КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/62809/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є таким, що має право на відстрочку від мобілізації відповідно до п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку із цим, направив відповідачу заяву про надання відстрочки з підтверджуючими документами. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №1 Білозерківського МУ ГУ МВС України в Київській області, 14.04.2000.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви було додано: копію свідоцтва про шлюб, копію паспорта ОСОБА_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 , Копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , посвідчення багатодітної сім`ї.
ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомленням від21.11.2024 №К/6551 повідомив позивача, що за результатом розгляду його заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", протоколом №20 від 08.11.2024 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, у зв`язку з тим, що не підтверджено утримання трьох і більше дітей (не подані свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку №560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм убачається, що у випадку звернення військовозобов`язаного за наданням відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вирішальне значення має підтвердження сукупності таких умов: наявність у військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років; фактичне утримання ним цих дітей; відсутність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує три місяці; а також належне документальне підтвердження зазначених обставин визначеними законом документами.
Як зазначалось судом раніше, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Розглянувши заяву, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла рішення у формі протоколу №20 від 08.11.2024 про відмову у наданні позивачу відстрочки, у зв`язку з тим, що не підтверджено утримання трьох і більше дітей (не подані свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного).
Як встановлено судом, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що дружина позивача має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
При цьому батьком зазначених дітей є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 13.03.2018.
Крім того, відповідно до посвідчення Управління з питань молоді та спорту Білоцерківської міської ради БС №370262 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Разом з тим такі обставини самі по собі не є безумовною підставою для висновку про перебування дітей на утриманні позивача у розумінні вимог законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Такий обов`язок є особистим та індивідуальним і не може бути покладений на інших осіб, крім випадків, прямо передбачених законом.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «Вітчим».
Однак, за загальноприйнятими правилами сімейного життя та виходячи з норм Сімейного кодексу України - вітчим це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.
Відповідно до визначення, наведеному в ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя.
Частиною 1 статті 260 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Згідно з частиною 1 статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (частина 2 статті 268 Сімейного кодексу України).
Таким чином, на відміну від батьків, обов`язок вітчима щодо утримання падчерки та пасинка не є безумовним, а виникає виключно за наявності визначених законом обставин, тоді як право вітчима брати участь у вихованні падчерки та пасинка реалізується за умови їх спільного проживання однією сім`єю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 року у справі № 160/11228/23, у якій, хоча спір і виник щодо звільнення військовослужбовця зі служби, суд касаційної інстанції, застосовуючи норми сімейного законодавства у подібних правовідносинах, зазначив, що особа, перебуваючи у шлюбі з матір`ю дітей, має право на участь у їх вихованні за умови спільного проживання однією сім`єю, однак обов`язок щодо їх утримання як вітчима виникає лише у разі відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або якщо такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що є релевантним і для вирішення даного спору щодо надання відстрочки.
У спірних правовідносинах судом встановлено, що матір неповнолітніх дітей ( ОСОБА_3 ) - є живою, не позбавлена батьківських прав та не звільнена від виконання обов`язку щодо утримання своїх дітей. Матеріали справи не містять доказів того, що вона з поважних причин не може забезпечувати їх утримання.
Факт смерті біологічного батька дітей ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) сам по собі не свідчить про виникнення у позивача обов`язку щодо їх утримання у розумінні статті 268 Сімейного кодексу України, оскільки закон пов`язує виникнення такого обов`язку із відсутністю або неспроможністю всіх перелічених у нормі осіб, зокрема і матері.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності інших осіб, які відповідно до закону можуть бути зобов`язані утримувати дітей (діда, баби) або доказів того, що такі особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання.
Крім того, позивач не є усиновлювачем, опікуном чи піклувальником ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а отже, не набув передбаченого законом статусу особи, на яку покладено обов`язок їх утримання.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ключовою умовою для надання відстрочки є саме перебування трьох і більше дітей на утриманні військовозобов`язаного. Така обставина має бути підтверджена належними та допустимими доказами, які свідчать про існування у особи відповідного юридичного обов`язку, а не лише фактичної участі у забезпеченні дітей.
Надані позивачем докази свідчать лише про фактичні сімейні відносини та виникнення у нього юридичного обов`язку щодо утримання лише однієї дитини у розумінні норм сімейного законодавства, а саме ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивач не довів наявності передбачених законом умов, за яких на нього покладається обов`язок утримувати дітей дружини, а отже, відсутні підстави вважати, що на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Таким чином, рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом № 20 від 08.11.2024, є правомірним.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.