Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
25 вересня 2026 р. справа № 520/21673/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30.06.2026 в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву та вчинити дії направлені на здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 без згоди співвласника ОСОБА_2 , в зв`язку із його смертю та з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 30.06.2026 звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . До заяви було подано необхідні документи, у тому числі згоду ОСОБА_3 , яка є власником 1/2 частки житлового будинку. Однак рішенням від 30.06.2026 року позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання через відсутність згоди іншого співвласника - ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що ОСОБА_2 помер у 2021 році, а тому не міг надати згоду на реєстрацію. При цьому відповідачем не встановлено конкретного спадкоємця або іншого правонаступника, який набув право власності на належну ОСОБА_2 частку. Вважаючи відмову протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з вимогами про її скасування та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про реєстрацію місця проживання з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що рішення про відмову у реєстрації місця проживання від 30.06.2026 року прийнято правомірно, оскільки позивачем не було подано згоди всіх співвласників житлового будинку. Також відповідач послався на те, що право власності на 1/2 частку будинку зареєстровано за ОСОБА_2 , а його смерть сама по собі не припиняє права на відповідну частку та не виключає можливості наявності спадкоємців. На підставі наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Інші заяви по суті справи від учасників не надходили.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 30.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
До заяви позивачем було подано необхідні документи, зокрема згоду ОСОБА_3 , яка є власником 1/2 частки житлового будинку за вказаною адресою.
Листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30.06.2026 позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання у зв`язку з неподанням згоди співвласника житла - ОСОБА_2 .
Підставою для відмови стало те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/2 частка житлового будинку зареєстрована за ОСОБА_2 , який помер у 2021 році, а згода на реєстрацію місця проживання від нього не надана.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері декларування та реєстрації місця проживання фізичних осіб регулюються Законом України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі за текстом - Закон № 1871-IX) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі за текстом - Порядок № 265).
За змістом статті 2 Закону № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи полягає у внесенні за заявою особи до реєстру територіальної громади інформації про її місце проживання (перебування).
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Статтею 9 Закону № 1871-IX визначено порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи. Зокрема, до заяви про реєстрацію подаються документи, що підтверджують право особи на проживання (перебування) у відповідному житлі.
Частиною третьою статті 9 Закону № 1871-IX передбачено, що у разі відсутності документів, які підтверджують право на проживання у житлі, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла або уповноваженої особи житла.
Водночас, статтею 11 Закону № 1871-IX встановлено, що особа, яка реєструє місце проживання у житлі, яке не є її власністю (співвласністю), за відсутності документів, що підтверджують право на проживання у цьому житлі, надає згоду власника (співвласників) житла на реєстрацію місця проживання за відповідною адресою.
Отже, законодавством передбачена необхідність отримання згоди саме власника або співвласників житла, які існують на момент здійснення відповідної реєстраційної дії.
Порядком № 265 також визначено перелік документів, необхідних для реєстрації місця проживання. Згідно з пунктом 35 Порядку № 265 у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання у житлі, реєстрація місця проживання здійснюється за згодою власника (співвласників) житла.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 265 посадова особа органу реєстрації під час розгляду заяви перевіряє належність відповідного житла особі, яка подала заяву, або власнику (співвласникам), які надали згоду на реєстрацію, зокрема з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, підпунктом 3 пункту 87 Порядку № 265 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Таким чином, відмова у реєстрації місця проживання з цієї підстави можлива лише у випадку, якщо заявником не подано документів або відомостей, які відповідно до закону є необхідними для здійснення відповідної реєстраційної дії.
Суд звертає увагу, що вимога про надання згоди співвласника має стосуватися особи, яка на момент звернення із заявою є власником або співвласником відповідного житла та має можливість реалізувати своє право шляхом надання такої згоди.
Як встановлено судом із матеріалів справи, на момент звернення позивача з заявою про реєстрацію місця проживання 30.06.2026 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.02.2021.
Зазначені обставини відповідачем не заперечується.
Відтак, ОСОБА_2 як фізична особа та співвласник квартири не міг надати згоду на реєстрацію місця проживання позивача на момент його звернення до відповідного органу у зв`язку зі смертю.
При цьому, саме по собі зазначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 як власника 1/2 частки житлового будинку не може свідчити про можливість отримання від нього згоди після його смерті.
Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Водночас, суд погоджується з відповідачем у тому, що сама смерть ОСОБА_2 не означає автоматичного набуття ОСОБА_3 права власності на належну йому 1/2 частку житлового будинку. Питання переходу права власності на спадкове майно вирішується відповідно до положень спадкового законодавства.
Разом із тим, предметом розгляду у цій справі є правомірність відмови саме у реєстрації місця проживання позивача, а не визначення спадкоємців ОСОБА_2 , встановлення складу спадщини чи вирішення питання про право власності на 1/2 частку житлового будинку.
Тому, для вирішення питання про правомірність оскаржуваної відмови суд має встановити, чи мав позивач обов`язок подати згоду особи, яка померла, та чи передбачає Закон № 1871-IX можливість відмови у реєстрації місця проживання виключно з тієї підстави, що у Державному реєстрі речових прав власником частки житла продовжує значитися померла особа.
Судом установлено, що позивач до спірної заяви додав згоду ОСОБА_3 , яка на момент звернення була зареєстрованим співвласником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Інший співвласник - ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 18.02.2021), тобто більш ніж за п`ять років до звернення позивача зі спірною заявою про реєстрацію місця проживання.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що на момент звернення позивача було встановлено конкретного спадкоємця ОСОБА_2 , який набув право власності на належну останньому 1/2 частку житлового будинку та міг би реалізувати права співвласника, у тому числі надати згоду на реєстрацію місця проживання позивача.
За таких обставин покладення на позивача обов`язку надати згоду померлого співвласника фактично ставить реалізацію ним права на реєстрацію місця проживання у залежність від виконання об`єктивно неможливої дії.
Більше того, за відсутності встановленої особи спадкоємця або іншого належного правонаступника позивач фактично позбавлений можливості усунути зазначену відповідачем підставу для відмови, що створює для нього невизначене та обмежене становище щодо реалізації права на реєстрацію місця проживання.
Така обставина, на думку суду, не може бути покладена в основу відмови у наданні адміністративної послуги без з`ясування правового статусу відповідної частки житлового будинку та наявності особи, згода якої відповідно до закону дійсно має бути отримана.
При цьому, відповідачем не наведено положень Закону № 1871-IX або Порядку № 265, які б прямо передбачали можливість відмови у реєстрації місця проживання особи з підстави ненадання згоди співвласника, який помер, за умови надання згоди іншим співвласником.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної відмови, відповідач послався на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку та відсутність його згоди на реєстрацію місця проживання позивача.
Водночас відповідачем не було належним чином враховано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до моменту звернення позивача із заявою про реєстрацію місця проживання. Отже, отримання згоди від зазначеної особи на проведення реєстраційної дії є об`єктивно неможливим. При цьому відповідачем не встановлено особу спадкоємця або іншого правонаступника ОСОБА_2 , який на момент звернення позивача набув би право власності на належну йому частку житлового будинку та міг би надати відповідну згоду.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмова відповідача від 30.06.2026 у реєстрації місця проживання позивача прийнята без повного та належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення заяви, а наведена в ньому підстава для відмови не може вважатися достатньо обґрунтованою. Відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, оскаржувана відмова є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом із тим, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є не безпосереднє зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання, а зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 30.06.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому відповідач під час повторного розгляду заяви має врахувати, що співвласник житлового будинку ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому отримання від нього згоди на реєстрацію місця проживання є об`єктивно неможливим, надати належну оцінку поданим позивачем документам та встановити наявність або відсутність передбачених законом підстав для відмови у реєстрації місця проживання.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування відмови від 30.06.2026 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
При цьому суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача, оскільки саме до повноважень органу реєстрації належить проведення відповідних реєстраційних дій та прийняття рішення за результатами розгляду поданої заяви. Разом із тим, при повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний врахувати встановлені судом обставини та надати їм належну правову оцінку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною відмову Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30.06.2026 у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40214227) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 30.06.2026 про реєстрацію місця проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 40214227) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 25 вересня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