ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/10575/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у формі протоколу №26 від 13 лютого 2026 року, оформлене повідомленням від 13.02.2026 за вих.№1940/1/615.
Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняте відповідне рішення з урахуванням наданої правової оцінки.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про відмову у надані позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутні особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що дочка ОСОБА_2 є військовослужбовцем та не є військовозобов`язаною, а син перебуває на обліку військовозобов`язаних. Оцінивши законність підстав для надання відстрочки такої категорії Комісія ухвалила рішення відмовити у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вказала причини такої відмови: наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батька з інвалідністю другої групи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 06.02.2026 звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від призову під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як військовозобов`язана особа, що має матір з інвалідністю другої групи.
Як вбачається із матеріалів справи, до своєї заяви позивач долучив: копію нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 06.05.2025 року; копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 , серії 3-15 АЗ № 102853 від 28.05.1993 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 від 03.02.1990 року; копію 1-3 сторінки паспорта ОСОБА_2 , НОМЕР_2 ; копію облікової картки платника податків (РНОКПП) ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_3 від 18.09.2024 .
Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами розгляду заяви від 06 лютого 2026 року повідомлено , що протоколом від 13 лютого 2026року за № 26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з наявністю інших осіб невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до законодавства зобов`язані утримувати особу з інвалідністю 2 групи.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
1) для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
2) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);
3) для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
4) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Втім, за результатами розгляду поданих документів, позивачу Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю інших невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до законодавства зобов`язані утримувати особу з інвалідністю 2 групи, а саме, сестру позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебувала на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та була знята з військового обліку військовозобов`язаних 11.05.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу, яку проходить по теперішній час.
Відповідач зазначив, що одночасне перебування у статусі військовозобов`язаного та військовослужбовця законом не передбачено, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_3 відноситься до числа осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати свою матір.
Так, оцінюючи наведені відповідачем підстави для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, суд враховує, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю. При цьому у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, про що подається відповідна заява.
Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України обов`язок утримувати непрацездатних батьків покладається на всіх працездатних дітей у рівних частках.
В силу вимог згаданого вище Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII військовозобов`язаний повинен надати документами, які у тому числі підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними.
З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про надання відстрочки позивач надав необхідні документи для підтвердження підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, в тому числі які визначені Додатком № 5 до Порядку № 560, а саме довідку медико-соціальної експертної комісії, яка підтверджує, що його матір є особою з інвалідністю 2 групи, документи, що підтверджують родинні зв`язки.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - ЄДРПВР), сестра позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та була знята з військового обліку військовозобов`язаних 11.05.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу, яку проходить по теперішній час.
При цьому положення законодавства про військовий обов`язок розмежовують поняття "військовослужбовець" та "військовозобов`язаний". Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, тоді як військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Отже, особа, яка фактично проходить військову службу, за своїм правовим статусом є військовослужбовцем, а не військовозобов`язаною.
Разом з тим сам по собі статус сестри позивача як особи, яка не є військовозобов`язаною, не може бути підставою для висновку про її можливість здійснювати постійний догляд за матір`ю.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що проходження військової служби сестрою позивача не підтверджує "відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати", оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї (сестра позивача), її неможливість здійснювати догляд за матір"ю через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
З огляду на це, проходження військової служби ОСОБА_1 , не може бути достатньою підставою для відмови у надані відстрочки позивачу, оскільки такий член сім`ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд за матір"ю позивача, як особою з інвалідністю 2-ї групи.
Наразі відповідач не надав доказів, які б спростовували достовірність поданих документів або свідчили про наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та належним чином не довів чому він вважає, що сестра позивача, яка є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу, може бути віднесена до категорії "інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю".
Доводи відповідача про те, що наявність у матері дочки, яка є невійськовозобов`язаною, виключає право позивача на відстрочку, ґрунтуються на неправильному розумінні правового статусу особи, яка проходить військову службу, та не підтверджують фактичної можливості цієї особи здійснювати постійний догляд за матір`ю.
За встановлених судом обставин, саме позивач є особою, яка має можливість та здійснює необхідний постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, при цьому інших членів сім`ї, які могли б здійснювати такий догляд, не встановлено.
З огляду на викладене , рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у формі протоколу №26 від 13 лютого 2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Повідомлення від 13.02.2026 за вих.№1940/1/615, позивачу було лише повідомлено про прийняте рішення. Таке має інформативний характер, не є рішенням суб"єкта владних повноважень, не відповідає вимогам індивідуального акта, тому не може бути скасованим. Таким рішення є протокол №26 від 13 лютого 2026 року.
Відтак вимоги про скасування повідомлення від 13.02.2026 за вих.№1940/1/615 задоволенню не підлягають.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За наведених обставин , суд вважає за необхідне зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняте відповідне рішення з урахуванням наданої правової оцінки у рішенні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно частково задовольнити.
Понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у формі протоколу №26 від 13 лютого 2026 року.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняте відповідне рішення з урахуванням наданої правової оцінки у рішенні суду.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
25.09.26