ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Справа №160/1431/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови врахування страхового стажу роботи відповідно за період з 14.08.1982 по 01.09.1994 при призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням страхового стажу роботи за період з 14.08.1982 по 01.09.1994 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці призначено пенсію за віком, проте при обчисленні страхового стажу відповідач не врахував період її роботи з 14.08.1982 по 01.09.1994, підтверджений записами трудової книжки та архівною довідкою від 03.10.2020 № 1212. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за наявності в ній неправильних чи неточних записів стаж роботи підтверджується іншими документами, перелік яких не є вичерпним. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії трудової книжки, архівної довідки, протоколу призначення пенсії та відповіді відповідача на її звернення.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому суд зазначає, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: суд у будь-якому разі зобов`язаний перевірити позицію позивача на відповідність чинному законодавству та самостійно оцінити зібрані у справі докази, що й було зроблено під час розгляду цієї справи.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 08.09.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 16.09.2025 № 046150018777 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 06.09.2025. При обчисленні розміру пенсії враховано страховий стаж тривалістю 34 роки 6 місяців 8 днів, у тому числі до 01.01.2004 - 14 років 1 місяць 15 днів та після 01.01.2004 - 20 років 4 місяці 23 дні; коефіцієнт страхового стажу визначено у розмірі 0,34500, а розмір призначеної пенсії становить 7518,34 грн.
До страхового стажу позивачки не включено період її роботи з 14.08.1982 по 01.09.1994.
Зазначений період роботи відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заведеній 18.08.1982. Записи трудової книжки охоплюють три послідовні відрізки: з 14.08.1982 по 27.12.1985 - робота на приїску «Ольчан» гірничо-збагачувального комбінату «Індигірзолото» на посадах робітниці-замірниці дільниці, няні-прибиральниці та няні-санітарки дитячого садка; з 27.12.1985 по 08.06.1987 - робота в Ольчанській селищній раді на посадах інспектора військово-облікового столу та головного бухгалтера; з 08.06.1987 по 01.09.1994 - робота бухгалтером житлово-комунального господарства приїску «Ольчан», а з 11.06.1987 - бухгалтером і головним бухгалтером старательської артілі «Альчанець» цього ж приїску. Кожне переведення і звільнення оформлено окремим записом із зазначенням дати та реквізитів наказу (розпорядження), на підставі якого запис внесено.
Ті самі відомості відтворює архівна довідка від 03.10.2020 № 1212, видана архівним відділом адміністрації муніципального утворення «Оймяконський улус (район)» Республіки Саха (Якутія). Довідку складено на підставі первинних документів з особового складу приїску «Ольчан» - книг наказів та особових рахунків із заробітної плати (Фонд 91; Опис 1; Справи 356, 377, 386; аркуші 103-107, 68-71, 18-19). У довідці наведено підстави кадрових рухів: наказ від 21.08.1982 № 41/к про прийняття на роботу з 14.08.1982; наказ про звільнення від 29.12.1985 № 107/к, за яким позивачку звільнено 27.12.1985 у зв`язку з переведенням; розпорядження від 29.12.1985 № 7 про прийняття на роботу з 27.12.1985; розпорядження від 08.06.1987 № 4 про звільнення 08.06.1987; наказ від 09.06.1987 № 53к про прийняття на роботу з 08.06.1987; наказ від 12.06.1987 № 54к про переведення з 11.06.1987; наказ про звільнення від 30.05.1994 № 5/к, за яким позивачку звільнено 01.09.1994. Довідку підписано першим заступником голови муніципального утворення та виконувачем обов`язків начальника архівного відділу і скріплено гербовою печаткою.
Листом від 30.10.2025 № 57786-40729/Г-01/8-0400/25, наданим за наслідками розгляду звернення позивачки, відповідач повідомив про підстави невключення спірного періоду до страхового стажу. Першою підставою названо невідповідність записів трудової книжки про прийняття та звільнення з роботи вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: за період з 14.08.1982 по 27.12.1985 не читаються штамп із назвою підприємства та печатка, якою завірено запис про звільнення; за період з 27.12.1985 по 08.06.1987 у записі про дату звільнення наявні виправлення; за період з 08.06.1987 по 01.09.1994 дата звільнення не відповідає даті видачі наказу про звільнення. Другою підставою названо те, що архівна довідка від 03.10.2020 № 1212 не врахована при розрахунку страхового стажу з посиланням на пункт 2.9 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за яким документи, видані компетентними органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації.
Не погоджуючись із невключенням зазначеного періоду роботи до страхового стажу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях; страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Із наведених норм випливає, що спірний період роботи, який мав місце до набрання чинності Законом № 1058-IV та до впровадження системи персоніфікованого обліку, оцінюється за правилами законодавства, що діяло раніше, тобто за Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та прийнятими на його виконання актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання наведеного припису Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 23 Порядку № 637 встановлено, що документи, які подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Згідно з пунктом 24 цього Порядку для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що спірний період роботи позивачки підтверджений двома самостійними доказами. Трудова книжка серії НОМЕР_2 містить послідовні, безперервні за датами записи за весь період з 14.08.1982 по 01.09.1994 із зазначенням посад та реквізитів наказів і розпоряджень, на підставі яких їх внесено. Архівна довідка від 03.10.2020 № 1212 видана архівною установою на підставі первинних документів - книг наказів та особових рахунків із заробітної плати - і відтворює ті самі періоди, ті самі посади та ті самі реквізити кадрових документів, що й трудова книжка. Довідку підписано посадовими особами та скріплено печаткою, а внесені до неї відомості ґрунтуються на документах, що відповідає вимогам пунктів 3, 23 і 24 Порядку № 637.
Суд не залишає поза увагою те, що окремі записи трудової книжки мають недоліки оформлення: штамп із назвою підприємства та печатка, якою завірено запис про звільнення 27.12.1985, читаються нечітко; у записі про звільнення 08.06.1987 наявне виправлення в даті; дата звільнення 01.09.1994 не збігається з датою видання наказу про звільнення від 30.05.1994; запис під номером 11 було внесено, визнано недійсним і вчинено повторно. Саме для таких випадків пункт 3 Порядку № 637 і передбачає підтвердження стажу роботи іншими документами. Усі відомості, щодо яких у відповідача виникли сумніви, незалежно підтверджені архівною довідкою від 03.10.2020 № 1212, складеною на підставі первинних документів, у тому числі і та обставина, що звільнення відбулося 01.09.1994 на підставі наказу від 30.05.1994 № 5/к. За таких умов перелічені недоліки не спростовують самого факту роботи позивачки у наведені періоди.
Щодо посилання відповідача на невідповідність записів трудової книжки вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), суд зазначає таке. Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників». Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Отже, Інструкція № 58 набрала чинності у 1993 році і визначає порядок ведення трудових книжок роботодавцями, які провадять діяльність в Україні.
Спірні ж записи внесено у 1982, 1984, 1985, 1986, 1987, 1992 та 1994 роках роботодавцями, що діяли за межами України, тобто переважно до набрання чинності Інструкцією № 58 і поза сферою її дії. Пунктом 2 наказу № 58 прямо передбачено, що з його прийняттям не застосовується Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1974 № 162, що додатково підтверджує спрямованість Інструкції № 58 на врегулювання відносин на майбутнє, а не на переоцінку записів, внесених до її прийняття. Перевірка записів, учинених у трудовій книжці у 1982-1994 роках, на відповідність вимогам акта, прийнятого у 1993 році для роботодавців України, є застосуванням норми поза межами її дії в часі та у просторі, а тому не може бути правомірною підставою для невключення періоду роботи до страхового стажу.
Суд також враховує, що обов`язок вести трудову книжку і забезпечувати правильність внесених до неї записів покладено на роботодавця. Працівник не бере участі в оформленні таких записів і не має можливості впливати ані на чіткість відбитка печатки, ані на послідовність видання наказів, ані на усунення допущених виправлень. Тому недоліки, допущені роботодавцем під час ведення трудової книжки, не можуть погіршувати становище працівника та звужувати обсяг його права на пенсійне забезпечення, гарантованого статтею 46 Конституції України.
Щодо невзяття до уваги архівної довідки від 03.10.2020 № 1212 з мотивів відсутності легалізації суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Архівну довідку від 03.10.2020 № 1212 видано архівним відділом адміністрації муніципального утворення в межах його компетенції, за встановленою формою, підписано посадовими особами і скріплено гербовою печаткою. Станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, а отже, передбачена наведеною нормою умова дотримана. Заяву про призначення пенсії позивачка подала 08.09.2025, тобто в період, на який поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107.
Постанова Кабінету Міністрів України має вищу юридичну силу, ніж постанова правління Пенсійного фонду України, якою затверджено Порядок № 22-1. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на це вимога про легалізацію архівної довідки, яку відповідач вивів із пункту 2.9 розділу II Порядку № 22-1, не могла бути підставою для відмови у врахуванні цієї довідки при обчисленні страхового стажу позивачки.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що період роботи позивачки з 14.08.1982 по 01.09.1994 підтверджений належними, допустимими і достатніми доказами та підлягав зарахуванню до її страхового стажу при призначенні пенсії за віком рішенням від 16.09.2025 № 046150018777. Невключення цього періоду до страхового стажу є протиправним, а порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірний період до страхового стажу, перерахувати призначену пенсію з його урахуванням з дати призначення пенсії, тобто з 06.09.2025, та виплатити різницю між фактично отриманою і перерахованою сумою пенсії.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав і доказів правомірності невключення спірного періоду роботи до страхового стажу позивачки суду не надав. Разом з тим, як зазначено вище, суд не обмежився цією процесуальною обставиною, а перевірив доводи позивача за нормами чинного законодавства та самостійно дослідив наявні у справі докази.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у врахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 14.08.1982 по 01.09.1994 при призначенні пенсії за віком рішенням від 16.09.2025 № 046150018777.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 14.08.1982 по 01.09.1994, перерахувати та виплатити їй пенсію з урахуванням цього періоду з 06.09.2025 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова