Справа № 461/7792/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 м.Кам`янка-Бузька
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Ляшко О. П.
за участю секретаря судового засідання Новосад І.В.,
розглянувши в залі суду в м. Кам`янка-Бузька Львівської області подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 ,
встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл В. І. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , вказавши, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. перебуває виконавче провадження № 78707755 від 25.07.2025 року з примусового виконання виконавчого листа №461/7792/24 виданого 23.06.2025 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z60/13061.006028458 від 03.12.2019 в розмірі 149 013.42 грн.; судовий збір в розмірі 2 684 грн. 26.02.2026 року на підставі виконавчого документа приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78707755, яку скеровано боржнику для виконання, що підтверджується списком №339 листів рекомендованих згрупованих відправлень. Боржник добровільно судове рішення не виконує, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, борг не сплачено. На виклики до приватного виконавця не з`являється. Ураховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконане, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного майна і доходів, приватний виконавець просить для виконання вимоги тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
У судове засідання приватний виконавець не з`явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, подання підтримує, просить задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості подання, поданого державним виконавцем в заявлених ним межах, та про відсутність існування правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. перебуває виконавче провадження № 78707755 від 25.07.2025 року з примусового виконання виконавчого листа №461/7792/23 виданого 23.06.2025 року Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z60/13061.006028458 від 03.12.2019 в розмірі 149 013.42 грн.; судовий збір в розмірі 2 684 грн.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в Конвенції та в Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, виключно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав та свобод інших осіб.
Відповідно до статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом.
Це право віднесено в ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме: до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Відповідно до частини 3 статті 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Остання не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути їх позбавлена.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення; суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
Тобто на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладається в даному випаду на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, сама по собі наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, не є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів, спрямованих на виконання судових рішень. Приватним виконавцем невстановлено ні наявність фактичного (чи зареєстрованого) місця проживання боржника, ні свідоме ухилення від явки до державного виконавця та виконання рішення.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішеннями обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною шостою статті 12Закону України «Про виконавче провадження» зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконавець не надала доказів того, що боржник знає про зобов`язання, але ухиляється від їх виконання, вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, маючи фінансову можливість виконати боргові зобов`язання, свідомо не робить цього без поважних причин, з урахуванням того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та боржник дійсно має намір вибути за межі України саме з метою невиконання цього рішення, а тому суд доходить до висновку про відсутність підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду.
При цьому суд звертає увагу, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.
Як зазначалося, відповідно до ч.1ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.
Частиною 4 ст.313 ЦК України визначено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Положеннями п.5 ч.1ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу №4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії», № 50/02, пункт 32, від 02 липня 2009 року).
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17.
Аналіз змісту подання виконавця свідчить, що таке подання не містить обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, із змісту матеріалів подання судом встановлена лише наявність невиконаних зобов`язань боржником, станом на момент винесення подання, що не є безумовною правовою підставою обмежувати боржника у праві виїзду за межі країни.
Судом також встановлено, що виконавцем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» могли б свідчити про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, умисно ухиляється від виконання, покладених на нього зобов`язань по сплаті боргу.
Окрім цього, суд звертає увагу і на те, що подання державного виконавця не містить будь-яких відомостей про те, які обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон, не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню ним заборгованості.
Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.
Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України.
Відтак, у випадку якщо ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, він і так обмежений у праві виїжджати за межі України.
Відповідно дост.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У випадку якщо ОСОБА_1 є невійськовозобов`язаним, виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та спрямованим на збереження життя і здоров`я останнього.
З врахуванням наведеного, враховуючи введення в Україні воєнного стану, не доведеністю подання щодо необхідності обмеження права на свободу пересування боржника з метою стягнення несплаченого боргу, та не доведено того, що таке обмеження дійсно сприятиме погашенню заборгованості, суд приходить до висновку щодо відмови у його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 247,258,260,261,353,354, 441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», суд
постановив:
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 повністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.П.Ляшко