З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.08.2026 Справа №363/5631/25 Провадження №2/607/2552/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту
У С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5054290 від 14 травня 2021 року (далі - Договір).
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що 14 травня
2021 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Мілоан» заявку на отримання кредиту № 5054290. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. До укладення вказаного договору відповідач отримав проєкт кредитного договору разом із додатками, ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на вебсайті товариства та є невід`ємною частиною Договору. Таким чином, відповідач уклав Договір з ТОВ «Мілоан» у сумі 6 000 грн, яка перерахована платіжним дорученням. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
13 вересня 2021 року згідно умов договору факторингу № 07Т (далі - Договір № 07Т) ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останній набув право вимоги до відповідача у розмірі 24 575,12 грн, з яких:
5 700,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 18 455,12 грн - заборгованість за відсотками; 420,00 грн - заборгованість за комісією. У зв`язку з цим позивач просить позов задовольнити.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 жовтня
2025 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.
Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа
№ 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини, встановлені судом
14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з Анкетою-заявою на кредит № 5054290 щодо отримання кредитних коштів в сумі 6 000,00 грн строком на 30 днів, вказавши свої особисті дані (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та щомісячний дохід.
14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 6 000 грн строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії і процентів за користування кредитом - 13 червня 2021 року.
Як передбачено у пункті 1.5 Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають
2 004,00 грн в грошовому виразі та 3 076,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у
пунктах 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 004 грн.
Відповідно до пункту 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 420,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту за Договором одноразово.
Відповідно до пункту 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом:
1 584,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
За змістом пункту 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на вебсайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.
Як вбачається з додатку № 1 до Договору, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 13 червня 2021 року та суму до сплати: кредит - 6 000,00 грн; комісія - 420,00 грн; проценти - 1 584,00 грн, разом 8 004,00 грн. У додатку № 1 до Договору вказано, що у випадку продовження строку кредитування відповідно, позичальник доручає кредитодавцю самостійно оновити Графік платежів/скласти його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.
Додаток № 2 до Договору, який є паспортом споживчого креди[приховано], містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено, що паспорт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Із платіжного доручення № 46233871 від 14 травня 2021 року вбачається перерахування платником ТОВ «Мілоан» 6 000 грн отримувачу - ОСОБА_1 на картковий рахунок, призначення платежу: кошти згідно договору 5054290.
Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним Договором, у межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування (з 14 травня по 13 червня 2021 року) позивачем нараховувалися проценти за ставкою
0,88 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день, а всього за цей період нараховано 1 584,00 грн процентів, що відповідає розміру, визначеному пунктом 1.5.2 та додатком № 1 до Договору.
Після спливу погодженого строку кредитування (з 14 по 17 червня 2021 року) позивачем нараховано проценти за стандартною (базовою) ставкою 5,00 відсотків, визначеною пунктом 1.6 Договору, у розмірі 1 200,00 грн (по 300,00 грн за кожен із 4 днів).
17 червня 2021 року відповідач сплатив 300,00 грн у рахунок погашення основного зобов`язання (тіла кредиту) та 640,00 грн у рахунок погашення процентів. Того ж дня у відомості про нарахування та погашення відображено нарахування та сплату відповідачем ще 300,00 грн, визначених позивачем як «комісія за пролонгацію», після чого протягом семи днів (з 18 по 24 червня 2021 року) проценти на залишок основного зобов`язання (5 700,00 грн) нараховувалися за зниженою ставкою 0,88 відсотка (по 50,16 грн за кожен день, а всього 351,12 грн), а надалі, з 25 червня по 19 серпня 2021 року, - за стандартною (базовою) ставкою 5,00 відсотків (по 285,00 грн за кожен день, а всього 15 960,00 грн).
Загалом за період з 14 травня по 19 серпня 2021 року позивачем нараховано
19 095,12 грн процентів, з яких, з урахуванням сплаченого відповідачем 17 червня 2021 року платежу в розмірі 640,00 грн, заборгованість за відсотками становить 18 455,12 грн. З урахуванням часткового погашення тіла кредиту в розмірі 300,00 грн заборгованість
ОСОБА_1 станом на 19 серпня 2021 року становить 24 575,12 грн, з яких: 5 700,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 420,00 грн - заборгованість за комісією,
18 455,12 грн - заборгованість за відсотками.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір № 07Т з додатками, згідно з яким позивачу відступлено право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором. Суду надано докази оплати за Договором № 07Т.
Відповідно до витягу з додатку до Договору № 07Т ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором у сумі 24 575,12 грн.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3
статті 3 ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.
За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).
За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.
2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року
№ 851-IV (далі - Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів - Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон
№ 675).
Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.
За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).
За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629
ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).
Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання контрагентами.
2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.
Так, 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір № 07Т з додатками. У матеріалах справи наявне підтвердження факту оплати за Договором № 07Т. Відповідно до витягу з додатку до Договору № 07Т ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором у сумі 24 575,12 грн. Отже, необхідно констатувати, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором.
