Справа № 420/22541/26
УХВАЛА
25 вересня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕНАТ» про стягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕНАТ», за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Стягнути з ТОВ ЮК «СЕНАТ» ЄДРПОУ: 33016720, суму заборгованості:
по орендній платі з юридичних осіб у сумі 23 519 грн. 03 коп. на бюджетний рахунок [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, КБК 18010600, отримувач коштів ГУК в Од. обл./м.Одеса/ 18010600;
по податку на додану вартість у сумі 197 965 грн. 93 коп., на бюджетний рахунок - [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 14010100, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./14060100;
по єдиному податку з юридичних осіб у сумі 48 967 грн. 85 коп. на бюджетний рахунок - [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18050300, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/18050300;
по адміністративним штрафам та іншим санкціям у сумі 5 100 грн. 00 коп., на бюджетний рахунок - [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 21081103, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса/21081103;
по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 36 211 грн. 69 коп., на бюджетний рахунок [рахунок приховано], банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18010400, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/18010400.
Ухвалою суду від 27.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
0508.2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про передачу матеріалів справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті в межах справи № 916/420/25 про банкрутство ТОВ ЮК «СЕНАТ» на підставі ч. 3 ст. 7 КУзПБ.
Суд дослідив матеріали справи в частині заявленого клопотання та робить наступні висновки.
Статтею 1 КАС України встановлено, що даний Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Приписами п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з п.5 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Предметом спору у даній справі є стягнення контролюючим органом з ТОВ ЮК «СЕНАТ» узгоджених сум податкових зобов`язань, що не були сплачені відповідачем добровільно.
Провадження у справах за зверненням контролюючих органів із позовом про стягнення з платника податків податкового боргу здійснюються в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог частини першої статті 19 КАС України.
Разом з тим, статус платника податків як особи, що є боржником/банкрутом в судовій процедурі банкрутства змінює юрисдикцію спорів з майновими вимогами до такого боржника.
Так, Господарський процесуальний кодекс України (далі ГПК України) визначає, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3). Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (частина 6 статті 12).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (частина 8 статті 20 ГПК України в редакції, що діє з 01.01.2025).
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУПБ) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до частини першої статті 2 КУПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 1 КУПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Відповідно до статті 7 КУПБ:
1. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею;
2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. […]
Отже, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (в тому числі у спорах про оскарження рішень, якими визначено податкові зобов`язання відповідно до Податкового кодексу України), розглядаються господарським судом, в проваджені якого перебуває справа про банкрутство боржника (відповідача), в порядку, визначеному ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених КУПБ.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2025 було відкрито провадження у справі № 916/420/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія "СЕНАТ".
Розгляд цієї справи триває.
Отже, спір за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕНАТ» про стягнення податкового боргу повинен розглядатись господарським судом в межах справи № 916/420/25 про банкрутство ТОВ Юридична компанія "СЕНАТ".
Правильність мотивів щодо визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство, підтверджується тим, що Законом України від 19.09.2024 № 3985-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" (далі - Закон № 3985-ІХ) внесено зміни до ГПК України.
Зокрема, пункт 8 частини першої статті 20 цього Кодексу викладено у такій редакції: "8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь - яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника".
Отже, з урахуванням змін, внесених Законом № 3985-ІХ, приписи пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України не містять обмежень щодо підсудності господарським судам спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Крім того, Законом № 3985-ІХ внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ та викладено в такій редакції: "2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України; ".
Відтак, внесеними змінами до ГПК України та КУзПБ встановлено імперативне правило виключної підсудності господарським судам у розгляді справ про банкрутство, зокрема, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Зазначені зміни до правового урегулювання процедури розгляду відповідних спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
З огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи судом, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Зазначені вище висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 910/21682/15 (910/7418/23), від 04.04.2025 у справі № 910/429/22 (910/12899/22), від 14.07.2026 у справі № 904/5051/24 (904/420/26).
Відповідно до частини 3 статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підсудні Господарському суду Одеської області та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що про дані обставини, а саме відкриття провадження у справі № 916/420/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сенат» суду стало відомо лише з клопотання представника відповідача.
Суд також зазначає, що КАС України не встановив порядку передачі адміністративних справ господарському суду у зв`язку з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства.
Між тим, висновок суду про необхідність передачі справи на розгляд господарському суду ґрунтується на такому.
Суд наголошує, що норма частини третьої статті 7 КУзПБ має імперативний, а не дискреційний характер, оскільки прямо визначає єдиний можливий процесуальний спосіб дій суду у такій ситуації - передачу справи до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Зміст частини третьої статті 7 КУзПБ не передбачає альтернативних процесуальних рішень, зокрема закриття провадження у справі, що виключає можливість судового розсуду щодо вибору між закриттям провадження та передачею справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц зазначила, що суд застосовує норму процесуального права, чинну на момент вчинення відповідної процесуальної дії, розгляду або перегляду справи, у тому числі в суді касаційної інстанції.
Крім того, у межах зазначеного провадження Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача після відкриття провадження в інших справах, інші суди, незалежно від юрисдикції, не мають права закривати провадження, а зобов`язані передати справу до належного суду для розгляду по суті.
При цьому таким належним судом є виключно господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що закриття провадження у таких випадках порушує право особи на доступ до правосуддя та унеможливлює ефективний судовий захист з урахуванням строків звернення з вимогами до боржника, встановлених статтею 45 КУзПБ, а до введення його в дію - статтею 23 Закону України № 2343-XII.
Таким чином, з урахуванням імперативних приписів частини третьої статті 7 КУзПБ та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, закриття провадження у справі з підстав неналежної юрисдикції є процесуально неприпустимим, оскільки суперечить прямій нормі спеціального закону; порушує право особи на доступ до правосуддя; позбавляє сторону можливості реалізувати свої права у межах справи про банкрутство; створює ризик пропуску процесуальних строків для захисту прав у господарському суді.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у даному провадженні за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи наведене, положення КУзПБ, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, принцип процесуальної економії та необхідності забезпечення ефективного доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів справи № 420/22541/26 на розгляд до Господарського суду Одеської області для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство № 916/420/25 на виконання вимог частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Передати матеріали справи № 420/22541/26 за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕНАТ» про стягнення податкового боргу на розгляд до Господарського суду Одеської області, в провадженні якого перебуває справа № 916/420/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕНАТ».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В.Бжассо