 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено адвокатський запит вих. №БН від 17.04.2026 року (вх.№6489 від 18.04.2026 року) з вимогою надати інформацію та копії документів, що стали підставою для ініціювання розшуку.
08 травня 2026 року представником ОСОБА_1 направлено повторний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №7183 від 04.05.2026 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ у позивача є обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року, а тому ОСОБА_1 є «порушником військового обліку».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо звернення до Національної поліції України з метою ініціювання розшуку ОСОБА_1 та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/14372/26 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.06.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
09.06.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
23.06.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи військового обліку та взаємодіють з органами Національної поліції щодо встановлення місцезнаходження військовозобов`язаних осіб та забезпечення виконання ними вимог законодавства.
Направлення відповідної інформації до органів поліції є передбаченим законом механізмом реалізації таких повноважень.
Законом України №3621-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (прийнятий Верховною Радою 21 березня 2024 року) та наказом Міноборони № 262 від 27 квітня 2024 року про зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Вказаними нормативно-правовими актами визначено такі статуси: непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатні до військової служби з переоглядом (через 6 місяців або 6-12 місяців); тимчасово непридатні (потребують лікування або лікування та відпустки, звільнення від виконання службових обов`язків); придатні лише до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; придатні.
Згідно даних ЄДРПВР «Оберіг» рішенням від 26.03.2003 року протокол №37 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 визнаний «Непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Громадяни, які раніше були визнані «непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час», мали повторно пройти ВЛК протягом дев`яти місяців після набрання чинності законом - до 4 лютого 2025 року.
Громадяни України віком від 25 до 60 років, які до 4 травня 2024 року мали статус обмежено придатний до військової служби, необхідно повторно пройти військово-лікарську комісію для визначення актуальної придатності. Закон також охоплює тих, хто мав статус непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Законом України від 12.02.2025 №4235-ІХ пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) громадян України віком від 18 до 60 років зобов`язано до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Вказаний Закон продовжив термін переогляду до 5 червня 2025 року.
Отже, з 4 травня 2024 року не застосовуються формулювання обмежено придатний до військової служби та непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Особа вважається такою, що має уточнити статус.
До моменту проходження нової ВЛК та отримання довідки з одним із 5 нових статусів, особа залишається в реєстрі Оберіг як військовозобов`язаний.
Тому громадяни, зокрема позивач, яким раніше було встановлено такий статус, повинні були пройти повторний огляд відповідно до оновлених норм законодавства. Такі громадяни зобов`язані були самостійно звернутися до ТЦК або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста й отримати направлення на ВЛК (військово-лікарську комісію) для проходження медичного огляду.
Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" та даних військово-облікового документа позивача відсутні відомості про проходження позивачем обов`язкового медичного огляду, що є порушенням приписів частини 10 статті 1 Закону України від 23.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 3.2 розділу 3 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, військовозобов`язані зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, при цьому медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років.
Щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Відповідно до ст.254, 256, 283 КУпАП протокол складається лише у разі виявлення правопорушення, постанова виноситься за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У даному випадку: протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався. Постанова по адміністративній справі не виносилась.
Таким чином, у ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідні документи відсутні як юридичний факт, що в свою чергу унеможливлює їх фізичне надання до суду.
Щодо звернення до органів Національної поліції
Відповідно до пункту 56 та Додатку 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 взаємодія з органами Національної поліції здійснюється в електронній формі із застосуванням інформаційних систем та КЕП.
При цьому, звернення формується у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, окремий документ у паперовій формі не створюється.
Надання такого документа/інформації можливе лише шляхом втручання в роботу інформаційної системи, що є обмеженим.
З урахуванням викладеного, на думку представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єкт владних повноважень діяв відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
14.08.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій представник позивача вважає, що заперечення, наведені відповідачем у відзиві, не спростовують обставин та правових підстав, викладених у позовній заяві, і не потребують подання позивачем додаткових письмових пояснень.
Відповідно до частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України подання відповіді на відзив є правом, а не обов`язком позивача. Цим правом позивач не скористається.
Представник позивача зазначає, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, інших заяв, клопотань чи доказів, які підлягали б поданню до суду, позивач не має.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії від 26.03.2003, протокол ВЛК №37 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відображеним у застосунку «Резерв+».
01 квітня 2026 року ОСОБА_1 стало відомо, що в застосунку «Резерв+» відображено статус: «ВАС РОЗШУКУЄ ТЦК». Дата звернення до Національної поліції - 30.10.2025 року; причина: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
17 квітня 2026 року представником ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено адвокатський запит вих. №БН від 17.04.2026 року (вх.№6489 від 18.04.2026 року) з вимогою надати інформацію та копії документів, що стали підставою для ініціювання розшуку.
08 травня 2026 року представником ОСОБА_1 направлено повторний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №7183 від 04.05.2026 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до Закону України від 21 березня 2024 року №3621-ІХ у позивача є обов`язок проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року. ОСОБА_1 є «порушником військового обліку».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо звернення до Національної поліції України з метою ініціювання розшуку ОСОБА_1 та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 року №1951-VIII - єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина 1 статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 (зі змінами), який діє на теперішній час, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до положень частини 11 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
У статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, в тому числі й з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абзац другий частини першої зазначеної статті).
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (із змінами).
У пункті 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (із змінами), зазначено чіткий перелік поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), а саме:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Будь-які інші причини неприбуття за викликом не можуть вважатися поважними.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (пункт 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (із змінами)).
Відповідно до положень абзацу 3 підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (зі змінами), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Абзацом 16 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (із змінами), визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Згідно з положеннями пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (зі змінами), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.
У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.
Суд враховує, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії від 26.03.2003, протокол ВЛК №37 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відображеним у застосунку «Резерв+».
01 квітня 2026 року ОСОБА_1 стало відомо, що в застосунку «Резерв+» відображено статус: «ВАС РОЗШУКУЄ ТЦК». Дата звернення до Національної поліції - 30.10.2025 року; причина: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».
Суд звертає увагу, що громадяни, які раніше були визнані «непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час», мали повторно пройти ВЛК протягом дев`яти місяців після набрання чинності Законом - до 4 лютого 2025 року.
Громадянам України віком від 25 до 60 років, які до 4 травня 2024 року мали статус обмежено придатний до військової служби, необхідно повторно пройти військово-лікарську комісію для визначення актуальної придатності. Закон також охоплює тих, хто мав статус непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Законом України від 12.02.2025 №4235-ІХ пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) громадян України віком від 18 до 60 років зобов`язано до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Вказаний Закон продовжив термін переогляду до 5 червня 2025 року.
Отже, з 4 травня 2024 року не застосовуються формулювання обмежено придатний до військової служби та непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Особа вважається такою, що має уточнити статус.
До моменту проходження нової ВЛК та отримання довідки з одним із 5 нових статусів, особа залишається в реєстрі Оберіг як військовозобов`язаний.
Тому громадяни, зокрема позивач, яким раніше було встановлено такий статус, повинні були пройти повторний огляд відповідно до оновлених норм законодавства. Такі громадяни зобов`язані були самостійно звернутися до ТЦК або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста й отримати направлення на ВЛК (військово-лікарську комісію) для проходження медичного огляду.
Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" та даних військово-облікового документа ОСОБА_1 , відсутні відомості про проходження обов`язкового медичного огляду, що є порушенням приписів частини 10 статті 1 Закону України від 23.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 3.2 розділу 3 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, військовозобов`язані зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, при цьому медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років.
Відтак, судом вбачається, що у встановлений законодавством строк (до 05.06.2025 року) військовозобов`язаний ОСОБА_1 медичний огляд ВЛК для визначення придатності до проходження військової служби не пройшов, що не заперечується позивачем.
Відтак, ОСОБА_1 , знаючи про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де перебуває на військовому обліку, станом на 30.10.2025 року, так і не прибув, чим порушив в період воєнного стану правила військового обліку, законодавство в сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У зв`язку з чим, 30.10.2025 року ОСОБА_1 визнано порушником військового обліку шляхом внесення відповідної інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів і "Резерв+", причина: Не пройшли (відмовились від проходження ВЛК).
Відповідно до пункту 56 та Додатку 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 взаємодія з органами Національної поліції здійснюється в електронній формі із застосуванням інформаційних систем та КЕП.
При цьому, звернення формується у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, окремий документ у паперовій формі не створюється.
Надання такого документа/інформації можливе лише шляхом втручання в роботу інформаційної системи, що є обмеженим.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єкт владних повноважень, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний переогляд з метою визначення придатності до військової служби, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 та не оновив (уточнив) облікових (персональних) даних, а отже за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів порушив правила військового обліку.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 24.05.2026 року та у розмірі 96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ "Універсалбанк" від 02.06.2026 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник