ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 вересня 2026 року Справа №160/10204/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/10204/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13 серпня 2026 року у справі № 160/10204/26 адміністративний позов задовольнити частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.07.2021 із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.07.2021 із застосуванням індексації - різниці (щомісячної фіксованої індексації) в розмірі 4087,89 грн щомісяця, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму у розмірі 1762,00 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 01.07.2021 року.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 по 01.07.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та станом на 01.01.2021, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову відмовив.
Вказане рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
Так, 19.08.2026 позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити у цій справі додаткове рішення, яким стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 40 000 (сорок тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що пункт 5.2 договору про надання правничої допомоги від 12.03.2026 №01/12/03/2026 встановлює, що гонорар за надання послуг за звернення до суду щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів становить 40 000 (сорок тисяч) гривень. Пунктом 5.3 договору встановлено, що гонорар сплачується у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 60 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Отже, обов`язок ОСОБА_1 сплатити 40 000 грн виник з моменту укладення договору, а строк його виконання настане після набрання рішенням законної сили. Ці витрати є фактично понесеними і підлягають відшкодуванню. При цьому, заявлений розмір витрат 40 000 грн є співмірним за кожним із чотирьох критеріїв ч. 5 ст. 134 КАС України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2026 року прийняв заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/10204/26 до розгляду.
18.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач зазначив, що з огляду на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання та без участі сторін, типовий і багаторазово відтворюваний характер застосованої представником позивача правової позиції, часткове неприйняття судом першої інстанції запропонованого позивачем розрахунку та періоду нарахування, а також умовний і такий, що не настав, характер самого зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати гонорару, - у своїй сукупності доводять очевидну невідповідність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності та співмірності, встановленим частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, і є достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в заявленому розмірі або для зменшення цього розміру судом на підставі частини 6 статті 134 цього Кодексу.
21.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивачем зазначено, що клопотання військової частини НОМЕР_1 містить твердження, але не містить жодного доказу. Жодного документа, який би підтверджував, що 40 000 грн не відповідають складності справи, обсягу виконаних робіт, витраченому часу чи значенню справи для ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 не подала. Також вказано, що фіксований гонорар 40 000 грн підлягає відшкодуванню в розмірі, визначеному договором, оскільки закон дозволяє сторонам визначити гонорар у фіксованому розмірі, а сторони встановили його за критеріями ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". При цьому, на думку позивача, ані немайновий характер вимог, ані письмове провадження не є підставою для зменшення витрат.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, адвокатом позивача надано договір про надання правничої допомоги №01/12/03/2026 від 12.03.2026 та ордер серії АТ №1136262 від 20.04.2026.
Так, відповідно до наданих доказів, судом встановлено, що 12.03.2026 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Яковишин і партнери" в особі Керуючого бюро Яковишина Володимира Юрійовича було укладено Договір про надання правничої допомоги.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу Клієнту у справі щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів, а також у будь-яких правовідносинах у яких Клієнт є учасником, шляхом представництва та захисту Клієнта його порушених, оспорених або не визнаних прав, свобод та інтересів:
1.1.1. в усіх судах системи судоустрою України;
1.1.2. перед фізичними чи юридичними особами, у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, військових формуваннях, військовому командуванні, органах військового управління, органах влади, місцевого самоврядування. досудового розслідування, прокуратури, тощо, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань які пов`язані з Клієнтом;
1.1.3. надання правової інформації, консультації, роз`яснення з правових питань, складання та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання інших видів правової допомоги (далі - послуги).
Відповідно до п. 5.1 Договору, за надання послуг, визначених у цьому договорі Клієнт сплачує Виконавцю винагороду (гонорар). При призначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
За приписами пунктів 5.2, 5.3 Договору, гонорар за надання послуг за звернення до суду щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів становить 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України сторони погоджуються, що гонорар сплачується у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 60 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правничої допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цій справі, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачені Клієнту суми грошового забезпечення, індексації та будь-яких інших належних їй платежів, стягнення належних їй грошових коштів, а також у будь-яких правовідносинах у яких Клієнт є учасником, шляхом представництва та захисту Клієнта його порушених, оспорених або не визнаних прав, свобод та інтересів (пункт 1.1 Договору).
Судом встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду докази, що встановлюють правовідносини між сторонами (договір про надання юридичних послуг), однак не надав доказів, які підтверджують фактично надання/отримання послуг за договором про надання юридичних послуг, як підставу для вимоги про їх оплату.
Суд зауважує, що договором передбачено порядок оформлення факту надання послуг.
Так, за приписами пп. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг складеного після повідомлення Виконавця про закінчення надання послуг або окремого їх етапу.
Акт наданих послуг складається Виконавцем і передається Клієнту. Клієнт зобов`язаний протягом 5 днів з моменту отримання Акта наданих послуг підписати його. Після підписання Акта наданих послуг Клієнт протягом 2 робочих днів передає один примірник підписаного Акта Виконавцю.
У разі відмови Клієнта від підписання Акта наданих послуг про це вказується в Акті і він підписується Виконавцем. В цьому випадку послуги вважаються наданими в повному обсязі та у відповідності до вимог цього договору.
Разом з цим, адвокатом позивача до матеріалів справи акту наданих послуг не надано.
Подані позивачем докази не дають можливості встановити, які послуги з правової допомоги надавались позивачу і в якому обсязі.
Відтак, позивач не довів виконання/надання позивачу послуг, передбачених умовами договору про надання юридичних послуг від 12.03.2026, вартість яких мала оплатити позивач.
Суд наголошує, що враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей, підтверджених документально, щодо наданих послуг та дій, передбачених договором, та факт надання яких мав бути оформлений Актом наданих послуг та беручи до уваги, що адвокат не позбавлений права надавати послуги одній і тій самій стороні в межах різних правовідносин, позбавляє суд можливості встановити реальність та фактичне понесення таких витрат в межах справи №160/10204/26.
Суд наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Відтак, суд вважає вимоги заяви необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/10204/26 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Н.Є. Калугіна