Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
УХВАЛА
з питання забезпечення адміністративного позову
"25" вересня 2026 р. Справа № 520/30634/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина Лук`яненко, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування повістки,
УСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусового взяття ОСОБА_1 на військовий облік;
2) визнати протиправною та скасувати повістку ІНФОРМАЦІЯ_2 серії № 9077898 про викличення ОСОБА_1 на 10.10.2026 року.
Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд у порядку ст.ст. 150-154 КАС України вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 серії № 9077898 про виклик ОСОБА_1 на 10.10.2026 року - до набрання рішенням суду законної сили; заборони Немишлянському РТЦК м. Харкова та його посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо примусового призову, затримання чи направлення ОСОБА_1 до військових частин чи інших установ до закінчення судового розгляду справи.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначено, що ознаки протиправності дій відповідача є очевидними: позивач зареєстрований в Дергачівському районі області, натомість примусово мобілізується та викликається міським ТЦК за адресою сторонньої установи ( АДРЕСА_1 ). Відповідач викликає позивача на «медичний огляд» 10.10.2026, повністю ігноруючи факт того, що позивач є особою з морбідним ожирінням 3-го ступеня (ІМТ 42.6), переніс радикальні операції на кишківнику та черевній стінці із забороною навантажень, а також має офіційні незакриті електронні направлення НСЗУ №5061-0031-5079-4481 від 16.09.2026 на обов`язкові післяопераційні дослідження (УЗД, колоноскопія), які мають тривати щонайменше до листопада 2026 року. Позивач вважає, що якщо не вжити заходів забезпечення позову, то він буде підданий незаконним діям та примусовому призову під час явки 10.10.2026, що унеможливить виконання рішення суду, зірве державні медичні обстеження та завдасть непоправної шкоди здоров`ю особи.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст. 205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено два випадки при яких допускається забезпечення позову, як до його пред`явлення, так і на будь-якій стадії розгляду справи: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписом п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено види забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Також, суд наголошує, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Суд зазначає, що з аналізу змісту норм діючого законодавства вбачається, що останні містять вимоги стосовно обов`язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
Також, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У спірних правовідносинах позивачем оскаржуються дії відповідача щодо примусового взяття позивача на військовий облік та повістка № 9077898 про виклик позивача на 10.10.2026 року.
Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу " (далі - Закон № 2232-XII).
Статтею 1 Закону № 2232-XII регламентовано поняття військового обов`язку.
Відповідно зі статтею 1 частинами 1, 2 та 3 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Крім того, статтею 1 частинами 5 та 7 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно зі статтею 4 частиною 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ТЦК та СП, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, доручено, з-поміж іншого, організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Згідно з пунктом 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
За змістом пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, з-поміж іншого, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Приписами частини третьої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ТЦК та СП), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже, виготовлення відповідачем повістки на прибуття позивача на 10.10.2026 до ТЦК та СП не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом №2232-XII. Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2022 року у справі №300/1263/22, від 3 жовтня 2024 року у справі №380/2838/24, яка суддею враховується у силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Варто зазначити, що самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення дії повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 серії № 9077898 про виклик ОСОБА_1 на 10.10.2026 року - до набрання рішенням суду законної сили, не відповідає предмету адміністративного позову та порушеному праву позивача, у зв`язку з яким він звернувся до суду.
Стосовно заборони Немишлянському РТЦК м. Харкова та його посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо примусового призову, затримання чи направлення ОСОБА_1 до військових частин чи інших установ до закінчення судового розгляду справи, суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову не може бути застосований в силу вищевказаних положень п. 4 ч. 1 та п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки, по-перше, позивачем не конкретизовано коло осіб, яким необхідно заборонити вчиняти певні дії, по-друге, проведення вказаними органами дій щодо призову позивача на військову службу здійснюються на виконання законодавства з питань військового обов`язку.
Окрім тогом, забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має інші цілі, а всі обґрунтування заяви позивача зводяться до незаконності спірних дій відповідача.
Юридичний критерій правомірності прийняття спірних дій, в тому числі вмотивованість і обґрунтованість таких дій, ще підлягає дослідженню судом під час розгляду справи у позовному провадженні.
Окрім того, суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та його посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо примусового призову, затримання чи направлення ОСОБА_1 до військових частин чи інших установ до закінчення судового розгляду справи, є необґрунтованими, а тому заява про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з вимогами частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241-243, 256, 294, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання).
Текст ухвали складено та підписано 25.09.2026.
Суддя Марина Лук`яненко