ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/3110/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувати рішення № 072350013994 від 12.12.2025 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди її роботи: з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. в дільничній лікарні с. Діброва та з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. навчання в Оргіївському медичному училищі Міністерства охорони здоров`я МССР;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду її роботи з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. в дільничній лікарні с. Діброва та з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. навчання в Оргіївському медичному училищі Міністерства охорони здоров`я МССР починаючи з часу набуття нею права на пенсію.
Позовна заява мотивована тим, що 05.12.2025 р., після того, як позивачу виповнилося 60 років, він звернувся із заявою про призначення йому пенсії, оскільки, як вважає, має право на пенсію по віку після досягнення 60 років. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 р. № 072350013994 позивачу відмовлено у призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. та період роботи з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р.
Як наголошує представник позивача, допущення помилок при подачі звітності бухгалтером до органів Пенсійного фонду, не сплата страхових внесків, не впорядкованість трудової документації, не передання документів на зберігання до архіву, ліквідація організації, відсутність інших відомостей не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудових книжок та бухгалтерських документів на підприємстві, їх зберігання, а тому це не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Представник позивача зазначає, що належним та допустимим доказом (трудовою книжкою та дипломом про навчання) підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення періоду з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. в дільничній лікарні с. Діброва та з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. навчання в Оргіївському медичному училищі Міністерства охорони здоров`я МССР до страхового стажу.
Позивач не згоден з висновком, викладеними в оскаржуваному рішенні та вважає, що трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 р. № 072350013994 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, так, як страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058.
Як зазначає представник відповідача, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1991 р. по 30.04.2000 р., відповідно до записів трудової книжки, оскільки наявні виправлення в датах наказів та даті звільнення, що суперечить вимогам Інструкції та період навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. відповідно до диплому, оскільки зазначене ім`я не відповідає паспортним даним.
У зв`язку з наведеним просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 10.10.2025 р. позову ОСОБА_1 виповнилося 60 років відповідно до паспорта громадянина України.
05 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.12.2025 р. у справі № 072350013994 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, становить 32 роки. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 25 до 35 років. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років.
Рішенням встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви:
1) до розрахунку страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім`я « ОСОБА_2 (рос.)» не відповідає паспортним даним заявниці;
2) до розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки є виправлення в датах наказів та даті звільнення. До уваги не враховано накази № 77 від 30.08.1991 р. (прийом на роботу), оскільки ім`я « ОСОБА_2 (рос.)» не відповідає паспортним даним заявника та № 54 від 30.12.2000 р. (звільнення), оскільки в наказі зазначено не повне П.І.Б та зазначено ім`я « ОСОБА_2 (рос)».
3) до уваги не враховано довідку № 22 від 04.12.2025 р. за період роботи з 01.09.1991 р. по 30.12.2000 р., оскільки зазначені в довідці накази № 77 від 30.08.1991 р. та № 54 від 30.12.2000 р. ми не можемо брати до уваги.
Вирішено на підставі статті 26 Закону № 1058 відмовити у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, визначеного законодавством (32 роки).
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 01 місяць 25 днів, а страховий стаж заявника становить 26 років 03 місяці 19 днів.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Відтак, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 291/99/17.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31.01.2025 р. у справі № 120/8471/23).
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Судом встановлено, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.12.2025 р. за № 072350013994 до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. відповідно до диплому НОМЕР_1 , оскільки зазначене ім`я « ОСОБА_2 (рос.)» не відповідає паспортним даним заявниці;
- період роботи з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки є виправлення в датах наказів та даті звільнення.
Разом з тим, до уваги не враховано накази № 77 від 30.08.1991 р. (прийом на роботу), оскільки ім`я « ОСОБА_2 (рос.)» не відповідає паспортним даним заявника та № 54 від 30.12.2000 р. (звільнення), оскільки в наказі зазначено не повне П.І.Б та зазначено ім`я « ОСОБА_2 (рос)».
Також відповідно до оскаржуваного рішення не враховано довідку № 22 від 04.12.2025 р. за період роботи з 01.09.1991 р. по 30.12.2000 р., оскільки зазначені в довідці накази № 77 від 30.08.1991 р. та № 54 від 30.12.2000 р. представники відповідача не можуть брати до уваги.
Як встановлено судом, згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.08.1983 р. позивач з 01.09.1980 р. по 30.04.2000 р. працювала в Дібрівській дільничній лікарні (записи № 3-5).
Щодо не зарахування відповідачем вказаного періоду роботи, суд зазначає наступне.
Даний період, з 01.09.1980 р. по 30.04.2000 р., належним чином відображені в трудовій книжці позивача.
Судом встановлено, що відомості про спірні періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.08.1983 р. щодо спірного періоду роботи з 01.09.1980 р. по 30.04.2000 р. відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 р. по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року по справі № 580/4012/19.
Щодо не врахування як додаткових доказів наказу № 77 від 30.08.1991 р. про прийом на роботу, оскільки ім`я « ОСОБА_2 (рос.)» не відповідає паспортним даним заявника та наказу № 54 від 30.12.2000 р. про звільнення, оскільки в наказі зазначено не повне П.І.Б та зазначено ім`я « ОСОБА_2 (рос)» суд зазначає, що суд зазначає, що наявні розбіжності у написанні власного імені позивача в наказах, оформлених російською мовою, та в її паспортних даних мають виключно формальний характер. Такі неточності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію, оскільки вони не спростовують факту належності документів саме позивачу та не впливають на підтвердження його трудового стажу.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. відповідно до диплому НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до п «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 03.07.1983 р., копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 (українською мовою) у 1980 році вступила до Оргіївського медичного училища Міністерства охорони здоров`я МССР та в 1983 році закінчила повний курс названого училища.
Згідно із паспортом серії НОМЕР_3 , виданого 24.03.1997 р., ім`я позивача зазначено як ОСОБА_1 (українською мовою).
Разом з тим, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 позивач після державної реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4 .
Таким чином, і в дипломі серії НОМЕР_1 від 03.07.1983 р., і в паспорті позивача серії НОМЕР_3 , виданого 24.03.1997 р., зазначено ім`я позивача - ОСОБА_1 , тому є безпідставними доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. відповідно до диплому серії НОМЕР_1 .
Беручи до уваги наведене, спірні періоди безпідставно не враховані до страхового стажу позивача, а відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такі періоди порушує право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
З урахуванням викладеного, враховуючи часткове підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.09.1991 р. по 30.04.2000 р. в Дібрівській дільничній лікарні, відповідно до наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.08.1983 р. та з 01.09.1980 р. по 02.07.1983 р. навчання в Оргіївському медичному училищі Міністерства охорони здоров`я МССР, відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , є протиправною, а відтак необхідно зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу позивача.
Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 12.12.2025 р. № 072350013994 діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, наслідком скасування прийнятих за результатами розгляду заяв позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05 грудня 2025 року з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 072350013994 від 12 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Дібрівській дільничній лікарні з 01 вересня 1991 року по 30 квітня 2000 року та період навчання в Оргіївському медичному училищі Міністерства охорони здоров`я МССР з 01 вересня 1980 року по 02 липня 1983 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05 грудня 2025 року з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк