РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 вересня 2026 року м. Рівне №460/14695/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Катеринівська виправна колонія" № 46 щодо проведення перерахунку, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року позивачу; 2) зобов`язати Державну установу "Катеринівська виправна колонія" № 46 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Позивач зазначає, що відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у належному розмірі у періодах з 01.01.2016 по 28.02.2018. Такі дії відповідача позивач уважає протиправними та просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення вимог заперечує. Зазначив, що протягом спірного періоду позивачу фактично нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 1421,53 грн. Крім того, відповідач посилається на підвищення посадових окладів із січня 2017 року, яке, на його думку, виключало нарахування індексації за окремі місяці. Окремо відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивача звільнено зі служби 02.11.2018, тоді як позов подано лише 04.08.2026. Просить у застосувати наслідки пропущення строків звернення до суду.
Ухвалою суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 18.09.2026 витребувано у відповідача додаткові докази та інформацію.
Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.
ОСОБА_1 у період, зокрема, з 20.04.2016 по 28.02.2018 проходив військову службу у Державній установі "Катеринівська виправна колонія (№46)".
Відповідно до наказу начальника установи від 18.04.2016 № 44 О/С-16 позивача призначено на зазначену посаду з 20.04.2016.
Наказом начальника установи від 10.05.2016 № 69 О/С-16 позивачу присвоєно спеціальне звання рядового внутрішньої служби.
28.02.2017 начальником Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» видано наказ № 31/ОС-17 «Про умови грошового забезпечення», яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036 та наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2017 № 372/5 встановлено нові посадові оклади та інші складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу з 01.01.2017.
Згідно з додатком до зазначеного наказу посадовий оклад позивача за посадою молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки визначено в розмірі 1080 грн.
Крім того, передбачено підвищення посадового окладу за умови служби в розмірі 5 % та надбавку за особливі умови служби в розмірі 50 %.
Наказом від 31.10.2018 № 155/ОС-18 позивача звільнено зі служби за власним бажанням із 02.11.2018 відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Звернувшись до відповідача із заявою про виплату індексації, позивач отримав лист від 28.07.2026 № 10/4-26/Т-4, в якому відповідач повідомив про фактичне нарахування та виплату індексації в таких розмірах: вересень 2016 року - 282,84 грн; грудень 2016 року - 64,00 грн; червень - серпень 2017 року по 62,31 грн; вересень - листопад 2017 року по 116,20 грн; грудень 2017 - лютий 2018 року по 179,72 грн; всього - 1421,53 грн.
У цьому ж листі відповідач зазначив, що із січня по травень 2017 року та з березня 2018 року індексація не нараховувалась у зв`язку з підвищенням посадових окладів.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо строку звернення до суду
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина п`ята статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Водночас предметом цього спору є неналежне, на переконання позивача, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 по 28.02.2018.
У редакції частини другої статті 233 Кодексу законів про працю КЗпП України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, зазначене правове регулювання змінено.
У постанові від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підтвердила підхід щодо застосування статті 233 КЗпП України до спорів про оплату праці осіб, які проходять публічну службу, з урахуванням змін, що набрали чинності 19.07.2022.
Оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли та завершилися до зазначеної дати, суд застосовує правове регулювання, чинне на час їх виникнення.
Отже, доводи відповідача про необхідність застосування місячного строку звернення до суду, обчисленого з дати звільнення позивача, суд відхиляє.
Підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду немає.
По суті спору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у редакції, чинній протягом спірного періоду, передбачено проведення індексації грошових доходів населення в разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.
Відповідно до частини другої статті 6 зазначеного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі за текстом - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни до Порядку № 1078, які застосовуються з 01.12.2015. Зокрема, змінено механізм визначення місяця підвищення доходу для проведення індексації.
Пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній протягом спірного періоду, визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас сума індексації у місяці підвищення доходу визначається з урахуванням співвідношення розміру підвищення грошового доходу та суми індексації, що склалася у відповідному місяці.
Таким чином, після внесення зазначених змін визначальне значення для обчислення індексації має підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових.
Щодо застосування січня 2008 року за період з 20.04.2016 по 31.12.2016.
Як стверджує відповідач та не заперечує позивач, його вперше призначено на службу до Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» із 20.04.2016 на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки (наказ № 44 о/с від 18.04.2016).
У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що під час призначення позивача на посаду, йому встановлено посадовий оклад у розмірі 580 грн.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд враховує положення пункту 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Цим пунктом передбачено, що для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає відповідна особа.
Отже, для новоприйнятих осіб рядового і начальницького складу місяць початку проходження служби не є автоматично місяцем підвищення доходу. Визначальним є місяць останнього підвищення посадового окладу за відповідною посадою.
При цьому нормативне регулювання посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України має особливості, які необхідно враховувати під час вирішення цього спору.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008, було врегульовано структуру та умови відповідного грошового забезпечення.
Водночас після набрання чинності зазначеною постановою нормативне регулювання посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби зазнавало змін.
Зокрема, наказом Міністерства юстиції України від 28.09.2012 № 1438/5 «Про затвердження Схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.09.2012 за № 1663/21975, затверджено окремі схеми посадових окладів відповідних категорій осіб.
Зазначений наказ діяв на час призначення позивача на службу.
Відповідно, станом на 20.04.2016 посадовий оклад позивача визначався за нормативним регулюванням, чинним на момент його призначення, з урахуванням спеціальних схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу ДКВС.
Наведене узгоджується з додатковими поясненнями відповідача про встановлення позивачу під час призначення на службу посадового окладу в розмірі 580 грн.
Водночас суд зазначає, що встановлення посадового окладу вперше призначеній особі саме по собі не свідчить про підвищення посадового окладу за відповідною посадою в місяці її призначення.
Тому квітень 2016 року не може вважатися місяцем підвищення доходу позивача виключно з огляду на дату початку проходження ним служби.
Разом із тим суд не знаходить достатніх підстав і для застосування січня 2008 року, як наполягає позивач.
Затвердження наказом Міністерства юстиції України від 28.09.2012 № 1438/5 окремих схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу ДКВС та встановлення позивачу у квітні 2016 року посадового окладу в розмірі 580 грн свідчать про необхідність урахування спеціального нормативного регулювання цієї категорії службовців.
Водночас саме затвердження нової схеми посадових окладів не є безумовним підтвердженням підвищення посадового окладу за конкретною посадою. Для встановлення місяця такого підвищення необхідно враховувати розміри посадових окладів, визначені попереднім і наступним нормативним регулюванням.
Натомість позивач обґрунтовує свої вимоги незмінністю посадових окладів із січня 2008 року до березня 2018 року, не враховуючи особливостей нормативного регулювання посадових окладів осіб рядового і начальницького складу ДКВС.
З огляду на встановлені обставини та наявні докази суд дійшов висновку, що застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу позивача за період з 20.04.2016 по 31.12.2016 не має достатнього правового та фактичного обґрунтування.
Щодо застосування січня 2008 року за період з 01.01.2017 по 28.02.2018.
Як установлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 щодо грошового забезпечення, зокрема осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
На виконання зазначеної постанови Міністерством юстиції України видано наказ від 14.02.2017 № 372/5, яким затверджено відповідні схеми посадових окладів.
Зокрема, наказом начальника Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» від 28.02.2017 № 31/ОС-17 «Про умови грошового забезпечення» із 01.01.2017 встановлено нові посадові оклади та інші складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу установи.
Відповідно до додатка до зазначеного наказу позивачу за посадою молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки встановлено посадовий оклад у розмірі 1080 грн.
Отже, порівняно з посадовим окладом у розмірі 580 грн, установленим позивачу під час призначення на службу, з 01.01.2017 його посадовий оклад збільшився на 500 грн.
Таким чином, у січні 2017 року відбулося підвищення посадового окладу за посадою, яку займав позивач, що відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 має значення для визначення місяця підвищення доходу та подальшого обчислення індексу споживчих цін.
За таких обставин застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексації грошового забезпечення позивача протягом періоду з 01.01.2017 по 28.02.2018 не відповідає встановленим обставинам справи.
Водночас суд враховує, що підвищення посадового окладу не в усіх випадках виключає право особи на отримання індексації в місяці такого підвищення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 належна сума індексації в місяці підвищення доходу визначається шляхом порівняння розміру підвищення постійних складових грошового забезпечення із сумою індексації, що склалася у цьому місяці.
Разом із тим предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації із застосуванням конкретно визначеного ним місяця підвищення доходу -січня 2008 року.
Питання правильності визначення відповідачем усіх складових грошового забезпечення позивача та належних сум індексації із застосуванням іншого місяця підвищення доходу не становить самостійного предмета заявленого позову.
Щодо фактичного нарахування та виплати індексації.
Суд також враховує, що твердження позивача про не нарахування та невиплату індексації протягом усього спірного періоду не узгоджується з відомостями, наведеними відповідачем у листі від 28.07.2026 № 10/4-26/Т-4 та відзиві на позовну заяву.
Зокрема, відповідач зазначив, що за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 1421,53грн, а саме: за вересень 2016 року - 282,84 грн, грудень 2016 року - 64,00 грн, червень - серпень 2017 року по 62,31 грн щомісячно, вересень - листопад 2017 року по 116,20 грн щомісячно, грудень 2017 року - лютий 2018 року по 179,72 грн щомісячно.
Отже, відповідач не заперечує права позивача на індексацію грошового забезпечення як такого, а стверджує про проведення відповідних нарахувань і виплат з урахуванням установленого законодавством механізму індексації.
Водночас суд зазначає, що сам факт проведення нарахувань і виплат індексації не є безумовним підтвердженням правильності визначення її розміру.
Відсутність помісячних розрахунків індексації, які містили б відомості про застосовані індекси споживчих цін, місяці підвищення посадових окладів та розміри відповідних нарахувань, не дозволяє встановити правильність усіх здійснених відповідачем розрахунків.
Однак у межах цієї справи визначальним є те, що позивач пов`язує протиправність оскаржуваної бездіяльності саме з незастосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу протягом усього заявленого періоду.
Натомість судом встановлено, що під час призначення позивача на службу 20.04.2016 його посадовий оклад становив 580 грн і визначався з урахуванням спеціального нормативного регулювання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Крім того, з 01.01.2017 посадовий оклад позивача збільшився до 1080 грн, що підтверджується наказом відповідача від 28.02.2017 № 31/ОС-17.
За таких обставин твердження позивача про незмінність посадового окладу з січня 2008 року до березня 2018 року не відповідає встановленим обставинам справи.
Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У цій справі позивач просить здійснити перерахунок індексації із застосуванням конкретно визначеного ним місяця підвищення доходу - січня 2008 року. Вимог щодо проведення перерахунку індексації із застосуванням іншого місяця підвищення доходу позивач не заявляв.
Водночас установлення іншого місяця підвищення доходу та проведення перерахунку індексації із його застосуванням потребували б дослідження інших фактичних обставин, зокрема розмірів посадових окладів за відповідною посадою до призначення позивача на службу, а також усіх складових його грошового забезпечення в місяцях підвищення посадових окладів.
За відсутності відповідних доказів суд не має підстав для визначення іншого місяця підвищення доходу та покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок індексації із його застосуванням.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи та змісту заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незастосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання провести відповідний перерахунок.
Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Позивач також просить зобов`язати відповідача здійснити виплату належних сум індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до зазначеного Порядку, в редакції, чинній у спірний період, грошова компенсація виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України для відшкодування утриманих сум податку з їхнього грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Водночас зазначена вимога позивача є похідною від основної вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги, вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб також не підлягає задоволенню.
При цьому такий висновок не заперечує передбаченого законодавством права позивача на відповідну компенсацію в разі нарахування та виплати йому сум грошового забезпечення, з яких вона повинна здійснюватися.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу задоволенню не підлягають.
Відповідно, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». З огляду на відмову в задоволенні позову підстав для стягнення судових витрат із відповідача немає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна установа "Катеринівська виправна колонія (№46)" (с. Катеринівка, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34541, ЄДРПОУ/РНОКПП 08564363)
Суддя Т.О. Комшелюк