2.5. Водночас суд зазначає, що позивачем не доведена повною мірою вимога про стягнення заборгованості за відсотками, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 1.3 Договору кредит надається строком на 30 днів з 14 травня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 13 червня 2021 року
(пункт 1.4 Договору). Отже, первісно погоджений сторонами строк кредитування становив
30 днів - до 13 червня 2021 року включно. Графіком платежів також визначено єдину дату платежу - 13 червня 2021 року та загальну суму до сплати 8 004,00 грн, з яких 6 000,00 грн - кредит, 420,00 грн - комісія та 1 584,00 грн - проценти. Оновленого графіка платежів матеріали справи не містять.
Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612
ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша); боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).
При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша).
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, при вирішенні спірних правовідносин суд зауважує на необхідності застосування концепції contra proferentem (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував).
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».
Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення
від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено два способи продовження строку кредитування - на пільгових та стандартних (базових) умовах.
За підпунктом 2.3.1.1 Договору продовження строку кредитування на пільгових умовах передбачає вчинення позичальником визначених договором та Правилами дій, зокрема здійснення відповідного платежу.
Водночас підпунктом 2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження відбувається кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів. У такому разі проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
При цьому пунктом 2.3.2 Договору сторони визначили продовження користування кредитними коштами після спливу строку кредитування як відкладальну обставину в розумінні статті 212 ЦК України.
Отже, за змістом наведених положень саме неповернення позичальником кредитних коштів після закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування визначено кредитодавцем як підставу для щоденного автоматичного продовження цього строку та нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою.
Застосовуючи правило contra proferentem та враховуючи, що умови Договору сформульовані кредитодавцем, суд доходить висновку, що саме по собі невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту у погоджений строк не може однозначно свідчити про його волевиявлення на продовження строку кредитування та застосування іншої процентної ставки.
Судом установлено, що 17 червня 2021 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, сплативши 300,00 грн основного зобов`язання та 640,00 грн процентів, а також 300,00 грн комісії за пролонгацію. Розмір останнього платежу відповідає передбаченому підпунктом 2.3.1.1 Договору розміру комісії за продовження строку кредитування на сім днів. Після здійснення цих платежів протягом семи днів - з 18 до
24 червня 2021 року - кредитодавцем нараховувалися проценти за погодженою сторонами пільговою ставкою 0,88 відсотка від залишку кредиту, що становило 351,12 грн. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про вчинення відповідачем передбачених Договором дій, спрямованих на продовження строку кредитування на пільгових умовах на сім днів.
Водночас суд не встановив належних підстав для нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5 відсотків поза межами первісного строку кредитування та встановленого судом семиденного строку його продовження на пільгових умовах. Саме лише неповернення кредиту у визначений строк свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання та не може безумовно ототожнюватися з волевиявленням позичальника на подальше продовження строку кредитування. Оновленого графіка платежів, який відповідно до пункту 2.3.2 Договору мав формуватися внаслідок продовження строку кредитування, матеріали справи не містять.
Отже, обґрунтованим є нарахування процентів у межах первісного 30-денного строку кредитування в розмірі 1 584,00 грн та протягом семиденного строку його продовження на пільгових умовах у розмірі 351,12 грн. Ураховуючи сплачені відповідачем 17 червня
2021 року 640,00 грн у рахунок погашення процентів, непогашена заборгованість за процентами становить 1 295,12 грн (1 584,00 грн + 351,12 грн - 640,00 грн).
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявленої до стягнення заборгованості. Тому зазначення у витягу з реєстру боржників до Договору № 07Т суми відступленої вимоги підтверджує обсяг права вимоги, переданого новому кредитору, однак саме по собі не підтверджує правильності нарахування заборгованості за процентами у зазначеному в ньому розмірі.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, заборгованість у повному обсязі не погасив, здійснивши лише часткове погашення, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 7 415,12 грн, з яких: 5 700,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням;
420,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 1 295,12 грн - заборгованість за процентами.
3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову та сплату позивачем судового збору в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 730,92 грн (7 415,12 грн ? 2 422,40 грн : 24 575,12 грн).
3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.
Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Діджи Фінанс» долучено договір про надання правової допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року, укладений між товариством та ФОП Міньковською А.В.; додаткову угоду № 5054290 від 29 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; акт надання послуг № 5054290 від 29 липня 2025 року, загальна сума 5 000 грн.
Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 508,66 грн (7 415,12 грн ? 5 000,00 грн :
24 575,12 грн).
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76-78, 81, 133, 137, 141, 223, 244, 247, 258-268, 273, 274, 280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 5054290 від 14 травня 2021 року у розмірі 7 415,12 (сім тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 12 копійок.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень 92 копійки.
5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1 508,66 (одна тисяча п`ятсот вісім) гривень 66 копійок.
6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.
7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Т. І. Якімець